Oxana Crystal

[Валентин Підгорний @pidgorniy_vm]

Італійська карта,1641 р. На ній надписано «Ucraina o Paese de Cosacchi», тобто «Україна земля Козаків». Московія названа «Moscovia».

Спільнота:
Типова Україна

[Oxana Crystal @CrystalOxana]

@Vit_Ovchar Я думаю, ви переоцінюєте здатність Європи до швидких та радикальних дій. На жаль. Як і до застосування 5 статті. І думаю Росія це чудово розуміє. Це класична держава-гопник, вона не відмовиться від атаки і не обмежитися тероризмом, її провокує слабкість.

[14™&&🇺🇦🐦 @aeyntkmcjy]

В цей день:

1924 — польський уряд заборонив вживати українську мову в державних та самоуправних установах Західної України.

[Вестник @vesstnik]

В библиотеке Марша в Дублине хранится голландский географический атлас 1660-х годов издания, созданный голландским картографом Janssonius van Waesberge. В атласе содержится карта Украины авторства французского картографа и инженера Guillaume Le Vasseur de Beauplan (c. 1600–1673). Эта карта так и озаглавлена - «Украина».

До «создания Украины Лениным», по версии Кремля, оставалось более 250 лет…

[Олег Володарський @volodarskijo]

Поширюйте, люди!
Хлопець важкий. Майже сліпий, лежачий з усіма наслідками.
Йому потрібні рідні!
Хай віднайдуться!

«Прошу максимального розголосу.
Можливо, саме завдяки цьому допису рідні знайдуть свою близьку людину.

У Городенківській лікарні перебуває Богатов Валентин Ігорович, 1984 року народження, родом із Харкова.

Відомо, що він проходив службу у 91 ДШВ, 3бат. Має сестру Ольгу та дядька Угланова Сергія Миколайовича.

На жаль, у нього немає жодних документів, коштів, одягу — фактично нічого. Зараз він має серйозні проблеми зі здоров’ям і потребує допомоги. Він бідний навіть чим їсти немає

Наші військові хлопці та небайдужі люди вже придбали все найнеобхідніше на перший час, але цього недостатньо.

Створила банку і було зібрано 12506грн) сьогодні кошти передам і звіт виставлю всім величезне дякую

Тому й звертаюся до всіх небайдужих. Якщо ви впізнали цю людину, знаєте її рідних або маєте можливість допомогти — будь ласка, не проходьте повз. Кожен репост може стати тим самим, який приведе до нього сім’ю. Кожна допомога зараз має величезне значення.

Добро завжди повертається. Давайте разом не залишимо людину сам на сам із її бідою.

І наперед прошу! Не пишіть всякі недоречні коментарі!
Дякую за розуміння

Максимальний розголос, будь ласка.»

https://t.co/HMGoGESUY8

[viktor (reserved) @viktor_resore]

В.В"ятрович:
"Дослідникам уже вдалося встановити факти загибелі близько 30 тисяч українців, з них майже 10 тисяч — на Волині... Відповіддю на політичні заяви мають бути не зустрічні емоції, а факти, документи та імена. Саме вони рано чи пізно руйнують будь-які історичні міфи."

[Center for Countering Disinformation @CforCD]

The Center detects the beginning of an active phase of the russian information special operation, aimed at splitting relations between Ukraine and Poland on the eve of the Day of Remembrance for the Victims of the Volyn Tragedy, which is celebrated in Poland on July 11th.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

The National Archives of Sweden hold a document that should be shown to anyone who refers to Ukrainians as a ‘young nation’.

This is the original ‘Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis’ — the first Ukrainian constitution, drawn up by Hetman Pylyp Orlyk on 5 April 1710 in Bendery.

Now for a bit of maths. Orlyk’s constitution appeared 77 years before the US Constitution. It predated the constitutions of Poland and France by 81 years. At a time when absolutism still reigned in Europe, Ukrainians were already laying down the separation of powers, limits on the hetman’s authority, an independent judiciary and the rights of the Cossacks. Not as a gift from a monarch — but as a contract between free people and their government.

This is the answer to all the ‘experts’ who still talk about Ukraine as a ‘young nation’ that ‘suddenly emerged in 1991’. No, gentlemen. A nation that drafted one of the world’s first constitutions 316 years ago cannot be young.

