Менше двох тижнів тому я з побратимом були остатончо переведені з бойового ударно-розвідувального підрозділу в Міністерство Оборони.
Робити реформу якості. Державного гарантування якості.
В травні заступник міністра оборони @mstyslavbanik почав хантити мене очолити цю реформу.
Вперше виїхав з ним на каву в Запоріжжя з позицій наших екіпажів.
Згодом я таки погодився і влився в команду "реформи закупівель" тільки тому, що зрозумів, що це справді вікно можливостей для змін в найскладнішому та найкорупційнішому міністерстві і що ці люди тут «не про гроші», а про цінності і бажання змінити систему.
І пропрацювавши з командою Мстислава та Михайла півтора місяці - я ще більше зараз в цьому впевнений.
Десь близько місяця, ще не будучи переведеними, за сприяння командирів моєї попередньої в\ч, ми в МОУ займались підготовчими етапами до запуску реформи.
Реформа мала полягати в трансформації існуючого ГУ ДГЯ (орган в структурі МО чисельністю в 1000+ осіб переважно військових, переважно полковників-підполковників)) в цивільну агенцію Q1 з військовими посадами і ринковими зарплатами та data-driven підходами, зниженням людського фактору при перевірках та вцілому у відході від радянської спадщини «воєнпредів», яка особливо досі нікуди не поділась.
З аналізом та аудитом процесів та функцій в існуючій структурі, які з самого початку наражались на нормальний такий спротив справжніх (переважно правда паркетних) полковників. З зляганням керівників «на больнічку», саботажем та блокуванням.
Але ми працювали. Нормативка, концепція, аудит штатної структури, бюджетування, старт розробки ризик-орієнтованої моделі оцінки контрактів та постачальників, пошук людей в core team з цивільного сектору для заведення іх в структуру МО та проектних офісів та переведенням-прикомандируванням фахівців з військ.
Активно-реактивний хантінг дата-аналітиків, проджектів-напрямківців, аудиторів, ризик-менеджерів, айтішних продакт-овнерів, юристів, фінансистів, бухгалтерів.
Когось завели-перевели, когось не встигли.
Робота з міжнародниками та антикором.
Пошук міжнародного фінансування реформи (знайшлось і дуже швидко, бо партнери у реформі були зацікавлені на 101%).
У тому числі було ініційовано початок вибіркового контролю якості дронів, бо це зараз ніяк не перевіряється, попри те шо ми на них тратимо на це ледь не третину оборонного бюджету. І при цьому в кожній бригаді є "паяльні" та майстерні, щоб допилювати закуплені БпЛА.
Я це до чого.
Ми то переведемось якось з МО в бойовий підрозділ, різати логістику і палить окупантів, ми це вмієм робити непогано.
Але впевнений, що вікно можливостей з докорінними реформами в МО сьогодні було свідомо закрите. Розходимось)
p.s.Враховуючи, що «реформа якості» була лише частиною «реформ закупівель» - я був на десятках нарад та синків де за день ламались мільярдні схеми. Чиїсь схеми, які там існували подекуди ще з часів Кузьмука)
p.s.s. Дякую крутій невеликій команді, які цілодобово тягнули усе це на собі.
Це було недовго, але круто і багато чого вдалось зробити.
«Скільки-скільки??..»
Саме такою була реакція нашої комунікаційної команди, коли ми дізналися, що Львівська молодіжна організація «Твори» та фонд «Повернись живим» (@BackAndAlive) передадуть нам одразу 6 евакуаційних НРК «Мауль»!
Але найбільше вразила навіть не кількість.
А те, як вдалося зібрати кошти на ці наземні евакуаційні платформи.
Для цього на День міста майже 60 шкіл організували благодійні ярмарки й долучилися до збору. А також проводилися благодійні події у «Львівській політехніці», а компанія Prime Expert USA розігрувала Tesla за донат.
Шість «Маулів» — це серйозне підсилення наших спроможностей і ще більше шансів урятувати поранених.
Але ще більше надихає інше — знати, що за нами стоїть така кількість небайдужих людей, які збирають кошти, щоб допомогти витягати своїх із поля бою.
Дякуємо кожному, хто долучився!
Ви — ❤️
Я останніми днями в сюрі.
Тіп просто собі вбиває людей.
Бабуся в будинку наспівує калибєльную внуку.
Поліція тупо втікає.
З вікна будинку грає рос музика.
Увʼязнені за держзраду не розуміють де зрада.
На вулицях Львова дедалі більше рос мови.
сумно мені від кількості сторіс наших людей сімʼями з-за кордону на Великдень. Раніше ще якось, ну, не показувались чи що. А зараз з чоловіками луплять сторіси. Різні є ситуації, все розумію, і все ж, тисне десь всередині.
Росія програла «битву за зиму». А ми виграли. Перший день весни. Сонячний день довшає. Стає тепліше. Україна продовжує боротьбу.
На фронті, вперше за багато місяців, а може й років, ми почали звільняти більше територій аніж втрачати.
Дякуємо тим, хто тримає фронт.
Дякуємо силам протиповітряної оборони.
Енергетикам.
Комунальникам.
Місцевій та центральній владі.
І кожному з нас, за стійкість.
Україна виграла битву за зиму.