stevekyiv

[stevekyiv @stevekyiv]

Хотілося б, щоб після коронавірусу, крім антитіл :), ще щось залишилося корисне. Наприклад, повага до особистого простору, соціальна дистанція. Щоб це стало частиною національних традицій, відродилося після майже тотального знищення радянщиною.

[Petrenko AndryiⒸ (Ukraine) @PetrenkoAndryi]

У Пoльщі продовжують шанувати вбивць та злочинців з Армії Крайової — так званої «армії проклятих». Самі солдати цього підрозділу вбили понад 20 000 українських мирних мешканців.

[Petrenko AndryiⒸ (Ukraine) @PetrenkoAndryi]

Вирoдки з конфедерації продовжують прославляти вбивць та негідників з Армії Крайової, так званої армії проклятих, які вбивали українське цивільне населення.

[mühendisyen @muhendisyenn]

🇦🇺 Avustralya'da, turistler "Ne derlerse desinler lütfen quokkaları beslemeyin" yazan bir tabela gördüler 😆

Ve quokkalarla kendileri karşılaştıklarında, onlara direnmenin imkansız olduğunu fark ettiler 😊❤️

[NoName @NoName1048658]

🤔🫪😁🤣🤣

[Alexander Kovalenko @zloy_odessit]

Три здоровых быка в Вроцлаве🇵🇱 избили украинку🇺🇦 и её молодого человека.

Мощные польские герои, перевозбуждённые риторикой партии PiS и непосредственно президента Польши.

Лично президент Польши Кароль Навроцкий, а так же все члены партии PiS и их лидер Ярослав Качинский несут ответственность за то, что уровень украинофобии в Польше достигает настолько угрожающе гипертрофированных масштабов.

Уверен, когда первые подразделения российской армии из Калининградской области пересекут границу с Польшей, эти бравые бычки, вместе с верхушкой PiS уже будут в Германии, а то и в Великобритании. А вот как избивать девушек, так тут шляхтичи голубых кровей.

Hanba!🇵🇱

[Petrenko AndryiⒸ (Ukraine) @PetrenkoAndryi]

Польська ненависть поширюється на все українське.

[10 квітня @buch10_04]

Зараз біля водоспаду Брукс на Алясці відбувається щорічна масова міграція лосося. У цей час тут збираються ведмеді, влаштовуючи собі справжній бенкет.

Також за подіями можна спостерігати в прямому ефірі:
https://t.co/BVjR0zo84c

[stevekyiv @stevekyiv]

Вінниця)

[stevekyiv @stevekyiv]

1956 рік. #Kyiv Київ. Дзвіниця Софійського собору. Пам'ятник Володимиру Великому.

[stevekyiv @stevekyiv]

1956 рік. #Kyiv Київ. Мозаїчне панно «Павич» на фасаді кінотеатру «Дніпро».

[stevekyiv @stevekyiv]

1956 рік. #Kyiv Київ. Хрещатик.

[Ann Winter @ann_vodoley]

Колись, жінки хотіли бути як Памела Андерсон ))
зараз - жінки хочуть такий город,як у Памели Андерсон😂🤣

[СВЯТА РУСЬ @rus_svata15287]

Прийде час і ті українці хто зараз думає по іншому будуть шоковані. Спасли Україну від окупації Залужний разом з ГШ і ЗСУ. Україна була приречена на окупацію. Тому і давали Україні в світі капітуляцію протягом 2 неділь. Про возьмем Киев за три дня це тоді була реальність.

[Petrenko AndryiⒸ (Ukraine) @PetrenkoAndryi]

Рocіяни продовжують вмиватися слізьми, оголошуючи траур за своїм згорілим шматтям і розповідаючи жалібні історії про свій бізнес. Але досі жоден із них навіть не задумався, як почуваються українці, коли в їхні домівки прилітає російська ракета, виготовлена за допомогою того ж «WildBerries». Вони зовсім нічого не відчувають, знаючи про вбивства українських жінок та дітей, навпаки вони їх підтримують. Їм боляче лише тоді, коли згоріло їхні ганчіря. Тож нехай ЗСУ робить їм ще болючіше.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Росіяни змусили двох азовців взяти на себе вбивства у Маріуполі й дали їм по 29 років.

Російський суд засудив Івана Бочкарьова та Дмитра Канупєра до 29 років колонії. Їх звинуватили у вбивствах цивільних у Маріуполі. Єдиний "доказ" - зізнання, вибиті під тортурами.

Обох звільнили під час обміну в жовтні 2024 року.

