"Давайте снимем с глаз патриотическую катаракту и посмотрим, что именно Россия приобрела вместе с оккупированными территориями. Что это за священный Грааль, ради которого сожгли будущее целой нации?
А приобрела она хрестоматийный токсичный актив. Чемодан без ручки, набитый радиоактивным щебнем и минами.
Индустриальный Донбасс мертв. Его больше нет. То, что пропаганда называет «новыми регионами» — это гигантская зона отчуждения. Это стертые в серую пыль города, из которых выехало все живое, умное и трудоспособное. Это миллионы гектаров плодородной земли, нашпигованные взрывчаткой так плотно, что разминировать их будут до конца века.
Но главное — это экологическая бомба под ногами. Сотни затопленных угольных шахт. Токсичные рассолы с тяжелыми металлами, которые прямо сейчас поднимаются в грунтовые воды. Радиоактивная капсула от ядерного взрыва на шахте «Юнком», которая уже сочится в отравленные реки.
Это не трофей. Это черная дыра. Территория, которая не генерирует ничего, кроме гробов, инвалидов и триллионных счетов из бюджета на содержание оставшихся там нищих пенсионеров. Россия, у которой половина собственной глубинки срет в деревянные дырки на морозе, надорвала пупок, чтобы повесить себе на шею радиоактивные руины чужой страны. Гениальная сделка!
Но самая циничная ирония заключается в том, что эти территории всё равно придется вернуть.
Идейные дегенераты, бегающие с буквами Z на лбах, искренне верят, что это навсегда. Они рисуют карты новой империи. Они думают, что конституция РФ — это скрижаль, высеченная в граните.
Святая простота. Они просто не понимают, как устроена их собственная элита.
Российская власть — это синдикат циничных барыг. Им плевать на Донбасс, на историческую справедливость и на русскоязычное население. Все их духовные скрепы хранятся в офшорах, а родина там, где пришвартована яхта.
И вот однажды биология возьмет свое. Режим рухнет. И на следующее утро в московских кабинетах окажутся условные «прагматики» — технократы, кучка недорезанных олигархов и чекисты, которые хотят жить, а не умирать в ядерном пепле. Что они увидят? Они увидят страну-изгоя, отрезанную от технологий, рынков и финансов. Страну, которая стремительно гниет под санкциями и превращается в сырьевую колонию Китая.
Чтобы выжить, им придется договариваться с Западом. А прайс-лист Запада будет коротким и жёстким: возврат к границам и выдача военных преступников в обмен на SWIFT, снятие эмбарго и разморозку счетов.
Как вы думаете, сколько секунд эти прагматичные барыги будут размышлять, прежде чем сдать Донбасс и Крым?
Ноль.
Они сдадут их с облегчением. Они спишут эти руины как неудачную инвестицию предыдущего сумасшедшего генсека. Телевизор за неделю объяснит послушному стаду, что территории удерживать экономически нецелесообразно, что мы спасаем Россию от краха, а во всем виновата «группа авантюристов, втянувших страну в братоубийственную бойню». Стадо сглотнет и пойдет смотреть новый сериал.
И вот здесь мы подходим к судьбе тех самых идейных идиотов, которые сегодня гниют в окопах.
Они воюют ради абсолютно бессмысленного - НИЧЕГО !
Турбопатриоты, военкоры, добровольцы-штурмовики, идейные офицеры — они думают, что они герои. А для системы они — биомусор, одноразовые презервативы, которые режим использует для продления своей агонии.
Когда придет время мириться с Западом, новой власти понадобятся козлы отпущения. Им нужно будет бросить кость международному трибуналу, чтобы отмазать себя. И кто поедет в Гаагу? Правильно. Поедут вот эти самые полезные идиоты.
Их не будут захватывать коммандос НАТО. Их упакует родное ФСБ.
Новая власть скрутит Z-блогеров, горластых комбатов и генералов-мясников, аккуратно рассует их по автозакам и спецрейсом отправит в Нидерланды с бантиком и сопроводительным письмом: «Вот они, проклятые фашисты! Судите их, а мы тут ни при чем, мы за мир и демократию. Снимите санкции с нашего Газпромбанка, пожалуйста».
Родина тебя бросит, сынок. Всегда!"
Warden Null.
Если украинцев не существует — с кем вы 4.5 года воюете?
Если украинцы — это русские, зачем вы 4.5 года убиваете русских?
