за останню добу так втомилась шо хочу пʼять грам і пʼять діб і бонеса на повтор
засоби відпочити в 17 і в 27 не відрізняються
тільки в 27 не можу собі такого дозволити
подивимось чи зможу таке дозволяти в 37
мені страшно навіть думати що буде з менталкою у людей що всі ці роки під обстрілами, коли вони нарешті опиняться в безпеці і психіка почне аналізувати травму
привіт більше двох років не була в Україні, максимально обмежила себе від новин, від контакту з людьми хто досі там, максимально працюю в сторону того щоб буду вдячною за те життя, що я будую в еміграції.
///
у мене йокає, я вскрикую «Боже мой», іду до хлопця обійнятися щоб заземлитися
///
він питає що сталося, я відповідаю що нічого
///
він каже тільки що чув мотоцикл один в один як сирену
Відчуваю цілий спектр емоцій згадавши що в підлітковому віці у мене був блог. Не можу вирішити піком було те, що дякуючи тому що я досі користуюся самою першою поштою я змогла зайти на той блог чи те що на фентезі романі, який ми писали з подругою в 12 років є свіжі перегляди
і до сраки ті всі людські-міські приколи типу конфліктів, імейлів, війни і роботи
чисто за провізією і соціалізацією швартуватися троха, але більшість часу йо-хо-хо і впляшка рому (вина) і качатися на хвилях, споглядати скелясті краєвиди, чайок, бакланів, і книжки читати
альо привіт а можна мені мільйон єврів і я би нахуй купила б яхту і жила б на ній; ходила б собі морем, просолилася б і загоріла б так щоб мене на фотках в темноті без посмішки не видно було б