Михайло Малкуш
Мій троюрідний брат
На щиті
Якщо брати лише гілку Малкушів, на момент повномасштабки нас було четверо чоловіків, які можуть воювати
Всі пішли служити
Половину вбили росіяни
Помстимося.
В общем если коротко: не выдуманные истории великого Владимира Путина про самую лучшую в Мире систему ПВО оказались пиздежом
Тогда как пиздеж про косую и кривую ракету хохлов, потужно существующую только в репортажах телемарафона оказался правдой
Такие вот дела на России 🤷♂️
Яворівська громада знову в скорботі… Ще один наш Захисник повертається додому на щиті.
Після тривалого періоду невідомості та очікування, за результатами ДНК-експертизи офіційно підтверджено загибель Балуха Івана Степановича, який до цього часу вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання.
⸻
БАЛУХ ІВАН СТЕПАНОВИЧ
6 липня 1977 року
Іван Степанович народився 6 липня 1977 року в селі Любині Яворівського району Львівської області. У 1983 році разом із родиною переїхав до міста Новояворівськ, де пройшло його дитинство та юність. Відвідував дитячий садок, навчався у Новояворівській школі №1 І–ІІІ ступенів, а з відкриттям нової школи №3 продовжив навчання разом зі своїм класом і здобув повну загальну середню освіту.
Після школи опанував фах лісничого в Івано-Франківському лісогосподарському ліцеї. Пройшов строкову військову службу та дослужився до звання сержанта.
Життя Івана не було простим, але завжди наповненим працею та гідністю. Він працював у Португалії, згодом повернувся додому, де зустрів свою майбутню дружину Любу. У 2006 році вони створили сім’ю та оселилися в рідному селі Любині. Разом будували дім, працювали, долали труднощі та раділи кожному дню. У 2008 році народився син Мар’ян — найбільша гордість і радість Івана.
Іван був людиною щирого серця. Добрий, справедливий, спокійний і працьовитий — він завжди знаходив слова підтримки для інших і ніколи не залишав людину наодинці з бідою. Його поважали за чесність і надійність, за те, що він завжди тримав слово.
Найбільше в житті він цінував сім’ю. Любив дружину і сина, пишався рідними, поважав старших, радів простим речам і завжди залишався світлою людиною для тих, хто його знав.
Особливою частиною його життя була риболовля — тихий спокій серед природи. Він міг просто поїхати на велосипеді до озера з вудкою і рюкзаком, і навіть без улову повертався з усмішкою, кажучи: «Я все одно відпочив від душі».
З 2009 року Іван працював у Новояворівській міській раді в охороні, сумлінно та відповідально виконуючи свої обов’язки до 2024 року.
У 2024 році він став на захист України. Служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, 2-го батальйону, 5-ї роти, виконуючи бойові завдання на Донецькому напрямку, поблизу Костянтинівки.
Під час бойових дій Іван вважався безвісти зниклим. Тепер, після проведення ДНК-експертизи, його загибель офіційно підтверджено.
⸻
У Івана залишилися найдорожчі люди: батько Степан, мати Ірина, дружина Люба, син Мар’ян, брат Степан, сестра Христина та племінники.
Наш ДТЕКівець та оборонець Маріуполя Максим Рибальченко нарешті вдома після 4 років полону 🥹
Максим працював на Дружківському машинобудівному заводі. До команди ДТЕК Енерго він приєднався у вересні 2020 року.
За рік, передчуваючи вторгнення, Максим став на захист України. В 2022 потрапив у російський полон на Азовсталі.
Допоможемо Максиму відновитися, мріємо зустріти його знову в колективі. Всіх, хто ще чекає на своїх близьких — обіймаємо 🫂
На 30-му році життя відійшов у вічність випускник ВСП “Бережанський фаховий коледж НУБіП України” спеціальності Комп’ютерна інженерія (2019-2022 р.), житель селища Козова Сергій Михайлович Табаркевич.
Помер 21 червня у Харкові під час проходження військової служби.
Він до останнього залишався вірним військовій присязі та українському народові. Царство небесне, вічна і світла пам’ять Герою!, – йдеться в повідомленні навчального закладу.
Сьогодні, 25 червня, у Козові біля фігури Матері Божої живим коридором зустріли тіло померлого захисника, 30-річного Сергія Табаркевича.
На війні загинув військовий з Київщини Віталій Кабанець
Він був учасником АТО, а з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Служив у лавах 93-ї ОМБр «Холодний Яр» та 67-ї окремої механізованої бригади, рятуючи життя побратимів на найгарячіших напрямках фронту.
1 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Дніпропетровської області загинув. Тривалий час тіло воїна забрати було неможливо через інтенсивність бойових дій. Лише тепер стало можливим провести воїна в останню путь.
Світла памʼять!
Фото: Обухівська міська рада
@tityrialtfe@vitya_hero@bomvehcnogosna ти шо 35 річний довбень ?? втата територій не означає поразку , доведено фінами і не раз , і захват територій не означає перемогу і тим паче виживання ! Доведено сісісіром клоуне ! ))
@vitya_hero@bomvehcnogosna ...ми діємо системно,завалити такого монстра як рашка двома атаками не вийде згодний але пам'ятаю 89 рік в котрому ніхто навіть і гадки не мав що совку залишилося бути два сука роки і да 19 серпня 1991 року я приїхав на Київський вокзал маскви ніхто не захищав совок