3 серпня у Дніпрі, біля ветклініки «Алфавет», зникла кішка на кличку Шила.
Після операції: у післяопераційному бандажі та з раною на лапі.
Шукали, чекали, і...
Кішка Шила сьогодні сама прийшла до додому, вона пройшла більше 2 км за тиждень .
Подружжя дивом вибралися з Констянтинівки, залишивши свій дім, все що нажили за своє життя. Дружина розповіла про найстрашнішу втрату - їхнього сина поховали під яблунею, який до останнього доглядав за батьками. РуССкий мир несе смерть, кровь, смерть.
🕯 ЗГАДАЄМО
10 серпня — день, коли Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» втратив своїх побратимів у боях за Україну.
🔴 2014 рік — бої за Іловайськ.
Обороняючи блокпост на дорозі Іловайськ–Харцизьк, загинули двоє добровольців:
▪️ Анатолій Федчишин, друг «Білий» — доброволець із перших днів війни. Пройшов близько 60 боїв, був поранений, але повернувся до строю. Свій останній бій прийняв під Іловайськом. Посмертно нагороджений «Бойовим Хрестом Корпусу».
▪️ Олег Тарасюк, друг «Тарас» — колишній спецпризначенець, учасник боїв у Донецьку, Амвросіївці та Карлівці. Загинув, захищаючи Україну та своїх побратимів. Посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Рівного».
🔴 2015 рік — бій під Старогнатівкою.
Добровольці ДУК ПС разом із військовими відкинули ворога до Білої Кам’янки. Під натиском ворожої бронетехніки українські сили були змушені відступити. У тому бою загинули:
▪️ Андрій Бодяк, друг «Бодяк» — воював у Пісках і Широкиному, обороняв блокпост біля Каховської ГЕС. Посмертно нагороджений «Бойовим Хрестом Корпусу» та відзнакою «За оборону Донецького аеропорту».
▪️ Василь Лавкай, друг «Бізон» — пішов добровольцем, коли його доньці було лише 8 місяців. Загинув, так і не почувши від неї слова «тато». Посмертно нагороджений «Бойовим Хрестом Корпусу».
▪️ Віталій Тіліженко, друг «Кекс» — заснував благодійний фонд «Волошка», допомагав українським воїнам, а згодом сам став до лав ДУК ПС. Загинув, обороняючи українські позиції.
🕯 Пам’ятаємо кожного.
Їхня кров — ціна нашої свободи. Їхній чин — наша відповідальність. Україна пам’ятає тих, хто віддав за неї найдорожче — власне життя.
Вічна слава Героям!
#Правий_сектор #ДУКПС #Війна #ГероїНеВмирають
«Мій найкращий у світі брат спопелів в Оленівці…
Він завжди допомагав щось зробити по дому або на городі всім стареньким, які жили на нашій вулиці. Його тому всі знали та любили. Брат завжди старався порадувати мене та батьків, був опорою та підтримкою для всієї родини. Дуже любив тварин, постійно приносив додому собак, кішок, навіть завів кроликів.
Багато порався по дому, міг все відремонтувати, ніколи не цурався фізичної праці. З другого курсу під час практики його забрали працювати на завод токарем. Він дуже радів, що у нього вже була можливість працювати, заробляти гроші, щоб допомагати родині.
Він завжди мріяв захищати Україну. В 2018 році став до лав ЗС, а за місяць до початку повномасштабної війни перевівся до полку “Азов”. Брат вважав “азовців” взірцем гідності та мужності. Ігор був дуже захоплений ставленням старших побратимів, які по-родинному приймали новеньких. Старші усе пояснювали, були як брати. Я знаю, що він дуже поважав своїх командирів і побратимів.
Коли брат був на “Азовсталі”, він ніколи не скаржився, казав, що у них все добре. Але ми з новин знали про їхнє дуже важке становище там. Більше за все переживав за батьків, бо вони знаходилися тоді теж у Маріуполі.
«Ситуація зараз важка, але в полон я виходити однозначно не буду. Якщо потрібно буде виходити у полон, то я підірву себе гранатою», - так говорив мені брат. Але вийшло інакше.
16 травня 2022 року, коли мій брат виходив із “Азовсталі”, нікого з Міжнародного комітету Червоного Хреста не було. Я телефонувала, писала в усі можливі служби, але нічого не дізналася. Тільки у р.ашистських списках, які вони виклали на наступний день після вибуху в Оленівці, я побачила свого брата…
Я до цього часу зберігаю куртку брата, якою він накрив свого важкопораненого побратима під час виходу з “Азовсталі”. Цього хлопця звільнили з полону. Тоді він зі мною зв’язався і розказав цю історію, відправив мені поштою куртку. Тепер для мене це одна з найдорожчих речей, яку я буду берегти все життя».