А ответ на оба вопроса один: в глубине вашей гнилой душонки вы просто подонки, которым все равно, кого убивать, лишь бы платили.
Какие вам к черту визы? Вы же всегда вели себя с другими странами лицемерно.
Это ведь вы в лучшие годы летали в США, а потом, вернувшись на родину, растягивали в задорновской манере: "нууу туууууупыыыые".
Это вы мотались их Калининграда в Берлин за пивом и колбасой, а потом 9-ого мая наклеивали на машины надписи "На Берлин" и "Можем повторить".
Это вы гордились тем, что заставляли итальянских продавцов в аутлетах учить русский.
Это вы врывались на греческие пляжи с криками "Таааагиииил", а уезжая – воровали халаты, гордясь при этом своей "смекалкой".
Это вы посещали Грузию, Латвию, Эстонию и недоумевали, чего это им приспичило разговаривать на своем языке.
Это вы мотались из Петербурга и Карелии в Финляндию за качественными товарами, а потом радостно хлопали в ладоши, когда рф отправила беженцев к финской границе. Вы восклицали "Так их! Пощекочим нервы этим финам!"
Так что же вам теперь должны фины? А немцы? Эстонцы? Они должны продолжать вас, лицемерных подонков, принимать? При том, что вы продолжаете скидывать бомбы и грозиться приехать в каждую из стран на танке?
Вы будете дальше рассказывать о каких-то "правах", в которых вас ущемили?
Европа частично закрылась от тех, кто к ней недружелюбен. И правильно сделала. А халаты теперь воруйте у себя в Туапсе. Конечно, если найдёте там хоть одну гостиницу с халатами.
А чи не варто віцеспікеру сейму для початку стати на коліна перед українськими полководцями та військовими й внести їх до польського пантеону героїв?
Бо саме Армія УНР у 1920 році допомогла Польщі вистояти проти більшовиків. Пілсудський, скориставшись катастрофічним становищем УНР, фактично викрутив руки Петлюрі, який намагався врятувати бодай частину української державності.
Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко, Олександр Удовиченко — ці імена полякам варто було б знати не гірше за власних героїв.
Українські частини тримали південний фронт, відтягували на себе значні сили більшовиків, билися на Поділлі. А 6-та Січова стрілецька дивізія під командуванням Марка Безручка в серпні 1920 року героїчно обороняла Замостя, не дозволивши Першій кінній армії Будьонного прорватися вглиб Польщі щоб оточити Варшаву. Саме ця оборона зірвала плани більшовиків перекинути кінноту на допомогу військам під Варшавою й стала одним із ключових чинників збереження результатів Варшавської битви. Українські вояки здійснили справжній військовий подвиг, стримавши противника, який мав чисельну перевагу.
Стратегічне прикриття польського тилу. Без українського фронту на півдні Пілсудському було б значно важче маневрувати резервами й створити умови для свого знаменитого «дива на Віслі».
А потім Пілсудський УНР відверто кинув. Ризький мир 1921 року поховав пакт 1920 року, українську державність розміняли залишивши землі собі, а згодом українці в Другій Речі Посполитій отримали асиміляцію, пацифікацію та постійний політичний тиск, знищення еліт, руйнування церков, ополячення та осадництво.
Дуже зручно пам'ятати лише те, де українці мають каятися.
І дуже незручно згадувати, що без українських вояків польська держава у 1920 році могла взагалі не існувати так, як вона існувала до 1939 року.
Rok 2025:
Eksport z Polski do Ukrainy: 56,9 mld zł
Import z Ukrainy do Polski: 19,7 mld zł
Patoprawica: "zalewają nas! w Biedrze są cukierki Roshen, stop ukrainizacji!"
To już nie debile, to chorzy ludzie. Sorry ale trzeba brutalnie.
Я в одном согласен с российскими патриотами:
Россию действительно очень трудно победить.
Только не потому, что там передовая страна, сильные институты, доблестное гражданское общество и великая государственная машина.
А по другой причине.
Очень трудно погрузить во тьму то, что уже давно живёт во тьме.
Трудно напугать бедностью людей, которые привыкли к бедности.
Трудно напугать бесправием людей, которые давно живут без прав.
Трудно напугать закрытием границ тех, кто никогда не был свободен.
Трудно напугать цензурой тех, кто давно живёт внутри телевизора.
Трудно напугать произволом тех, кто считает произвол нормой.
Трудно напугать государственным насилием тех, кто всю жизнь называл насилие порядком.
