той момент, коли ходила на побачення з тіпом, який був в кор команді по сталкеру
💅🏻💅🏻💅🏻
побачення було невдалим, але іНСАйТи про роботу пушка!!!
говоріть на побаченнях про роботу — вам це ніхуя не коштує, а сєкрєтікі
йдуть в копілочку.
Київ нашаровує події для мене, як намистини.
те саме перехрестя, ті самі слова «рада, що таки зустрілись. пробач мені», — кажу це вже іншій людині.
раніше мене лякали місця і емоції, які вони вбирають. тепер я просто — йду, бо коли попереду горить зелений, то тікати — марно.
питання стає дедалі критичнішим: за останній тиждень я ТРИЧІ від різних людей почула фразу «єбать я чекаю на твою книгу»
це вони всі до того, що я розпизділась, а треба сідати та й писати історії ✍🏻