Kyiv-Pechersk Lavra, the oldest Ukrainian monastery and one of the most symbolic sights, was attacked by Russia in their self-declared holy war. If this is holy war, they are the fiends.
Внаслідок російського обстрілу, який відбувається зараз, вночі 15 червня, горить дах одного з найбільш святих місць християнського світу - Успенського собору Печерської лаври у Києві.
Просимо про молитву за врятування святині від знищення.
Черговий російський злочин проти людяності, проти історії, проти християнства.
Що ще повинен зробити кремлівський антихрист, аби світ усвідомив, що слід рішуче діяти, аби російський терор проти України і самих принципів миру припинився?
Пресвятая Богодице, зупини ірода!
У травні 1945 року українське та польське підпілля змогли зробити те, що багатьом сьогодні здається неможливим. Після років кровопролиття вони домовилися припинити взаємну боротьбу та зосередитися на спільній загрозі - радянському імперіалізмі (Перемир'я в селі Руда-Ружанецька).
Пізніше були й спільні операції УПА та польського антикомуністичного підпілля проти комуністичних репресивних структур. Це реальна сторінка нашої спільної історії.
Тому сьогодні варто згадувати не лише трагедії українсько-польських відносин, а й приклади примирення та політичної мудрості. Бо майбутнє будують не на нескінченному перераховуванні старих образ, а на здатності робити висновки.
Так, серед поляків є люди, які засуджують українців або український погляд на історію. Це їхнє право. Але варто звернути увагу на інше: дуже часто ті самі наративи про «неправильних українців», «неправильну пам'ять» та «неправильну державу» сьогодні просуває і російська пропаганда. Не тому, що її хвилює історична правда. А тому, що її стратегічна мета - посварити українців і поляків.
Перебуваючи в російському полоні, я неодноразово чув від росіян відверту ненависть саме до Польщі. Якщо Україну вони часто намагаються подавати як «заблудлого брата», то Польщу їхня пропаганда роками малює одним із головних ворогів росії.
Тому коли хтось починає розповідати, що головна загроза для польсько-українських відносин - це виключно українська історична пам'ять, варто поставити собі просте питання: кому це вигідно найбільше?
Сьогодні саме Україна стримує росію. Українські військові фактично тримають фронт, який захищає всю східну частину Європи. У тому числі Польщу. У тому числі ті країни, які сьогодні можуть дозволити собі жити мирним життям, тому що українці воюють з однією з найагресивніших держав світу.
При цьому Україна не розповідає іншим націям, яких героїв їм шанувати, якою мовою навчати дітей у школах або як їм трактувати власну історію. Ми можемо погоджуватися чи не погоджуватися з чужими поглядами, але право народу самому визначати свою ідентичність - це базовий принцип свободи.
Саме тому дивно бачити, коли окремі політики намагаються будувати рейтинги на історичних претензіях до сусідів. У кожного є свій електорат. У кожного є спокуса заробити кілька додаткових відсотків на гучних заявах. Але саме так закладається фундамент майбутніх конфліктів. Маленькі політичні вигоди сьогодні дуже часто стають великими проблемами завтра.
Особливо дивно це виглядає зараз, коли Україна протистоїть не просто росії, а фактично бореться за сам принцип того, що великі держави не мають права вирішувати долю менших. Коли деякі країни, які свого часу гарантували безпеку Україні в обмін на відмову від ядерної зброї, дедалі частіше керуються не принципами, а політичною кон'юнктурою.
Для когось це лише бізнес і політика. Для нас - це життя наших людей, безпека наших родин і саме право України на існування.
Тому я переконаний: чим швидше наші союзники відмовляться від імперських амбіцій, старих образ і спроб повчати інших, тим швидше ми зможемо перейти від боротьби за виживання до побудови справді міцного миру.
Історія рідко пам'ятає тих, хто просто підлаштовувався під настрої натовпу. Вона пам'ятає тих, хто мав сміливість дивитися далі за наступний рейтинг, наступні вибори чи наступний заголовок у пресі. Бо справжній лідер думає не про те, як сподобатися людям сьогодні. Він думає про те, в якій країні їхні діти житимуть завтра. Мир і процвітання між народами завжди починаються з відповідальності, а не з популярності. Саме тому справжні лідери будують мости навіть тоді, коли набагато простіше будувати стіни.
Якраз у 18-20 читала "Так казав Заратустра" і високу поличку. Фукала на все, що мені здавалося недостатньо літературною літературою😁
Але тепер, в 34, мені нічого не жме почитати іноді й клітературу, а ще — писати її🤭
Хз хто сказав, нашо сказав те, що на скріні, але якось ото згадалося, що на парах з філософії на першому курсі читай бєрдяєва або помри
а потім встань з могили й напиши по ньому письмове завдання
моє викладачці не сподобалося
що й не дивно, бо зрозуміла я приблизно нічого
В Україні політтехнологи Слуги Народу, пост-ОПЗЖ і Батьківщини (поки меншою мірою) почали розносити тему про нібито якусь велику міграцію в Україні: туди долучились такі депутати, як Фріс, Петруняк (Слуга Народу), Гончаренко (він все ще член ЄС?), тощо.
Як в класичній політ технології — політики винаходять неіснуючу проблему, підвищують собі рейтинги і протягують законопроєкти (ЦК, який тої міграції і не стосуються, проштовхують по методичці боротьби з мігрантами і ліваками з боку Слуги Народу!) за рахунок того, щоб ускладнювати життя іншим, власне, всім нам, як завжди розʼєднуючи Україну.
В інтернеті вже поширюються згенеровані ШІ фото іноземних працівників та трудових мігрантів, разом з реальними фото, які або праві тітушки, або заенергенізовані громадяни роблять. Це — спроба повторити трампівську методичку, щоб утриматися міцніше у владі, не змінюючи корупційну систему і олігархію. Певний «реванш» після НАБУ і САП.
