Приїхала в Польщу на
Ukraine Recovery Conference. Про всяк випадок взяла з собою грамоту за перше місце в обласній олімпіаді з економіки, яку я виграла в 9 класі. Готова віддати (з повагою) за якийсь класний грант
Шкода, що пан міністр не знає суті справи із будівництвом сміттєпереробного заводу у Львові. Польська фірма НЕ збудувала завод, а лише кілька разів переносила термін здачі і просила ще грошей. Бачу, що польський уряд у питаннях господарки такий же сильний, як і в історії.
Не все те золото, що Kochut
Як відомий ювелірний бренд роками продавав прикраси без проб
Чи були це поодинокі випадки, чи системна проблема? І хто насправді мав контролювати дотримання правил на ринку ювелірних виробів, ми розібралися
https://t.co/ZRUsuwKSll
@sikorskiradek Być może lepiej byłoby, gdyby Pan Minister spotkał się w Gdańsku z prezydentem Lwowa i poznał rzeczywistą przyczynę rozwiązania umowy z polską firmą na budowę zakładu przetwarzania odpadów.
Міністр економіки втік від питання про зв’язки українських АЗС із російським «Лукойлом».
У новому розслідуванні ми з’ясували, що колишні заправки «Лукойлу» в Україні досі пов’язані з російським нафтовим гігантом. Більше дивіться з 23 червня на YouTube-каналі «Слідства.Інфо»
У травні 1945 року українське та польське підпілля змогли зробити те, що багатьом сьогодні здається неможливим. Після років кровопролиття вони домовилися припинити взаємну боротьбу та зосередитися на спільній загрозі - радянському імперіалізмі (Перемир'я в селі Руда-Ружанецька).
Пізніше були й спільні операції УПА та польського антикомуністичного підпілля проти комуністичних репресивних структур. Це реальна сторінка нашої спільної історії.
Тому сьогодні варто згадувати не лише трагедії українсько-польських відносин, а й приклади примирення та політичної мудрості. Бо майбутнє будують не на нескінченному перераховуванні старих образ, а на здатності робити висновки.
Так, серед поляків є люди, які засуджують українців або український погляд на історію. Це їхнє право. Але варто звернути увагу на інше: дуже часто ті самі наративи про «неправильних українців», «неправильну пам'ять» та «неправильну державу» сьогодні просуває і російська пропаганда. Не тому, що її хвилює історична правда. А тому, що її стратегічна мета - посварити українців і поляків.
Перебуваючи в російському полоні, я неодноразово чув від росіян відверту ненависть саме до Польщі. Якщо Україну вони часто намагаються подавати як «заблудлого брата», то Польщу їхня пропаганда роками малює одним із головних ворогів росії.
Тому коли хтось починає розповідати, що головна загроза для польсько-українських відносин - це виключно українська історична пам'ять, варто поставити собі просте питання: кому це вигідно найбільше?
Сьогодні саме Україна стримує росію. Українські військові фактично тримають фронт, який захищає всю східну частину Європи. У тому числі Польщу. У тому числі ті країни, які сьогодні можуть дозволити собі жити мирним життям, тому що українці воюють з однією з найагресивніших держав світу.
При цьому Україна не розповідає іншим націям, яких героїв їм шанувати, якою мовою навчати дітей у школах або як їм трактувати власну історію. Ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з чужими поглядами, але право народу самому визначати свою ідентичність - це базовий принцип свободи.
Саме тому дивно бачити, коли окремі політики намагаються будувати рейтинги на історичних претензіях до сусідів. У кожного є свій електорат. У кожного є спокуса заробити кілька додаткових відсотків на гучних заявах. Але саме так закладається фундамент майбутніх конфліктів. Маленькі політичні вигоди сьогодні дуже часто стають великими проблемами завтра.
Особливо дивно це виглядає зараз, коли Україна протистоїть не просто росії, а фактично бореться за сам принцип того, що великі держави не мають права вирішувати долю менших. Коли деякі країни, які свого часу гарантували безпеку Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, дедалі частіше керуються не принципами, а політичною кон'юнктурою.
Для когось це лише бізнес і політика. Для нас - це життя наших людей, безпека наших родин і саме право України на існування.
Тому я переконаний: чим швидше наші союзники відмовляться від імперських амбіцій, старих образ і спроб повчати інших, тим швидше ми зможемо перейти від боротьби за виживання до побудови справді міцного миру.
Історія рідко пам'ятає тих, хто просто підлаштовувався під настрої натовпу. Вона пам'ятає тих, хто мав сміливість дивитися далі за наступний рейтинг, наступні вибори чи наступний заголовок у пресі. Бо справжній лідер думає не про те, як сподобатися людям сьогодні. Він думає про те, в якій країні їхні діти житимуть завтра. Мир і процвітання між народами завжди починаються з відповідальності, а не з популярності. Саме тому справжні лідери будують мости навіть тоді, коли набагато простіше будувати стіни.
Rajd ukraińskiego kierowcy na drodze do Morskiego Oka budzi zrozumiałe oburzenie. Zwróciłem się do MSWiA o pilne ustalenie wszystkich szczegółów tego zdarzenia i wyciągnięcie surowych konsekwencji.
@MalBinBin@finnlyOS@oleksandramazur Не варто виправдовувати хамську і відверто шкідницьку поведінку деяких українців за кордоном, в тому числі й у Польщі, шовінізмом. Можливо, полякам можна закинути імперське мислення, але поведінка українців до цього точно не має жодного відношення
У липні-2024 вбивство Ірини Фаріон стало резонансною справою. Потенційного вбивцю Вʼячеслава Зінченка, заарештували чи не відразу. Здавалося б все просто – арешт, обвинувачення, вирок. Але минуло майже два роки...
https://t.co/LjZVbsqSL8
Хто з родичів посадовців інвестував сотні тисяч $ у розкішний готель Glacier у Буковелі? 🤔
Так, саме у той апарт-готель, до будівництва якого доклала руку донька Сергія Чеботаря – скандального ексзаступника Арсена Авакова, фігуранта низки корупційних історій. І той самий готель, відкриття якого святкували яскравим двіжем із топовими зірками українського шоубізу 💸
Тож сьогодні о чекаємо усіх на «розпаковці» інвесторів готелю від Вікторії Ковцун. Серед яких і рідня прокурорів, топів обласних військових адміністрацій та лікаря ВЛК.