@spatiumy Працюю у сфері обслуговування, вітаюсь з усіма, і сусідами, і не сусідами — якось похуй, корона не спала. В дитинстві теж з усіма віталась без навʼязування батьків. Іноді до нас в книгарню заходять люди, які не вітаються — от їм хочеться дати по їбалу, чесно)
@ReznikRina Ну просто, воно того не вартує. З грантом чи без гранту, на бюджет, чи на контракт. Хуячити заради здачі екзаменів, написати мільйон мотиваційних листів заради чого? Заради дуже посередньої якості освіти? Плюс прозорість поданої системи теж не гарантується.
Я вже мовчу про їбанутих клієнтів, але то таке, то на кожній роботі, де працюєш з людьми. Є кітіки, а є мразоти. А, да, останньою краплиною в цьому океані гівна стало те, що мене хотіли штрафанути на 10к «за репутацію», перекладаю тобто ні за хуй собачий.
І мене максимально вкурвлює той факт, що скоріш за все більшість в Україні отаких фірм невеличких (на рівні якогось міста типу Умані) працюють так само.
@oshentorr Для мене фільм Барбі став не лише фільмом про жінок, а і про дорослішання. Коли ти потрапляєш у реальний жорстокий світ, виростаєш з ляльок і розумієш, що насправді все не так райдужно. І в кінці Барбі покидає Барбіленд для того, щоб спробувати знайти своє місце у нашому світі.