Ці хлопці - розвідники "Азову". З перших днів вторгнення вони тримали оборону Маріуполя, ходили в розвідку, давали вогневу підтримку піхоті, мінували підступи до міста.

В одному з боїв їхня група знищила ворожу автівку з росгвардійцями. Саме цей епізод росіяни використали, щоб зробити з них убивць мирних людей.

Маріуполь випалювали авіабомбами та артилерією. Але азовці трималися до середини травня. Коли кільце облоги стиснулося до "Азовсталі", вони отримали наказ вийти в полон.

У Таганрозькому СІЗО їх зустріли побиттям і електрошокерами. Допити тривали місяцями. Слідчі ФСБ вибивали зізнання у злочинах, яких не було.

Їх били до непритомності, підвішували та не давали їсти.

Канупєру випалили на руці літеру "V", коли він був без тями.

Бочкарьова змусили взяти на себе десятки вигаданих убивств - слідчі вимагали, щоб він сам придумував дати, місця та кількість жертв.

Вони підписували папери, часто не бачачи, що саме підписують.

Суд в окупованому Донецьку тривав три засідання.

Адвокат їх не захищав. Прокурор відверто сказав: "Пацани, вас однаково поміняють".

29 років вони сприйняли майже з полегшенням - бо найбільше боялися довічного. "Чорний дельфін" чи "Полярна сова" - тюрми, з яких не повертаються.

Вони знали: цей строк фейковий. Рано чи пізно їх обміняють. Так і сталося.

Сьогодні обоє - знову на службі.

Канупєр написав книгу "Окраєць" про пережите в полоні.

Бочкарьов переніс шість операцій.

Вони повернулися і продовжують воювати.

.......
Їхня історія - одна з сотень. Коли російська судова машина перетворює правосуддя на пропаганду, а військовополонених - на цапів відбувайла. Щоб виправдати власні злочини, скоєні в Маріуполі.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Він попросив відрізати йому обидві ноги, щоб не мучитись, і плюнув їм прямо в обличчя.

Коли росіяни знайшли його пораненим у тій комірчині, він не благав, він крикнув їм в обличчя: "Стріляйте, мені все одно. Я з вами говорити не буду". А коли в полоні почали катувати - плюнув їм прямо в обличчя.

Це Данило Мельник. Йому 20 років і він заступник командира взводу 14-ї бригади, родом із Житомирщини. Військова академія стала для нього другим домом - там він почувався своїм.

7 березня під Бородянкою його підрозділ потрапив у засідку. Того вечора бригада втратила багатьох.

Данило втратив обидві стопи, ліву кисть і майже всі пальці на правій руці. Поранений, без зброї, він доповз до комірчини і два дні лежав там у гарячці. Потім виповз надвір і відключився біля колодязя.

Його розбудили вівчарки - вони тягали його за штанину, не даючи заснути на морозі. Він каже: "Якби не собаки - я б там і лишився".

У полоні його ставили на коліна, тикали автоматами, пропонували швидку смерть - укол адреналіну в серце.

Він відмовився. Сказав собі: "Раз витягнули - значить, витримаю".

У російському госпіталі лікар хотів ампутувати спочатку одну стопу. Данило сам настояв: "Ріжте дві одразу. Щоб двічі не мучитись".

Його обміняли 21 квітня. Сьогодні він живе з мамою, але обслуговує себе сам — ходить у душ, чистить зуби, голиться.

Бігає на протезах, готується до встановлення біонічної руки. Планує стати військовим психологом або інструктором.

Він не вважає себе героєм. Але свою історію називає прикладом того, як можна триматися навіть тоді, коли здається, що все скінчилося.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Поширюйте, люди!
Хлопець важкий. Майже сліпий, лежачий з усіма наслідками.
Йому потрібні рідні!
Хай віднайдуться!

«Прошу максимального розголосу.
Можливо, саме завдяки цьому допису рідні знайдуть свою близьку людину.

У Городенківській лікарні перебуває Богатов Валентин Ігорович, 1984 року народження, родом із Харкова.

Відомо, що він проходив службу у 91 ДШВ, 3бат. Має сестру Ольгу та дядька Угланова Сергія Миколайовича.

На жаль, у нього немає жодних документів, коштів, одягу — фактично нічого. Зараз він має серйозні проблеми зі здоров’ям і потребує допомоги. Він бідний навіть чим їсти немає

Наші військові хлопці та небайдужі люди вже придбали все найнеобхідніше на перший час, але цього недостатньо.

Створила банку і було зібрано 12506грн) сьогодні кошти передам і звіт виставлю всім величезне дякую

Тому й звертаюся до всіх небайдужих. Якщо ви впізнали цю людину, знаєте її рідних або маєте можливість допомогти — будь ласка, не проходьте повз. Кожен репост може стати тим самим, який приведе до нього сім’ю. Кожна допомога зараз має величезне значення.

