У свій театр квитки я роздавала…
Комусь місця у перший ряд дала,
Когось від сцени далі розміщала,
Дл�� декого – в виставі роль була.
А хтось присів навприсядки в проході,
Весь час вигукував і репліки кидав.
Кричав, що я вдягаюсь не по моді,
Ще хтось – сценарій мій коректував.
А ви теж дуже чутливі? Ви помічаєте кожну зміну сигналів від людей, емоції в моменті, яких вони не в змозі приховати, чи зміну інтонації і відразу думаєте, що справа у вас...
Іноді я хочу відключити цю функцію.
Я цей стан знаєте як ��азиваю? Ні з ким дивитися на зірки. Так-так, не сперечайтеся! Вам є з ким піти в кіно, в театр .Але вам ні з ким дивитися на зорі. Хтось добре сказав, що ми всі копаємося в бруді, але деякі з нас дивляться на зірки. Вам не вистачає от цього «деякого».
Заглянути в свою маленьку кав'ярню на розі двух вулиць, випити чашку гарячої кави, перевірити пошту, записати думки в блокнот, вслухатися в звуки людей, що поряд гомонять, в музики молодії і кавомашини шум.
Жінка, якою я буду в майбутньому, нарешті навчиться прокидатися рано вранці, полюбить свою роботу і буде горіти своєю справою. Вона буде подорожувати по світу коли їй тільки заманеться і знайде фінансову стабільність. Вона буде закохана в життя і в серці її буде багато щастя ..
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Ліна Костенко
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
Сергій Жадан