Якщо щось дуже довго відкладати, то цього може ніколи і не станеться…
Так довго хотіла потрапити в певну пекарню, що коли потрапила, то виявилося, що тут вже рік інша кавʼярня… трохи засмутилася😅
Ору з іронії:
Я тривожна людина. Зібралася на дн подруги, плаття, макіяж. Вечір.І їду в таксі. Водій вмикає пісню Арсена Мірзояна «Можеш як» і там лунають слова:
Ніколи більше не відпущу тебе
Чуєш, пишу тебе, хочеш, уб'ю тебе.
Сьогодні вперше приготувала тирамісу і воно вийшло ідеальним 😭😭😭😭
p.s. ну ліпше було би просіяти какао порошок зверху, щоб не було грудочок. Але це дрібниця
«Кляті москалі бляха, як вони вже надоїли»
Почула я у веткліниці від лікаря, коли той намагався щось зробити, щоб було світло для проведення операції.
Думаю це крик душі всіх українців…
26.01.26 згоріла моя квартира. І весь підʼїзд.
Квартира, в якій я прожила з народження і до 17 років. Квартира, в якій вперше спробувала каву. В якій були всі мої фотографії, листівки, грамоти, малюнки з художки, шкільні табелі, свідоцтво про закінчення худ. школи.
В шухляді тата зберігалися мої дитячі малюнки, мої дитячі вироби, які я робила батькам на подарунок. Подарунок батькам на річницю (вишивка, яку робила в гуртожитку).
Згоріло місце, де жив колись Азор і зростала Рубі.
Я відчуваю такий сюрреалізм… мені зателефонував дядя, з яким ми не спілкувалися 2-3 роки і він розповідав мені «ну шо, коли діти?». А я сиділа в ахуі і розуміла, яка прірва між нами, що він не розуміє мене, а я не готова розуміти його дії.
Ми наче з різних світів…