Добро завжди повертається. Давайте разом не залишимо людину сам на сам із її бідою.

І наперед прошу! Не пишіть всякі недоречні коментарі!
Дякую за розуміння

Максимальний розголос, будь ласка.»

https://t.co/HMGoGESUY8

[Олег Володарський @volodarskijo]

Він міг сидіти вдома з онуками, натомість у 63 роки полював на "Шахеди": річниця загибелі легендарного "мисливця на шахедів".

18 липня 2025 року загинув Костянтин Оборін - авіатор, ветеран Афганістану, полковник ЗСУ.

Йому було 63.

Він мав позивний "Камікадзе" і на Як-52 збивав російські "Шахеди" в небі над півднем України.

Найдивовижніше - він щороку їздив до Києва, щоб отримати дозвіл на захист країни. Бо його вік давно перевищував граничну межу призову. І щоразу доводив своє право воювати.

Ще з 2014 року він допомагав бійцям АТО. Використовуючи старі зв'язки часів Афганістану, особисто їздив на окуповані території й вивіз звідти 29 українських військових.

Волонтерка Катерина Ножевнікова згадувала, як благала його списатися: "Костя, тобі вже за 60, ти ж обіцяв!" А він усміхався: "Ні, маленька, я ще повоюю. Маю захищати країну і тебе".

Журналістка Наталія Нагорна пам'ятає його останнє повідомлення: "Побачимось!" Він обіцяв, що вони ще політають на повітряній кулі над Одесою. І що ми переможемо.

У 2022 році Оборін розвіяв над Одесою прах свого учня - Героя України Владислава Бувалкіна. Виконав останню його волю.

А сам загинув на землі - від ракетного обстрілу з касетними боєприпасами. Разом зі своїм стрільцем. До останнього залишаючись вірним присязі й Україні.

У 2024 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Він був рекордсменом України з парашутного спорту. Повітроплавцем. Небесною людиною.

Він міг сидіти вдома з онуками. Але обрав небо.

Вічна пам'ять Герою.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Він збив понад 120 ракет та скріпкою лагодив Patriot, а його собаки досі чекають на нього: історія загиблого інженера Patriot.

Це Історія Дениса Сакуна - головного інженера Patriot, який загинув у Києві. У "глибокому тилу".

Коли люди питають, як він міг загинути в Києві, - його дружина 32-річна Яна відповідає "Я отримала чоловіка по шматках і ховала в закритій труні".

Денис був тим, хто першим у світі допоміг збити російський "Кинджал".

Він навчався в США за три тижні замість трьох місяців. А коли повернувся - став головним інженером ЗРК Patriot. Усі, хто працює з цим комплексом, "проходили через Дениса".

Його називали генієм. Коли не було деталей, він лагодив Patriot звичайною паличкою та скріпкою. Скріпку завжди носив у кишені - після того, як нею полагодив те, що ніхто не міг.

Коли він виїжджав з окупованого Луганська - на блокпості його пропустив колишній підлеглий, який став сепаратистом. Бо навіть той поважав Дениса і не здав його.

У 2015-му Денис звільнився. Але 24 лютого 2022-го відвіз родину в безпечне місце, а 25-го вже пішов у військкомат.

Він мріяв про спокійне життя. Садив сад - 65 туй і троянди для дружини. Їздив на тренування з чотирма хаскі та завжди перемагав. Собаки були його реабілітацією після АТО, втрати дому та двох шлюбів.

А ще він рятував літаки. Одного разу добу не спав, налагодив техніку на півдні - і тією технікою потім збили три російські Су-34.

Загинув Денис у грудні 2024-го. Після чергового масованого обстрілу він рятував техніку під час пожежі.

Пʼять собак хаскі досі чекають його. Коли біля будинку зупиняється авто - вони немов "скаженіють", думаючи, що це господар.

Яна зробила таке ж тату, як у Дениса. Доглядає його сад. І мріє створити психологічно-реабілітаційний сад для ветеранів - "Chief Garden" (Чіф - це позивний чоловіка). Кожне дерево в саду буде іменним - на честь загиблого військового.

Вона каже: "Я не врятувала свого Дениса, але хочу врятувати душі, які цього потребують".

[восхищённый болгарин™ @dedzaebal]

Вчера вечером россияне на глазах у ее детей убили Елену Архипову в Одесе.
Она была волонтером и инструктором по оказанию первой помощи в Украинском Красном Кресте.

Россия монстр.