В этом и трагедия.
Россия устойчива не как здоровый организм.
А как организм, который привык жить с болезнью и уже не отличает болезнь от нормы.
Её трудно “победить” ухудшением жизни, потому что для миллионов ухудшение жизни - это и есть привычная форма существования.
Но это не сила.
Это не величие.
Это не цивилизационная стойкость.
Это просто способность долго жить ненормально.
И задача будущей России - не доказать миру, что её невозможно победить.
А впервые построить страну, которую вообще не нужно будет побеждать.
Потому что она перестанет быть угрозой для других и тюрьмой для своих.
Российский военный Даниил Туленков, откровенно написал о том, как его командир пытал гражданских в Бердянске. Людей насиловали при их детях.
Это не украинская пропаганда, не ИПСО. Это пишет реальный российский участник «СВО», который уже успел стать писателем и написать книгу “Шторм Z” про свой опыт на войне.
Фильм «Груз 200», который многие считали какой-то адской чернухой - на самом деле просто детский мультик, в сравнении с тем, что в реальности творят российские выродки.
Все это никогда нельзя забывать. Каждое такое признание очень важно запоминать и документировать. Чтобы никто потом не сказал, что этого не было.
Знаєте, яка різниця між Україною і Польщею?
Якби Білорусь і Росія напала на Польщу, Україна б ніколи не перекривала кордони, не висипала зерно, і не зайобувала поляків через історичні трагедії, хоча саме поляки українцям завдали дуже багато болю за свою історію.
✔️ давайте объясню, почему мадьяры в Украине (а также в Румынии, Словакии, Сербии, Хорватии, Австрии, Словении и др.) не имеют права на ПОЛИТИЧЕСКУЮ автономию в границах перечисленных стран, несмотря на то, что они являются коренным населением ряда регионов этих государств
итак, для получения права на политическую автономию (не получение автономии, а права на её получение), народ должен отвечать 2-м главным требованиям:
1. быть коренным на земле проживания
2. не иметь государственности за пределами страны проживания, для примера - крымские татары в украинском Крыму, курды в передней Азии, уйгуры Восточного Туркестана (Синцзяна), каталонцы Испании, берберы Северной Африки, пуштуны Афганистана и ряд других
мадьяры Украины (как и румыны, словаки, поляки, белорусы, греки, русские, болгары и др. народы Украины /гагаузы не являются коренным населением Украины/), действительно являются коренным населением ряда районов Транскарпатии, но они уже ранее реализовали свою государственность на территории своих национальных государств и претендовать на политическую автономию нигде в мире более не могут
это не исключает каких-то разумных форм автономии культурной (язык, культура, образование), но это уже является справедливым предметом переговоров лидеров местных национальных общин с правительствами данных стран
правда и то, что перечисленные народы, после 2-й Мировой Войны, оказались в составе СССР, а позже в 1991 в составе независимой Украины, против своей воли, но справедливых границ в мире не бывает и обречь Европу на вечную войну без малейших перспектив справедливого решения - это худшее, что можно было бы придумать и в первую очередь для этих же народов
именно поэтому, для решения данной проблемы, Европа и создала Европейскую Хартию языков и множество других справедливых нормативных актов
поэтому любые электорально-рекламные истерики мадьярских политиков по поводу "мадьярской автономии" - это, как говорят румыны - foaie verde, fum de tractor и никак, кроме нездоровой электоральной риторики, восприниматься не могут
П.С. ещё в 2012 (другие источники 2008) путин, через закрытые каналы, предложил Венгрии, Румынии, Польше и почему-то Турции поделить Украину, запросив с них международную политическую поддержку и пообещав провести войну самостоятельно
поляки и румыны не ответили, турки пообещали подумать, но через какое-то время Эрдоган отказался
согласились только мадьяры..
@Kuzkin_otets Чел со скрина, кста, абсолютно прав. Ленивые жопы вместо переезда в рф - начали устраивать барагоз с желанием присоединить свои дотационные регионы.
Мені здається, що всі історії з Польщами, Угорщинами та Ізраїлями мають нас навчити дуже важливому принципу.
Неможливо сподобатися тому, хто будує на звинуваченні тебе свій національний ресентимент. Бо його ставлення до тебе ніяк не залежить від того, що ти робиш. Воно залежить від того, яку роль твоя спільнота грає у його внутрішньоісторичній міфології, а це вже визначено до тебе і без тебе.
