Євген

Кава гаряча, русня холодна

[Євген @vsmpo13]

@__EarthPicture Так, ще і подякую за захист

[CITIZEN🌎ГРОМАДЯНИН🇺🇦 @ctzn24]

Просимо всіх підтримати та поширити.
Не залишати поранених - це про нашу честь і гідність, це наша спільна відповідальність

[Євген @vsmpo13]

@PetrenkoAndryi МЗС України прошу посприяти цій особі опиниться на болотах!!

[Олег Володарський @volodarskijo]

"Я лікувала поранених на нулі, а в цивільному житті виявилася зайвою. Тому що, в моєму дипломі лікаря тепер є приписка "ветеранка".

Я - лікарка-педіатр. Ветеранка. Мама двох синів. І людина, якій тричі відмовляли в роботі, бо вона "занадто військова".

Знайшла ідеальну вакансію у Надвірній. Зателефонувала. Адміністратор був привітним, допоки не почув слово "ветеран".

Тембр голосу змінився. Настрій - теж. Він сказав: "Ми вам передзвонимо".

І не передзвонив. Просто викреслив мене зі списку кандидатів. Бо приписка "ветеранка" перекреслює все, що я вмію.

Я лікувала на нулі. Приймала поранених на Авдіївському напрямку, коли добу не вимикалося світло в медпункті.

Лежали на підлозі, на столах, де тільки можна було. Я сортувала, стабілізувала, відправляла далі. Мала три контузії.

І замість вдячності від країни, яку захищала, отримала три відмови.

Мені казали: "Ваш диплом нам не підходить", "Ми не перенавчаємо", "Нам потрібна готова людина".

А потім я згадала дитинство. Я - папина доця. Крутила гайки, збирала проводки, поки всі казали: "Ти ж дівчинка, це не твоє".

І я вирішила - нарешті відпустити цей страх. Якщо з людьми не виходить, я працюватиму з машинами.

Так я потрапила на курс автоелектрики. І зрозуміла: автоелектрик - це той самий лікар, тільки для автівок.

Вони не сваряться, не зраджують, не питають про статус. Вони чесно кажуть: "Я зламалась, допоможи".

Був момент, коли мене накрило. Невпевненість, зовнішній тиск, чоловіча професія. Я потребувала психолога - і отримала підтримку. І знову пішла далі.

Сьогодні я працюю на СТО в Запоріжжі. Роблю те, що люблю. Ремонтую автівки, які ніхто не міг завести.

Два з половиною тижні колупалася з Renault Megane - і запустила. Хлопці в боксі стояли, дивилися на мене і переживали. Коли машина виїхала - було свято для всіх.

Я не шкодую, що пішла в армію. Я не шкодую, що стала автоелектриком. Я шкодую, що в Україні 2026 року ветерани досі мають доводити свою цінність.

Тому я скажу вам просто. Якщо ви ветеран - не бійтеся стукати. Якщо ви роботодавець - не бійтеся відповідати. Бо ми всі ще навчаємося жити після війни.

І навчання це - не про дипломи. Воно про те, щоб побачити за статусом "ветеран" живу людину. Яку ви можете втратити вдруге. Але вже назавжди.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

Найбільша приватна авіакомпанія Туреччини Pegasus у ніч на 2 вересня розвернула в повітрі кілька літаків, що прямували до Москви. Як пише The Moscow Times, це сталося після попередження Володимира Зеленського про закриття неба над Росією.

До аеропортів вильоту повернулися борти рейсів Бодрум – Москва, Ізмір – Москва та Анталья – Москва. Вранці Pegasus скасувала кілька десятків рейсів зі Стамбула до Москви й Санкт-Петербурга, а також з Антальї, Ізміра та Даламана. Скасовані й зворотні рейси з Росії.

Страхові компанії та авіаперевізники послухали попередження Володимира Зеленського, оцінили ризики і відреагували.

Чотири роки повномасштабної війни турецькі лоукости возили росіян на курорти так, ніби нічого не відбувається. Небо над Росією для міжнародної авіації мало закритися ще у 2022-му – разом із портами, банками і всім іншим. Не закрилося, бо «бізнес». Не закрилося у 2022-му – тож закриємо у 2026-му.

Ізоляцію Росії, яку світ не наважився оформити юридично, тепер оформлюють Сили оборони України.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Кривий Ріг втратив свого захисника. Олександр Печенцев, якому було лише 19 років, загинув, боронячи Україну.

Два довгі роки він вважався зниклим безвісти, і лише цього серпня страшна правда підтвердилася.

Олександр народився навесні 2005 року, жив у Кривому Розі. Коли почалася велика війна, він пішов добровольцем.

Служив у десантно-штурмових військах, у складі 4-го батальйону 77-ї бригади.

