нагадую, виходили не за Федорова — а за демократію, свободу слова і аби президент нарешті почув свій народ. виходили за міністерство оборони, військо і зміни, а не персоналії
Ризикну припустити, що справа не у Вирії. Заради справедливості, перед тим був Книжковий Арсенал, Протасів, Атлас, Файне Місто, зараз триває Бестселер Фест. У нас щовихідних проходить якийсь фестиваль, а то й кілька одночасно.
1/16
Страшна новина обірвала сьогоднішній день, загинув Олексій Юков…
Багато з вас знає його як людину, котра повертає душі і тіла назад, додому. Для військових завжди важливо знати, що тебе повернуть до сімʼї, тому Олексій своїми вчинками давав надію бійцю, що про нього не забудуть, його не залишать.
А для багатьох хлопців зі Словʼянську, Олексій був другим батьком, в тому числі й для мене.
Він вчив нас муай тай і виховував в нас найкращі чоловічі якості. Був прикладом для наслідування і опікувався кожним своїм бійцем.
В 2014 Олексій на власному прикладі показував, що відданість Україні це не просто слова, а ми тоді почали усвідомлювати себе як українці.
В мене не вистачить слів описати, яку важливу людину ми сьогодні втратили…
Олексій був прикладом честі і мужності, відданості своїй країні і справі, на якого треба було рівнятись.
Ми ніколи Вас не забудем, інструкторе, а росіяни будуть горіти в пеклі!
Честь 🫡
Чергова дуже погана новина. Видатна людина, він здавався безсмертним. І тільки на нього були сподівання колись повернути брата, точніше те, що від нього залишилось.
Олексій Юков, керівник пошукового загону «Плацдарм», загинув.
Людина неймовірної мужності, честі та людяності. Людина, яка повернула додому сотні, а можливо й тисячі наших полеглих захисників, щоб їхні рідні могли попрощатися з ними гідно.
Важко знайти слова, які могли б передати масштаб цієї втрати.
Світла пам'ять.
Вічна честь і слава, пане Олексію
Олексій Юков, керівник пошукового загону «Плацдарм», загинув.
Людина неймовірної мужності, честі та людяності. Людина, яка повернула додому сотні, а можливо й тисячі наших полеглих захисників, щоб їхні рідні могли попрощатися з ними гідно.
Важко знайти слова, які могли б передати масштаб цієї втрати.
Світла пам'ять.
Вічна честь і слава, пане Олексію
Прошу репост.
Вимагайте в місцевої та державної влади будувати укриття. Давайте нарешті змусимо владу готуватись до довгої війни.
Мобільні укриття мають стояти на зупинках транспорту, в кожному другому дворі, в парках, скверах і на площах.
Приміщення, придатні слугувати укриттям, мають бути доступні для всіх, а не тільки для мешканців.
В державних установах людей мають пускати в укриття ДО початку тривоги - адже балістика прилітає до сигналу тривоги, або в перші хвилини після неї.
Мають змінитись вимоги до будівництва - будь-які будови (за технічної можливості) повинні мати підвальні приміщення, які можна використовувати як укриття.
Вся житлова забудова має містити «захищену кімнату». Особливо це важливо на території центральної та східної України.
Тим часом ми маємо почати будувати великі підземні укриття. Так, вони будуть готові за кілька років. Але загроза нікуди не зникне.
Отже, вийшли ми стояти з картонками, кричать «ганьба» і всяке інше для ментал розгрузки. Так, бо зняли Федорова. Але цей ентузіазм спричинений не тільки бажанням відстояти ефективного міністра. Хоч і це теж. Цей ентузіазм спровокований звірячим бажанням вижити.
@PasichnykOlga Ох, дуже розумію. Маю сина 6 р. з РДУГ, проблеми з поведінкою в садочках і на гуртках, в періоди загострення взагалі некерований, і з держ. і навіть з приват. садочків нас фактично вигнали. Взагалі мати нейровідмінну дитину - це постійне виснаження, особливо якщо розгрібаєш сама
У вівторок я написала пост, що ми в патронатці Теплоносії шукатимем житло для евакуації родин з-під обстрілів. Тривають жорстокі обстріли Запоріжжя, Сум, Херсона, Харкова та Києва, тож я подумала, що певно комусь треба наша допомога. Ми маленька група волонтерок, займаємося тільки пораненими ветеранами, але іноді беремось за інші задачі.
Я пишу такий пост не вперше, повторюю його двічі на рік і щоразу отримую кілька звернень. Максимум було пʼять, взимку.
Цього разу до нас звернулись ПʼЯТДЕСЯТ ОДНА родина. Переважно мова йшла про пенсіонерів, дітей та людей з інвалідністю. Перші сім заявок я закрила сама, але люди і далі продовжували писати мені в особисті. Я зрозуміла, що ситуація нестандартна і підключила Аллу та Інну з фонду.
Нам вдалось дуже мало. Більшість житла, яке нам вдалось знайти - в селі, в будинках без туалету. Це погані умови для родин з людьми з інвалідністю. У нас немає можливості запропонувати їм кращі варіанти. Дешевого житла в західних областях немає. Більшість звернень було з Запоріжжя. Держава не займається цими сімʼями, евакуація на організована, житла для них немає. Ось кілька повідомлень від родин, яким ми не змогли знайти житло.
