Стояла в коридорі пошани посмертного донора, і думала про те що для мене це сумний філерний епізод, а для родини - найгірший день у житті. І так майже щодень
Щітаю що вчорашній біт @by_by_duck про запізнення треба видрукувати, заламінувати і зробити маніфестом всіх опіздунів
8:07, робочий день починається в 8:00, я:
@i_gil_ Я зламала в 17 років хребет на сноуборді. Лежала рік в корсеті. В той же рік поступила в медичний, хоча всі казали що в мене не получиться, поки лежала прочитала купу книжок, вивчила англійську. Зараз (мені 29) живу повноцінне життя: зальчик, гори, знову стала на лижі 🫣
Зато я їхала за кермом по Хрещатику в день Києва, ще місяць назад я думала цього вже ніколи не станеться зі мною. Тому можна сказать відсвяткувала. І святково не вписалась ні в кого в пробці. Спасібапажалуста
Потоксичу. Нравиться мені як всякі закордонні дівчулічкі пишуть, вітаю найкраще місто на землі. А киянам похуй, ми не спим дві ночі, вимбачте, дуже перепрошую
Собака 4 день після операції і якась млява, хлопець поїхав назад на війну, на роботі одна осталась виконувати відповідальну штуку яку робитиму самостійно вдруге. Як це все пережить і не йобнутись