Востаннє він виходив на зв'язок 18 квітня 2024 року. Майже 850 днів рідні не знали, де він і що з ним. І ось у серпні 2026-го смерть воїна офіційно підтвердили.

Прощання з Олександром відбудеться у четвер, 3 вересня, о 10-й ранку біля храму на вулиці Антона Ігнатченка, 30.

Рідним і близьким - сил витримати цей біль. Світла пам'ять Герою.

[AdaetsX 𓂀 🇰🇿 🇺🇦 🇲🇳 @AdaetsX]

🇦🇲🇦🇿 Армения и Азербайджан запускают торговлю.

Уже в ближайшие дни азербайджанские компании начнут закупать товары у армянских производителей.

Это станет первым шагом к полноценной торговле между двумя странами.

Настоящий мир наступает там, где кончается российское влияние

[східний @samotniyskhid]

1 вересня
тоді/зараз

[Anton @AntonRo06425612]

Сьогодні провели тебе назавжди в строю
Назавжди 28

[Eₗla @elichijkua]

Отакі бувають історії.Бережіться

[America Recharged 🇺🇸 @AmericaRecharge]

🇮🇹 Giorgia Meloni says Russia’s aggression against Ukraine began in 2014 with Crimea and Donbas, and warns that Ukraine’s fight for freedom is also a fight for Europe’s democracy and security.

Is Meloni right? 🇺🇦🇪🇺

A) Yes 🟢

B) No 🔴

[Порохоботипідори. @Eva61115667]

О как!

[Olena Rohoza @OlenaRohoza]

🇯🇵🇺🇦 Japanese volunteer Shuto Fukuyama came to Ukraine to defend a country that was not his own — and gave his life for people who were not his own.

He didn’t have to come. Ukraine was thousands of miles from his home. This was not his war, not his land, not his family.

But when Ukraine needed friends, Shuto chose not to look away. He came. He stood beside Ukrainians. He fought beside them as a brother.

In 2022, Shuto Fukuyama was killed on the battlefield while defending Ukraine.

Japan lost a son. Ukraine lost one of its own.

Some bonds are not made by blood or birthplace. They are made by courage, sacrifice, and the choice to stand beside someone in their darkest hour.

Thank you, Shuto. Ukraine remembers you. We remember you.

And we always will. 🇯🇵🤝🇺🇦

Rest in peace, brother. Eternal honor and gratitude.

[Аlex Skif @AleksejCernavs3]

🗡 Пацани нахер вибили русню з позицій на північ від Новолюбівки на Сватівському напрямку

Красавці! 🔥🔥

🇺🇦ПАЦАНИ З БАМБАСУ🇺🇦

[Олег Володарський @volodarskijo]

Шановна громадо!

Воїн-Захисник – Станіслав Рубленко назавжди повернувся до рідної Батьківщини. На щиті…

◾️Похорон відбудеться завтра, 02 вересня 2026 року:

▪️о 09.20 год. – виїзд з місцевого моргу селища Рокитне вул. Вокзальна, вул. Ентузіастів, вул. Незалежності, вул. Медоварна, вул. Заводська, с. Острів, с. Пугачівка, с. Бирюки рідна домівка Героя (с. Бирюки, вул. Шкільна, 24);

▪️орієнтовно о 10.20 год. розпочнеться прощання із загиблим захисником України біля рідного будинку Героя;

◾️Поховають Героя на сільському кладовищі (с. Бирюки, вул. Богдана Хмельницького). Попередньо на кладовищі пройде прощальний мітинг орієнтовно об 11:20 год.

Просимо всіх жителів громади провести в останню земну дорогу нашого мужнього Захисника України.

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

[Євген @vsmpo13]

@basilaev_oloxoy Повна маячня, це просто виправлення війни! Ви просто не хочете працювати. А керівництво вас має. Чому бідні тому що дурні! Владу треба обрати , а ні покорятися.

[kris @i94653662]

@1945Antonov @ServiceSsu @ZelenskyyUa В країні не повинно бути жодних "незалежних" і "непідзвітним"народу України інстітуцій і груп. Народ обирає своїх представників.які від імені народу мають контролювати всі існуючі на теренах держави інстанції. НАБУ,САП,-потрібн підпорядкувать генеральному прокурору і презеденту.

[Олег Володарський @volodarskijo]

Він тримав власний кишківник у руках, але вижив. І тепер веде за собою інших.

Коли поруч розірвався снаряд, у нього були перебиті обидві ноги й рука. Він не міг рухатися, але не знепритомнів - просто лежав і тримав руками власний кишківник.

Побратими витягли його під артобстрілом. Далі було 28 операцій, майже два роки в лікарнях і біль, за кожен міліметр руху.

