@pogrebeckij Вічна і світла пам'ять захиснику УКРАЇНИ! Слава Героям! Доземний уклін воїнам-захисникам! Царство Небесне! Співчуття родині захисника УКРАЇНИ!
Черкаська громада попрощалася з полеглим воїном. Останню шану віддали солдату Михайлу Гнатуші.
Михайло народився у Херсоні. Дитинство провів у Зеленівці, де навчався у школі. Згодом здобув професійну освіту за спеціальністю, пов’язаною з технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів.
Після навчання певний час перебував за кордоном, а згодом повернувся до рідного Херсона. Після початку повномасштабного вторгнення разом із родиною переїхав до Черкас. Тут працював пекарем на хлібозаводі.
У 2024 року Михайло став до лав Збройних сил України. Він проходив службу оператором безпілотних літальних апаратів у складі роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.
За мужність і службу був нагороджений медаллю «За поранення» І ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України».
Михайло Гнатуша загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Світла пам’ять і вічна шана Захиснику. Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Михайла.
😢 У Вінницькій громаді в останню путь сьогодні проведуть двох добровольців
Володимир Реган поліг 26 грудня 2024-го під час бою поблизу Нововасилівки Покровського району. Йому назавжди 50...
Олександр Олівко загинув 5 вересня 2026-го під час виконання бойового завдання. Йому було 50 років.
@SmetanatBorschu Черговий доказ, що для цих істот, війна - це бізнес.
Ось ціна цього автомобіля
"наволонтерила"
99.999% людей в Україні за все життя не назбирають на такий автомобіль.
І це за гроші платників податків....
09.09.2017 внаслідок мінометного обстрілу ВОП поблизу м. Красногорівка загинув Максим Кривиденко - ст.солдат ЗСУ 18 омпб 28 омбр. Залишились батьки, брат, три сестри. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
До Жмеринки повертається полеглий захисник України Руслан Оразович Халмурадов, позивний «Махмуд». Воїн став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення та служив у складі 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї бригади.
Руслан народився у Туркменістані, а згодом разом із родиною переїхав до Жмеринки. Тут навчався у школі №5 та багато років працював будівельником.
27 листопада 2023 року Захисник загинув у Богданівці Бахмутського району на Донеччині. Понад два роки рідні жили в очікуванні, адже Руслан вважався безвісти зниклим.
Тепер Герой повертається до рідної Жмеринки, де знайде вічний спочинок. У нього залишилися мати Любов Олександрівна, доньки Аліна та Ірина і син Володимир, якого Руслан виховував як рідного.
@Aleksluck Це як з оповідки про вовків: "хитрожопий" селянин брав на кпини сусідів,ішов до лісу і кричав вовки. Зліталися сусіди,а він реготав. Зробив так раз, другий а на третій раз коли на нього дійсно напав вовк ніхто не прийшов.Мораль: брехливий Зеля це повторює.
Асошіейтед прес:"Влада Молдови підтвердила,що дрон впав і вибухнув за 160кілометрів від міжнародного аеропорту Кишинева.Обмеження повітряного простору зняли,і літак Зеленського вилетів пізніше запланованого терміну."
Тож премʼєру Норвегії Йонасу Гару Стьоре банально збрехали і ми
Він загинув за Україну на чужій землі.
МАКСИМ ОСЛЮК
25 навічно.
Народився 11 червня 1999 року на Вінничині. Закінчив Медвідську школу, навчався у Гущинецькому вищому професійному училищі за спеціальністю «Тракторист-машиніст». Далі — служба в армії. Потім підписав контракт і пішов служити до війська. Максим воював у зоні АТО з 2019 по 2020 роки — Донецький та Луганський напрямки.
Веселий, комунікабельний, щирий, з дитинства захоплювався футболом, мав багато друзів, пригадують у селі про Максима. Добре навчався, був відмінником, володів англійською мовою, брав участь в олімпіадах. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
Він був молодшим сержантом, командиром 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А 7400. Мав позивний «Сонік». Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Навіть на лікуванні не міг бути осторонь — рвався до своїх побратимів, розповідають рідні Максима. Повернувся до строю, бо серце його було на передовій захисту держави.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи.
Командир підрозділу згадував: «Максимом потрібно усім нам пишатися. Аби всі були, як він, то вже давно була б перемога».
Удома в Максима залишились мати Людмила Павлівна, батько Ігор Іванович, брат Вадим та сестра Ілона.
Вічна шана Герою,
наша вдячність та слава.