«Родина з двох жінок, одна з яких інвалід та дитини підлітка шукають житло,терміново. Вони у Запоріжжі зараз, там постійні обстріли. Вони впо, одна жінка інвалід з окупованої території, син був у полоні, жінка з дитиною з с.Мала токмачка (майже лінія фронту)»
«Сімʼя з 4 людей з Богодухова розгляну всі варіанти де безпечно.дякую»
«Наш будинок знищений після прильоту кабу (Новомиколаївка, Запорізька область). Наразі шукаємо будинок в безпечному місці. Розглядаємо смт або невелике місто в Кіровоградській, Черкаській, Полтавській областях. Я, чоловік, доня (3 роки) і собачка (хоч і без породи, але домашня). Чоловік все життя обробляв землю. Я бухгалтер (агро). Можливо є варіанти?»
«Ми з Донецької обл,шукаємо житло з дитиною в Кривому розі, Кам'янське, Бровари»
«Добрий день,шукаю житло для батьків пенсіонерів,виїхали з окупованої Каховки,з собою везли два кота,житло шукаю вже півроку,але ніяк»
«Мене звати Дарія. Я наразі евакуювалася з моєю родиною з Запоріжжя. Вже два дні у Києві у квартирі мами чоловіка, але шукаємо будинок, який готові орендувати (бюджет до 15 тис). Справа ускладнюється тим, що я людина на інвалідному візку, маю 3 котика+1 кролик....Чи могли б Ви допомогти мені з пошуком житла? Я підключила звичайно всіх знайомих, але поки не маю результату. Я поки розглядаю оренду - може десь у відносно безпечному селі біля Києва або трохи далі - головне, щоб поряд було якесь містечко з ветеринаркою, бо у мене хворі котики....»
«Живемо у Києві
Маю сина із інвалідністю, в розлученні, виховую його сама
Ментально вже не витримуємо жити у Києві (
Хочемо переїхати на захід України, але є обмеження у фінансах»
Я відчуваю безсилля і глибоку провину перед цими людьми.
Був й інший бік, про який теж варто сказати. Писала жінка, яка планує забрати до себе закордон маму і просить волонтерів забрати їх домашніх котів, бо вони «вже старі» і робити їм документи - дорого. Вона також «вже вирішила питання по бабусі». Сподіваюсь, що з жінкою все буде добре.
Дякую всім хто підключились, ви чудові і завдяки вам ми закрили частину запитів.
Новим очільником Закарпатського ТЦК призначили скандального екскомандира 128-ї гурісько-штурмової бригади Дмитра Лисюка, якого раніше засуджували за контрабанду з терористами.
Полковник Лисюк в листопаді 2023 року віддав наказ про шикування військовослужбовців 128-ї ОГШБр на відкритій місцевості в Запорізькій області. Особовий склад чекав його пів години, після чого ворогом по місцю шикування було завдано удару балістичною ракетою типу «Іскандер-М». В ході ворожого удару загинуло 19 військовослужбовців, 53 зазнали поранень. Сам Лисюк спізнився на шикування, через що залишився живим.
У нього є ще одна дуже цікава сторінка в біографії за період служби в зоні АТО/ООС. У 2019 році Лисюк будучи комбатом у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді отримав судимість за контрабанду понад 219 тисяч пачок цигарок з окупованої Луганської області. Йому вдалося уникнути тюремного покарання, його відпустили на поруки та призначили штраф в розмірі 119 тисяч грн. Після цього факту його підвищили у званні та призначили командувати бригадою.
Через суспільний резонанс, по інциденту з полігоном розпочали службову перевірку Міністерства оборони України, Лисюка відсторонили, про що особисто повідомив Президент Зеленський. Згодом слідство дійшло висновку, що удар відбувся через «злам» месенджера Signal. Фактичну відповідальність переклали на загиблих. Реальної відповідальності з високого командування ніхто не поніс, хоча віддавати наказ на таке шикування вони не мали права.
Я вважаю це призначення полковника Лесюка до Закарпатського ТЦК є знущанням з родин загиблих на тому фатальному шикуванні військовослужбовців 128-ї ОГШБр. Також це принижує всіх нас, бо вище військове керівництво вчергове демонструє, що для ручних покидьків у високих погонах завжди знайдеться місце в теплому кабінеті на високій посаді. Пожурили, відсторонили, повернули на іншу рівноцінну посаду, ось так у них все влаштовувано…
Це черговий вирок системі. Полковник Лесюк мав реально надовго присісти в тюрму за службову недбалість, яка призвела до тяжких наслідків. Але нинішня система має запобіжники по захисту таких покидьків від справедливого покарання.
Це так ви збираєтесь реформувати мобілізаційний процес? Призначеннями виродків в погонах на високі керівні посади, ну-ну…
Один з небагатьох адекватних виробників, які всіляко йдуть на співпрацю, при тому не викручують ціни до небес. Натомість є десяток улюблених державою компаній, які крутять маржу на 400% відкрито заробляючи на країні та військових в найважчий момент в історії. Подібний тиск точно не повʼязаний зі статтею Бабеля про Скелю)))
Кончені виродки…