America loves fighters. America loves winners.
@POTUS, our fighter and winner, alongside the undisputed champion of the world, @usykaa.
Now it’s time to do what winners do: stand alongside fellow warriors, fight together, and secure a lasting peace for the free world.
Дев’ять років тому Україна отримала безвіз із Європейським Союзом. Я добре пам’ятаю, чого це коштувало: роки перемовин, сотні виконаних зобов’язань, десятки ухвалених законів.
Раніше поїздка до Європи розпочиналася з черги під консульством разом із величезною текою, в якій лежали довідка з роботи, виписка з банку, зворотні квитки, готелі, страховки. І це все ще не гарантувало, що ти зможеш виїхати. Український паспорт відчиняв небагато дверей.
Але кропітка робота з партнерами, діалог з парламентом та запровадження цілої низки реформ, розбудова антикорупційних та багатьох інших інституцій дали змогу нам це змінити.
Слідом прийшли лоукости. Квиток до Відня, Варшави чи Берліна став коштувати менше, ніж вечеря в тому самому місті. Можна було вранці сісти на літак у Києві, а вже до обіду пити каву десь на віденській терасі чи їсти круасан у Парижі.
Цей самий безвіз став порятунком для мільйонів людей. Коли прийшла велика війна, то жінки і діти переходили кордон без віз та черг. У найстрашніші дні Європа була відчинена.
Так, небо над Україною зараз закрите. Дорога з Києва за кордон — це вже не кілька годин, а майже доба: потяг, автобус, черги. Але безвіз залишився. Це ті двері, які не зачинилися.
І він нагадує головне: Україна вміє досягати результату, коли ми об’єднані довкола спільної мети.
Сьогодні Україна стоїть за крок від реального початку переговорів про вступ до Європейського Союзу. І я точно кажу, що формула не змінилася. Нам потрібні реформи, які змінюють країну.
Інституції, які працюють. Верховенство права, яке захищає громадян. Демократія, яка не згортається навіть під час війни.
Безвіз довів, що Україна здатна досягати великих цілей. Тепер маємо довести, що Україна здатна пройти весь шлях — до повноправного членства в Європейському Союзі.
@AS_Cronos@czardam Основні факти
- Верецький перевал (18 березня 1939 р.)
Польські прикордонники розстріляли близько 500-600 полонених січовиків, переважно галичан. Їх поділили на невеликі групи й стратили
над селами Нова Розтока та
Верб'яж.
❗Друзі, прошу максимального розголосу!
Бійця, що на фото вже нема. Він помер. Йшов на поправку. Але потрапив у лікарню БСП у Києві. І помер.
І це вже не перша смерть. Системно помирають бійці у центральній лікарні країни . Системно від бездіяльності лікарів клініки БСП.
Двічі ми робили сюжети на моєму ютьюбі про смерть бійців. Про ставлення до бійців. Про неготовність клініки до відключень світла. Взимку взагалі там був треш. Нема генераторів. Нема живлення. Нема операцій. Нема життя. Керівництву лікарні ймовірно похуй.
Хочеться спитати головного лікаря КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Віктора Дороша, Ви як спите, блять? Ви як спите? Совість є?
Ця пісня довга.
Системно патронажна штурмових підрозділів пише мені про те, що лікарня немає ліків. Системно родичі бійців пишуть мені, що лікарі не підходять до пацієнтів, а якщо підходять то нехтують скаргами. Після чого бійці системно помирають. Системно я пишу меру. Він дзвонить керівництву лікарні. Ті, зозульки лицемірні, одразу йдуть на зустріч і кажуть шо все під контролем, боєць отримує всю необхідну допомогу. І наступного дня все по новій.
Минулого місяця боєць штурмового підрозділу витікав після поранення. Коли я побачила фото бійця в калюжі крові на подушці, якого ніхто не оглянув і негайно не перевіз в операційну, я офігіла. Знаєте чому? Зробили перевʼязку у пʼятницю і пішли до дому. Вихідний. Не до бійців.
9 червня в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» помер поранений боєць 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ Сергій Кузнєцов.
Він мав досить класичне осколкове поранення ніг, живота та спини. Був стабільним та при свідомості. Ми звертали увагу керівництва закладу на те, що йому підібрали неправильні знеболювальні і йому потрібна нормальна фахова допомога в реанімації. Його мама витратила більше 30 тис. грн тільки на знеболюючі препарати. Час йшов, раною на спині ніхто не займався, вона стала агресивною з високою температурою, але і тоді адекватних заходів вжито не було. Воїн помер. У центрі Києва. Після того як йшов на поправку.
Понад 80 Служб супроводу Сил оборони України звернулися до Командування Медичних сил ЗСУ із вимогою припинити направляти поранених військовослужбовців до цього закладу. Це безпрецедентний випадок за весь час повномасштабної війни — особливо з огляду на те, що йдеться про один із найбільш забезпечених медичних закладів країни. Причиною стало саме порушення прав поранених військовослужбовців та неналежне лікування. Результату НУЛЬ.
‼️Це ультиматум, то ж ми вимагаємо.
Якшо не буде звільнений лікар і директор КНП "Київська Міська Клінічна Лікарня Швидкої Медичної Допомоги" ЛШМД, БСП і не буде проведене розслідування смерті бійця та ваших бійців, ми виходимо на акції протесту. І будемо стояти доти, доки не настануть зміни.
https://t.co/y4xOuezMND