Борис #Грінченко. Гроза (Під хмарним небом). 1893
Яскраве зображення бурі та її наслідків. Загрозливо наближаються хмари. Раптовий удар блискавки, за яким слідує грім. Інтенсивність бурі відчувається через сильну зливу, але врешті-решт вона вщухає... https://t.co/EWDgbkVHEZ
Іван #Франко. «В шинку» (З вершин і низин). 1893
Вірш розповідає історію чоловіка, який, зіткнувшись з величезними проблемами, знаходить розраду в алкоголі https://t.co/4C2bOKnc66 🍷
@aoimor_i@wlpolivanov_ru@wikipedia_uk@ce_epistafi Будуть ширші авторитетні джерела українською мовою, тоді й починайте дискусію. У чому проблема? До слова: деякі питання можуть обговорюватись роками.
Лесь Мартович. Мужицька смерть. 1898
Гриць згадує минуле і нарікає на мінливі часи. Він бере участь у розмовах про те, як змінилося життя і традиції в їхньому селі, часто порівнюючи сьогодення зі своїми молодими днями. #укрліт
https://t.co/5zSCXmU0HQ
До 30 листопада у Вікіцитатах триває марафон «Це сказала вона»!
📊 До нього уже долучилися 14 учасників та учасниць, які створили та покращили понад 200 статей.
📣 Розкажіть світу про видатних жінок — долучайтеся до «Це сказала вона»: https://t.co/rPZ4Rq9jf2
#shesaid
Два історичні оповідання сина Івана Франка — Петра «Битва під Пилявцями, Полковник Абазин». Видавництво „Живі Гроби“. Львів, 1923 року https://t.co/jhJeTMhxxD
У Вікіджерелах є дванадцять (!) варіацій текстів пісні «Засвистали козаченьки» https://t.co/zhl6tfpOSC. Відомо також про білоруський варіант пісні «Засвистали казаченьки» https://t.co/tIgDIrSdlZ
Військовий стан — заводять його поблизу того місця, де йде війна, а також там, де не перестає народній ро̀зрух. Багато справ, що звичайно розглядає суд присяжний, передають тоді на військовий суд, і кара на смерть буває дуже часто.
Децентралізація — такий лад державний, коли у всяких справах політичних та економічніх не треба неодмінно вдаватися до центру, осередку (у нас напр. в Петербург), а розвязують їх дома, на місці, місцеві інстітуції (установи) та власті.
Пропаганда — 1) ширення нових політичних, релігійних (про віру) та инших думок; 2) ширення якоїсь речи, яка уживається; 3) усі ті люде гуртом, що ширять щось.
«Тай самі цї петербурські самовольники і нївечники натури чоловічої нїколи не вважали нас, Українцїв, за своїх і коли случалось, давили нас з більшою злістю, менш жалїли „безмозглих, упрямих хохлов“, нїж своїх „руських“».