Господи, да насрати полякам на історію, на волинську різню бензопилою, як і угорцям насрати на долю мадярів в Закарпатті. Вони просто розуміють, що як тільки Україна вступить в ЄС, до них перестануть йти європейські гроші, бо відновлення України буде в пріоритеті. За то і борять.
Ricordate Tulsi Gabbard, che l'altro giorno aveva pubblicato le prove dei "biolab" in Ucraina?
Premesso che ha fatto la scoperta dell'acqua calda: i biolab esistono dappertutto, e quindi anche in Ucraina, e studiano come migliorare la vita delle persone ed evitare eventuali pandemie.
Oggi però si scopre che la presentazione PowerPoint che ha usato non è stata fatta dall'intelligence statunitense, ma da quella russa.
Strano, eh?
Le slides sono state copiate e incollate da un documento presentato dal governo russo al Consiglio di Sicurezza delle Nazioni Unite come "prova" di un programma biologico.
https://t.co/qc8Av76Bk2
Praticamente l'amministrazione Trump sta diffondendo disinformazione russa, presentandola come autentica intelligence statunitense.
Temo che quando Maria (Zakharova) poserà finalmente il fiasco sarà probabilmente troppo tardi.
L’ultimo delirio di Mashona è che anche stavolta, come secondo lei fanno da quasi quattro anni e mezzo, gli ucraini si siano semplicemente autobombardati. E il bello è che, al pari della loro agente negli USA Tulsi Gabbard, al Cremlino non si preoccupano più di dire cazzate che risultino almeno verosimili.
Tanto per essere chiari, anche volendo ignorare i frammenti di drone russo Geran-2 ritrovati sul tetto della Cattedrale della Dormizione, le immagini dell’incendio tra le cupole che hanno fatto il giro del mondo, sono esse stesse una smentita.
Un drone Shahed porta infatti una testata esplosiva relativamente leggera (circa 40-50 kg) rispetto a un grande missile balistico. Quando colpisce un tetto, la sua energia cinetica e la carica esplosiva perforano la copertura esterna e, a causa del carburante residuo, innescano immediatamente un violento incendio nelle strutture portanti, che spesso sono in legno o materiali storici. È esattamente la dinamica visibile alla Lavra e al vicino complesso del Mystetskyi Arsenal, anch'esso colpito.
I missili Patriot (come il PAC-2) sono invece progettati per intercettare la minaccia in volo. Non colpiscono il suolo per esplodere; detonano vicinissimo al bersaglio in cielo per distruggerlo attraverso una nuvola di frammenti o per impatto diretto cinetico (PAC-3). Se un intercettore Patriot manca il bersaglio, ha un sistema di auto-distruzione automatica in quota proprio per evitare di cadere intatto sulle aree abitative. Ne consegue che, se anche un frammento pesante o un intercettore malfunzionante fosse caduto sulla cattedrale, l'effetto sarebbe stato l'impatto di un pesante tubo di metallo inerte (una caduta cinetica), che avrebbe potuto sfondare una cupola, ma non avrebbe mai causato una detonazione e un rogo termico così esteso. A differenza dei droni, i Patriot non portano testate incendiarie o cariche esplosive pensate per penetrare edifici e bruciarli.
Lady vodka ha dunque ancora una volta inventato tutto di sana pianta. Perché? Perché così facendo ha dato la linea al gregge di troll decerebrati che, non a caso, hanno già iniziato a spammare le sue assurdità. Ovviamente ha anche scritto le prime dieci righe dell’editoriale di @marcotravaglio di domani.
россияне, вот вы когда-нибудь задумывались,что будет, если на рф РЕАЛЬНО нападут?
Ну например, Китай
Чем вы собираетесь защищаться?
Экономике пизда, всё ПВО уже проебано, солдаты все лежат в полях Украины, все военные компоненты поставляет Китай
Вы ж тупо сейчас с голой жопой
Неделю ватники с пеной у рта орут, что удар Орешником был вовсе не по гаражам и сараям, а по аэродрому/складу/центру дронов/бункеру Братства Стали и так далее.
А сегодня их старенький король червей гордо заявил, что он действительно ухуярил годовой бюджет Ярославля в сараи и гаражи просто чтоб посмотреть что будет 🥹
А ещё сказал, что ни один пуск Орешника по Украине не был боевым. То есть запускал гениальный стратег чугунные болванки. И когда ватники праздновали уничтожение залпом Орешника завода Мотор Січ в том числе. То есть все, чем их кормили в минутные мгновения их победоносного угара этой позорной российской войны было дерьмом.
