Якщо у вас є хвилина часу, то пропоную вам почитати реплаї до цього твіта.
Наочний приклад відірваності людей від реальності.
Всі блядь такі «нахуя там наземний, якщо поруч ж підземний».
Відповім одразу всім.
Той перехід, побудований під час совку, ніхера не відповідає вимогам сучасного життя і кількості маломобільних мешканців.
Спробуйте хоч раз спуститись туди з коляскою, на милицях чи інвалідному візку. Потім щось пиздякайте.
Я щиро радий, що всі коментатори взмозі на своїх двох спуститись і піднятись без додаткових труднощів. Але, я так само хочу, щоб цих труднощів не було в людей які їх мають.
Наземні переходи це не примха, а йобана потреба, яка в рази дешевша за переобладнання існуючих підземок як мінімум. І взагалі похуй, що там завжди тянучка і вона буде ще більша. Посидіти своєю дупою в машині чи громадському транспорті поки людина на кріслі колісному подолає цю дорогу - це не проблема.
Можливо, памʼять починає тригерити суспільство, тригерити тих, хто є безучасним. І я мушу сказати, що цей ритуал памʼяті о 9 ранку помовчати, – він навпаки може тільки звільнити оце відчуття відповідальності і дати себе відчувати причетним.
(с) Ірина «Чека» Цибух
- Чай, кава?
- Можна мені просто порожнє горня?
- Вибачте, я розумію українську, але не розумію закарпатської.
Цьої хуйні з "закарпатською" і "галицькою" і тому подібним давно треба позбуватись і давати в школі основи діалектології. Я ж не за бербеницю жентици ю зазвідав, ну.
Анестезіолог 47-ї бригади Оксана Сурова: У пораненого клінічна смерть. Минають 40 хвилин реанімації: треба ухвалювати рішення. Але продовжуємо дефібрилювати ще 11 хвилин – і з’явився ритм .
Геловін – це особливе свято, яке психологічно виконує низку цікавих функцій. Хоча воно походить із кельтських традицій, де мало ритуальне значення, сьогодні Геловін поєднує в собі розвагу, соціальну взаємодію та певне звільнення від звичних страхів.