При тому, деякі громадяни, через роки такої політики і парламенту, що показує приклад абсолютної деградації, а не високих моральних якостей, така модель поведінки згори вниз також переймається. Питання: які цінності, чесноти ми плекаємо в країні?
Як то водиться, питання що робити в майбутньому, який рівень міграції доречний, а який створює соціальне напруження — повинно проходити через громадську дискусію, і опиратися на факти. Наразі, це «вкид» буквально задля того, щоб «на дурачках» спробувати, чи працює трампізм та орбанізм в Україні — і якщо працює, то продовжувати його імплементувати.
Ну як асимілювались. Колишня колега, 30+ р. - з сім'єю по тел. тільки кацапською, виросла на вул. Раппапорта, центр Львова.
Інша, теж 30+, тато - рос. військовий, ніколи не приховувала цього, з Сихова. З сім'єю, навіть мамою - завжди на рос.
І ще таких нарахую зо 20 знайомих
А мені цікаво, ким переважно стали діти й онуки росіян, що оселилися у Львові в повоєнні десятиліття. Майже не маю прикладів перед очима, але припускаю, що більшість асимілювалася, деякі від львівського середовища відрізняються лише яскраво вираженими російськими прізвищами.
⚡Депутати провалили голосування за законопроєкт №11520 про публічні закупівлі після того, як звідти прибрали корупційні діри.
Не вистачило ТРЬОХ голосів. Окремий привіт депутатам Зеленського, Європейській Солідарності та Батьківщині.
❗Україна через цей провал НЕ ОТРИМАЄ 3,5 млрд доларів допомоги в бюджет від Світового Банку.
Це пенсії, зарплати вчителям та лікарям, інша соціалка. І навіть тим же депутатам, які підняли собі зарплати до 250 тисяч грн на місяць.
Мала би бути додаткова мотивація. Чи звикли голосувати лише за неофіційну "зарплату"?
Голоси за шкідливий та геть не нагальний Цивільний кодекс знайшлись, а за законопроєкт, від якого залежить виживання країни, чомусь вже ні.
Тут зібрали перелік всіх, хто не підтримав законопроєкт про публічні закупівлі. Ви можете покарати їх копійчиною: https://t.co/rcbCAEmikO
#CерпомПоРейтингу
«Навіть тривоги не чули, коли це трапилось. Не встигли зреагувати».Батько 11-річного Максима, який загинув внаслідок ракетного обстрілу РФ, показав кімнату, де він перебував під час удару. Максим – один із чотирьох загиблих цієї ночі в Києві. Загалом в місті постраждали 62 людини
🗣Все російське треба кенселити, бо рано чи пізно це вб'є. Це Я, як батько, маю привити це дитині. Це має бути базова прошивка дитини в Україні — уникай російського, відштовхуй російське, допоможи комусь уникати російське, підтримуй заборону російського, бо це твій шлях до виживання, — волонтер та засновник благодійного фонду Сергій Притула
«За рік кількість молодих людей, які вважають неправильною ініціативу повної заборони російського контенту в українському інфопросторі, зросла з 8 до 21%. Це проблема, яка вилізе нам боком років за 15».
> ukrainians fight for freedom
> use small boats to devastate a great power’s ships in the Black Sea
> freeing captives
> burn down ports
Holy shit, that’s 1616 all over again.
The Russians are attacking civilians again. A UNESCO-protected building is on fire in the center of Lviv.
It was in the heart of the city on a weekday evening and many people were out walking or returning from work.
москалі сотні років крадуть нашу спадщину, а те, що не можуть вкрасти - знищують. Розстрілюють чи гноять в ув'язненні наших митців. Потім кожен раз розповідають, що в нас культура якась дрібна чи її нема взагалі. От зараз знов по архітектурній пам'ятці прилетів черговий пушкін
Троє українських розвідників 27 днів провели в тилу російських військ, ховаючись у підвалі й передаючи дані про ворога. Як вони виживали поруч із окупантами, слухали їхні розмови та вийшли з рейду — розповідь бійців спецпідрозділу «Реванш» https://t.co/kjN3Ph5FTh
Вводячи жінку в життя, природа не питала: "Чи се мужчина, чи жінка, щоби мені наділити їх відповідними здібностями?" Ні — природа казала лише: "Ось ти, і жий!" І тому скажу, що недостаточність тая, брак сили духовної не лежить у жінці яко людині вже з природи, а походить вона і виробляється з, систематично ограниченого виховання, яке одержує вона вже від колиски, котре виховання звертає більше увагу на розвій її чуття, аніж на духовні здібності, характер і силу фізичну, і заглушає, таким чином, усі інші голоси в її душі. Що однак жінка — людина, так само як і мужчина, і вимоги природи в неї такі самі, як її в нього, то її через те треба в таких самих умовах, як і його, виховувати до боротьби за існування, а озброївшися наукою, знанням законів, знанням різних галузей праці, зможе й сама боротись за життєві засоби.
— Ольга Кобилянська, промова у Чернівцях на зборах Товариства руських жінок на Буковині, 1894 р.
Останній бій вовка
5 березня — день загибелі Романа Шухевича, головного командира Української повстанської армії.
Саме цього дня 1950 року він загинув у бою з радянськими спецслужбами в селі Білогорща. До останнього подиху Шухевич залишався вірним ідеї незалежної України та продовжував боротьбу навіть тоді, коли сили були нерівні.
Його життя стало символом незламності, самопожертви та відданості українській державності. Під проводом Шухевича УПА вела боротьбу за свободу України в один із найтяжчих періодів її історії.
Честь і слава Герою!