Более того - Путин так же горделиво заявил, что был и ещё один запуск, но не по "хохлам", а по территории какой-то ДНР, чтоб было проще осматривать место удара. И на это было не жалко потратить ещё один бюджет Ярославля 🙃
И все адепты секты "Свидетелей Орешника", "защитники донбасят", противники "Адских ударов по ДНР" и любители новых территорий, которые еще вчера призывали Путина ударить Орешником по городам украинцев чтоб устроить им ад на земле и защитить жителей Донецкой области сегодня гордятся своим плешивым маразматиком, который похвастался ударом этим самым орешником по этой самой Донецкой области, населенной этими самыми русскоговорящими жителями.
Это, если так задуматься, квинтэссенция абсурдного двоемыслия.
У травні 1945 року українське та польське підпілля змогли зробити те, що багатьом сьогодні здається неможливим. Після років кровопролиття вони домовилися припинити взаємну боротьбу та зосередитися на спільній загрозі - радянському імперіалізмі (Перемир'я в селі Руда-Ружанецька).
Пізніше були й спільні операції УПА та польського антикомуністичного підпілля проти комуністичних репресивних структур. Це реальна сторінка нашої спільної історії.
Тому сьогодні варто згадувати не лише трагедії українсько-польських відносин, а й приклади примирення та політичної мудрості. Бо майбутнє будують не на нескінченному перераховуванні старих образ, а на здатності робити висновки.
Так, серед поляків є люди, які засуджують українців або український погляд на історію. Це їхнє право. Але варто звернути увагу на інше: дуже часто ті самі наративи про «неправильних українців», «неправильну пам'ять» та «неправильну державу» сьогодні просуває і російська пропаганда. Не тому, що її хвилює історична правда. А тому, що її стратегічна мета - посварити українців і поляків.
Перебуваючи в російському полоні, я неодноразово чув від росіян відверту ненависть саме до Польщі. Якщо Україну вони часто намагаються подавати як «заблудлого брата», то Польщу їхня пропаганда роками малює одним із головних ворогів росії.
Тому коли хтось починає розповідати, що головна загроза для польсько-українських відносин - це виключно українська історична пам'ять, варто поставити собі просте питання: кому це вигідно найбільше?
Сьогодні саме Україна стримує росію. Українські військові фактично тримають фронт, який захищає всю східну частину Європи. У тому числі Польщу. У тому числі ті країни, які сьогодні можуть дозволити собі жити мирним життям, тому що українці воюють з однією з найагресивніших держав світу.
При цьому Україна не розповідає іншим націям, яких героїв їм шанувати, якою мовою навчати дітей у школах або як їм трактувати власну історію. Ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з чужими поглядами, але право народу самому визначати свою ідентичність - це базовий принцип свободи.
Саме тому дивно бачити, коли окремі політики намагаються будувати рейтинги на історичних претензіях до сусідів. У кожного є свій електорат. У кожного є спокуса заробити кілька додаткових відсотків на гучних заявах. Але саме так закладається фундамент майбутніх конфліктів. Маленькі політичні вигоди сьогодні дуже часто стають великими проблемами завтра.
Особливо дивно це виглядає зараз, коли Україна протистоїть не просто росії, а фактично бореться за сам принцип того, що великі держави не мають права вирішувати долю менших. Коли деякі країни, які свого часу гарантували безпеку Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, дедалі частіше керуються не принципами, а політичною кон'юнктурою.
Для когось це лише бізнес і політика. Для нас - це життя наших людей, безпека наших родин і саме право України на існування.
Тому я переконаний: чим швидше наші союзники відмовляться від імперських амбіцій, старих образ і спроб повчати інших, тим швидше ми зможемо перейти від боротьби за виживання до побудови справді міцного миру.
Історія рідко пам'ятає тих, хто просто підлаштовувався під настрої натовпу. Вона пам'ятає тих, хто мав сміливість дивитися далі за наступний рейтинг, наступні вибори чи наступний заголовок у пресі. Бо справжній лідер думає не про те, як сподобатися людям сьогодні. Він думає про те, в якій країні їхні діти житимуть завтра. Мир і процвітання між народами завжди починаються з відповідальності, а не з популярності. Саме тому справжні лідери будують мости навіть тоді, коли набагато простіше будувати стіни.