Ліля Прокопенко
ІГОР ПРОКОПЕНКО, боєць «Азову».
Загинув у ніч з 28 на 29 липня 2022 року під час р.ашистського теракту в Оленівці.
Пам’ятаймо
У Запоріжжі внаслідок повторного удару ворожого БпЛА загинув пожежний-рятувальник Олександр Продан
Ще двоє його колег отримали поранення. Їх оперативно доправили до лікарні.
Понад 20 років Олександр присвятив службі та порятунку людей
Розбиваємо фейки Московії , що Україна ,,дамбила Бамбас". Сепаратистка Ольга Качура : - ,, ми брали краску робили знаки ЗСУ на техниці, вішали прапора України і їхали обстрілювати Донецьк і інші міста. За це інтерв'ю її московіти і вбили.
Він народився в Башкортостані, а загинув за Україну: командир, який повертався на передову після десяти контузій.
Максим Воронцов, позивний "Ворон", народився в Башкортостані, але ще дитиною переїхав в Україну - на батьківщину мами.
До війни він працював із металом, - власноруч виготовляв троянди, вкладаючи в них душу.
Коли прийшла велика війна, він пішов добровольцем, возив побратимів під шквальним вогнем, рятував людей, ставав командиром.
Його нагороджували за героїзм, але він ніколи не кидався цим. Головною нагородою для нього було життя тих, кого він вивозив.
19 березня 2026 року під Великомихайлівкою на Дніпропетровщині "Ворон" віз своїх хлопців на позицію. Ворожий FPV-дрон атакував машину.
Він загинув миттєво - виконуючи завдання до останньої секунди.
Так, уродженець Башкортостану, коваль троянд, що став воїном, віддав своє життя за Україну. Історія, яку варто пам'ятати.
🐈⬛У Херсоні в ніч на 9 серпня через російську атаку пошкоджена квартира, де перебували понад 40 котів із притулку "Кіт Бегемот". Частину тварин уже евакуювали, інших шукають. У сусідніх квартирах виникли пожежі, вогонь частково пошкодив помешкання з котами.
Вона втратила сина на війні…
І зробила те, від чого неможливо стримати сліз.
Мати загиблого Героя Тетяна Ломанцева не поставила синові просто пам’ятник.
Вона зробила так, щоб його пам’ять щодня жила в дитячому сміху.
Через війну Тетяна була змушена залишити рідну Донеччину та переїхати до Варковицької громади на Рівненщині.
А згодом війна забрала в неї найдорожче — сина Олександра.
Він загинув, захищаючи Україну.
Та материнське серце не змирилося з думкою, що разом із сином має стихнути все, що нагадує про нього.
Тетяна облаштувала дитячий майданчик на честь Олександра.
Тепер тут щодня граються діти.
Бігають, сміються, катаються на гойдалках…
І кожен їхній сміх — наче продовження життя, за яке боровся її син.
Він віддав своє життя за майбутнє.
А мама зробила місце, де це майбутнє може гратися.
Можливо, саме так виглядає любов матері, яка сильніша за смерть…
Світла пам’ять Олександру.
Низький уклін його мамі.
І вічна вдячність Героям, завдяки яким українські діти мають шанс сміятися.
Якщо ця історія торкнулася вашого серця — поділіться нею. Нехай про Олександра дізнається якомога більше людей.
😭 Україна втратила ще одного захисника неба. На Кіровоградщині під час виконання бойового завдання загинув молодий військовослужбовець Ярослав Демчевський.
Йому було лише 28 років.
Подробиці: https://t.co/0GQdT4FRDq
🏡 Ищет дом маленькая трехцветная красавица!
✨ Девочка, возраст до года.
✨ Стерилизована.
✨ Миниатюрная, добрая и очень ласковая.
Сейчас она осталась одна, выживает на улице и каждый день рискует своей жизнью.
Она заслуживает теплого дома, полной миски и любящей семьи.
📍 Одесса, Котовского
📞 095 289 88 42, Алла
Подарите этой малышке шанс стать домашней, сделайте репост ❤️Одесса
Є можливість вивезти їх з Словʼянська в ближчі дні.
Світлий хлопчик
Рижа дівчинка, пані старша, трошки беззуба.
Хто може подарувати родину чи перетримку?
є можливість перетримки платної, ціна 130 грн/день за собаку.
0976359779 вайб/телег
Дуже прошу активу
Це єдиний шанс