А тепер він посміхається, грає в петанк і закликає інших ветеранів: "Не бійтеся - беріть і робіть".

Олег Кошолапенко - офіцер-артилерист з Одещини. У 2014 році, маючи інвалідність, він пішов добровольцем.

У 2022-му - знову. З першого дня повномасштабної війни він уже був у військкоматі.

Восени 2022 року його підрозділ потрапив на Херсонщину. У перший же день - обстріл.

Командира не було, Олег залишився старшим. Він знайшов укриття для бійців і повертався, щоб провести їх туди. І в цю мить - приліт.

Далі - Кривий Ріг, реанімаційний потяг, Київ. 28 операцій, 16 із них - за півтора місяця.

Він заново вчився сидіти й стояти. Падав, знову підіймався. Кожна секунда вертикалі - перемога.

Підтримка дружини, дітей і навіть незнайомців дала половину сил.

А коли зміг стати на ноги - пішов у спорт. Петанк, піклбол, настільний теніс.

Помітив: як тільки фізично стає легше - легше й психологічно. Тепер він не просто займається сам, а тягне за собою інших ветеранів.

Сьогодні Олег - амбасадор петанку серед ветеранів Одеської області. Його мета - щоб якомога більше побратимів після поранень поверталися до активного життя.

Його слова, які хочеться запам'ятати:

"Якщо я вижив - значить, треба жити на повну. Ветеран - це не тільки людина, яка пройшла жахи війни. Це людина, яка може посміхатися, відчувати позитив і дарувати його іншим. Не бійтеся - беріть і робіть".

[D.Radka, #NAFO 🇨🇿🤝🇺🇦 @DakdaR22]

🇺🇦 Vitalii Merinov had been defending Ukraine since 2014.

A four-time world kickboxing champion, Ukrainian champion and master of sport in boxing, he could have built a life around his victories and his career.
Instead, he went to defend his country.
when Russia launched its full-scale invasion in 2022, he returned to the battlefield on the very first day.
He was wounded by shrapnel, recovered, and went back to the front.

In March 2023, he was critically wounded in combat in the Luhansk region. He died in hospital at just 32💔

For his service and courage, he was awarded the Order for Courage, 3rd Class, posthumously.

Rest in peace, Vitalii. 🇺🇦🫡🙏

[Олег Володарський @volodarskijo]

Він народився обвитим пуповиною, а загинув під завалами в Бородянці. Олександру Терещуку було 13.

Коли Сашко з'явився на світ, він був обвитий пуповиною. Старша сестра Марина, побачивши його, розгубилась - вона тоді ще не знала, як підступатися до такого маленького червоного братика.

Але хлопчик ріс напрочуд спокійним. Сестра каже: "Я таких дітей ніколи не бачила. Бувало, сиджу вдома, приглядаю за ним - і таке відчуття, що нікого немає. Ніколи проблем із ним не було".

Його називали "дитиною, поцілованою янголом".

Він почав користуватися комп'ютером ще до того, як навчився говорити. Сам вмикав та шукав мультики.

У майбутньому мріяв стати айтівцем. У 13 років навчав 21-річну сестру працювати в Excel.

На останній свій день народження він отримав найбажаніший подарунок - ігрову клавіатуру. Зробив із нею пам'ятне фото.

У школі його любили. Перша вчителька казала - гарний учень, ніколи не сварився. Класна керівниця називала "сонячною дитиною".

Єдине, про що він просив сестру: "Марино, навчи мене захищатись, бо я не вмію битися".

Коли почалася війна, родина залишилась у Бородянці.

2 березня 2022 року Марина зателефонувала батькам. Слухавку передали Сашкові. Він плакав. Переймався не за себе - а за сестру та її маленького сина. Мама сказала: "Зараз вирушаємо".

Але щойно Марина з дитиною спустилась у погріб - прогримів вибух. Вона набрала маму. В трубці почула лише крик: "Нас бомблять". І зв'язок обірвався.

По будинку на Центральній, 359, вдарили 250-кілограмовою авіабомбою. Разом із Сашком загинуло понад 20 людей. Його батьки Ілон та Ігор - теж.

Через місяць почали розбирати завали. Того ж дня Марині приснилась мама. Вона стояла у вікні й запитала: "Ти хіба бачила, що завали вже розібрали?". І тоді сестра зрозуміла остаточно.

Рівно на 40-й день помер улюблений песик Сашка - йоркширський тер'єр Нора. Він не пережив втрати хазяїна.

Олександра Терещука поховали в Бородянці. Йому назавжди залишилось 13.

Його класна керівниця досі називає його янголом. Каже: "Він ніколи нікого в класі не ображав".

А він просто хотів жити. Грати в ігри. Стати програмістом. І щоб його сестра з племінником були в безпеці.