купила собі навушники, бо дуже хотілось танцювати. саме імпровізувати
витанцювала все що було на душі, сиджу і думаю
а в який момент і чому я вирішила що не зможу присвятити цьому життя? бо до підліткового віку я цього хотіла
ніхто з дорослих про це не знав аби перенаправити
3.5 роки я набирала вагу, трішки худла і далі набирала вагу. за цей час від 63 кг дійшла до 73
в мене сили волі аби схуднути ніколи не було. але от зараз я знову важу 65. просто тому, що вирішила при мамі нормально харчуватись аби не дражнити її, а харчуюсь я завжди при ній
що їм відповіли. після цього мала можливість обігнати трамвай, але не хотілось. коли настав час їхати в іншому напрямку помахали один одному "папа"
така ніби дрібниця, а настрій другий день тримається
я менше року за кермом. негативних моментів завжди більше ніж позитивних
але вчора було мілашество
я "догнала" трамвай і зупинилась за ним. позаду стояло 2 дівчат, років 9 і почали мені махати. я звісно ж помахала і посміхнулась їм у відповідь. які ж вони були щасливі
@letun281 в цілому так, просто в кожної є свої нюанси
я, до прикладу, не стаю дратівливою в ПМС та не росте лібідо в овуляцію, але в мене дисменорея. від цього я інколи буквально відчуваю себе паралізованою болем і якщо мені принесуть знеболювальне, я заплачу від щастя, бо не рухалась сама
чи є серед тих людей, які складають іспит купу раз, ті, які дійсно просто не вміють нормаоьно їздити? та звісно. але такі далеко не всі, бо була свідком не однієї історії, яка була дуже схожа на мою
я людина, яка склала на права з шостого разу. не тому, що я погано їжджу, а тому, що серед моїх помилок було:
при паркуванні зачепила розмітку
заглохла на парковці (як виявилось це і не мало бути помилкою, бо перешкоди я нікому не створила)
включила поворотник "зарано"🫠
не збираюсь виконувати обгін на пішохідному
всі, хто сідає зі мною в машину, водій чи ні, кажуть, що їм зі мною спокійно їхати
окрім пішоходів, боюсь великів і самокатів, тому (як і має бути) постійно перевіряю чи їх часом немає поруч аби чи пропустити їх чи трішки випередити
в мене ніколи не було такого аби я була сама вдома тиждень на більше
і от я сама і я захворіла. і це не прикольно. температурою, слабкістю, чутливістю до світла йти в аптеку
сили є тільки 2 години позаліпати в тт, потім 2 години поспати і так по колу
мама в реанімації. а ще ледь не у всьому в житті мами винна я, окрім моментів, коли в неї не поганий настрій
сьогодні я була сама вдома, бабуся втратила свідомість. за кілька годин вона померла.
як сказати про це мамі я не знаю, бо боюсь, що вона звинуватить мене
і от я, яка не знає як це бути відповідальною дорослою людиною, бігала по вулиці аби знайти чоловіків, які би спустили маму з 5 поверху до машини швидкої допомоги
сьогодні ввечері я сам на сам залишусь з бабусею
24 роки я жила своє майже безтурботне життя
2 тижні тому бабуся перестала ходити
тиждень тому перестала сідати
оскільки я працюю з дому, основний "тягар" догляду за нею впав на мене
сьогодні в моєї мами діабетика вкотре піднявся цукор (32)
я жайворонок, але не сплю о 3, бо моїй бабусі сьогодні дуже погано. їй 87, кілька днів тому вона стала повністю лежачою
також кілька днів тому в неї набрякла рука, а сьогодні почали синіти пальці. мама не дає викликати швидку, а я чомусь не можу піти проти її слова