Схилімо голови…
@leusenko1 А таки шо тут думать, 25% за ето знали, а 73%-ето обичние терпили, которим поспать, пожрать, поржать и по@@ть. При чем, пос@@ть на всех украинцев, да и на себя. Привикли жить в руцком дерьме, нить и ждать волшебную палочку. Дать би им по куколке волшебной дубиной.
@leusenko1 😄....це піздець....макака та "докторська", очевидно, що буде "докторська ковбаса"...доречі, за так звану "докторську", за рік ця макака може отримати винагороду у розмірі1,5 млн. грн....ось така фігня малята...тому уся зенаволоч кинулася у "прохвессори"..
Зрозумів, навіщо зелені чоловічки влаштовують маскаради зі своїми брудними майками: вони дражнять і провокують народ. Гасло московських гастролерів - "творі бардак, ми тут проїздом". Хіба забули? Під час хаосу мародерам та агентам ворога буде легше тихесенько піти до лісу з награбованим майном.
А ви що думаєте про це шапіто?
Він загинув у день свого 21-річчя, так і не побачивши подарунки від дружини. А найкращий друг досі пише йому повідомлення.
Тетяна та Максим познайомилися наприкінці червня 2022 року в селищі Маяк на Донеччині.
Він - 19-річний доброволець із Дніпропетровщини. Вона - місцева дівчина, старша на 4,5 роки.
У вересні вона дізналася, що вагітна. У жовтні вони одружилися. А 13 травня 2023 року народилася їхня донька Аня.
Тетяна готувала чоловікові сюрприз на 21-річчя - картину, де він у військовій формі.
Вони планували зустрітися 1 липня, щоб охрестити доньку. Вона написала: "Приїдеш - сам відкриєш подарунок"
Але Максим не приїхав.
Він загинув у свій день народження - 30 червня. Так і не дізнавшись, що там, у тій картині. Йому назавжди залишилося 21.
Поховали Максима 3 липня. Їхній донечці тоді було півтора місяця.
У Максима був найкращий друг - Анатолій. Вони дружили з дитинства, разом пішли в армію, разом добровольцями - на фронт. Вони були нерозлучні.
Їх розвели по різних підрозділах за пів року до загибелі Максима, але дружба не згасла.
Іноді долі жартують жорстоко: доньки друзів народилися з різницею в один день - 12 і 13 травня 2023 року.
Вони домовилися ще до війни: у кого першим народиться дитина, другий стає хрещеним батьком. Анатолій планував зробити Максима кумом. Але не встиг.
30 червня 2023 року Анатолій привітав друга з днем народження голосовим повідомленням.
Анатолій спитав: "Ти додому їдеш на день народження?". Але відповіді вже не було.
Коли він дізнався про загибель, то переслуховував те повідомлення десятки разів. До останнього не вірив. Для нього це була втрата не просто друга, а рідного брата.
Анатолій досі пише Максиму в месенджер. Розповідає про своє життя, проблеми. Коли має змогу - їде на могилу, сидить та говорить із ним.
Він передав Тетяні бордовий берет десантника, який Максим подарував йому після виходу з-під Ізюму.
А ще - нарешті познайомився з Анею, донечкою свого найкращого друга. Тією, яку Максим так мріяв побачити.
Він пішов у небо в 21. Але залишив по собі доньку, яка обіймає його портрет, і друга, який досі чекає на його дзвінок.
💔Від авіаудару загинув Сергій "Борець" — військовослужбовець з культової світлини перших днів вторгнення, коли він з гранатометом та трьома пострілами до РПГ їхав по мосту в Ірпінь зупиняти росіян на велосипеді
Про загибель повідомив журналіст Юрій Бутусов. За його словами, "Борця" не стало кілька днів тому внаслідок авіаудару.
📷Воїн-доброволець групи "Тенгрі" Володимир Миронюк (Джон)
"Воровать так миллион", - казав Кропива. Виявляється, він протеже картонкового Федорова.
Скоро й інші мародери шахрая Альбертича випливуть.
Не уявляю, якби його залишили в Міноборони, до чого нові схемки Міші привели б.
Але і це не головне. Федоров нав'язав Україні фсбшну Дію, а потім зі своїм "бекґраундом і професійними скілами" успішно злили ворогу всі персональні дані українців.
Поцікавтеся, чому Федоров під час війни мотилявся 19 разів на москву.
Впевнений, картонки Міші - спільна операція кремля та ОПи. Шукають заміну зашквареному Буратіно.
А поки чекаємо на історію дружби Федорова з расєянцем Токарєвим.