And that is precisely why Moscow has been destroying our memory for centuries — burning archives, banning our language, and rewriting history. For it was vitally important to the empire that the world regarded us as ‘part of Russia’, rather than as a political culture more mature and far older than Russia itself. And the original copy of Orlyk’s constitution has survived only because it was kept in Sweden — beyond the reach of the empire’s grasp.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

У Національному архіві Швеції зберігається документ, який варто показувати кожному, хто називає українців «молодою нацією».

Це оригінал «Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis» — першої української конституції, складеної гетьманом Пилипом Орликом 5 квітня 1710 року в Бендерах.

Тепер трохи математики. Конституція Орлика з'явилася за 77 років до Конституції США. За 81 рік до конституцій Польщі та Франції. Коли в Європі ще панував абсолютизм, українці вже прописували поділ влади, обмеження повноважень гетьмана, незалежний суд і права козацтва. Не як подарунок від монарха — як договір вільних людей зі своєю владою.

Це і є відповідь усім «експертам», які досі розповідають про Україну як про «young nation», що «раптово виникла у 1991 році». Ні, панове. Нація, яка 316 років тому писала одну з перших конституцій у світі, не може бути молодою.

І саме тому Москва століттями нищила нашу пам'ять — палила архіви, забороняла мову, переписувала історію. Бо імперії було життєво необхідно, щоб світ вважав нас «частиною Росії», а не дорослішою та набагато старшою за неї політичною культурою. І оригінал конституції Орлика вцілів лише тому, що зберігався у Швеції — поза досяжністю імперських рук.

[Olena Rohoza @OlenaRohoza]

The National Archives of Sweden preserve the original Latin version of the first Ukrainian constitution—Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis ("Pacts and Constitutions of the Laws and Liberties of the Zaporizhian Host").

The document was written on April 5, 1710, in Bender (a port city on the Dniester River).

It was adopted 77 years before the U.S. Constitution (1787), 81 years before the Polish Constitution (1791), and 81 years before France's first written Constitution (1791).

Thirty years ago, on this day, Ukraine's Verkhovna Rada adopted the Constitution of modern independent Ukraine, which had emerged from Soviet rule, thanks be to God.

Under this Constitution, it is the duty of the government to protect our lives, health, and security.

Some Western commentators who describe Ukrainians as a "young nation" might do well to remember that 316 years ago, Pylyp Orlyk, using nothing more than a goose quill, drafted one of the earliest constitutions in Europe. 😉

[MACHIAVELLIST @PulseOfUkraine]

Після розмови з моїм другом із Польщі я, здається, зрозумів, чому з польською стороною так важко говорити нормально.

І чому частина з них не сприймає факти як щось реальне, постійно викручуючи історію так, як їм зручно, а не так, як воно було. Він мені пояснив.

Давайте відразу: не з поляками як народом, бо це було би тупе узагальнення. Не робіть так.

А саме з окремими поляками, частиною політичного середовища і державною машиною памʼяті, яку роками будували праві кола, PiS, Інститут національної памʼяті і весь цей політичний обвіс навколо «доброго імені Польщі».

У 2018 році Польща внесла поправки до закону про Інститут національної пам’яті. Центральною стала стаття 55a. Вона передбачала кримінальну відповідальність за те, якщо хтось публічно і “всупереч фактам” (вгадайте яким) приписує Польському народові або Польській державі відповідальність чи співвідповідальність за нацистські злочини, вчинені Третім Рейхом. Покарання — штраф або до трьох років позбавлення волі.

Формально закон містив виняток для науки й мистецтва, але через нечіткі формулювання створював тиск, самоцензуру та політичного використання проти незручної історичної дискусії.

Польська влада написала норму так широко, що вона могла зачіпати не тільки брехливе приписування Польщі відповідальності за німецьку систему знищення, а й дискусії про участь окремих поляків, локальних структур, поліції, донощиків, шантажистів, сусідів або антисемітських середовищ у злочинах.

Ще один важливий момент — стаття 55b. Вона робила дію цієї кримінальної норми екстериторіальною.

І тут треба бути точним. Польща з 1939 не мала колабораціоністського уряду на кшталт режиму Віші у Франції. Польський уряд був у вигнанні, а польська держава як формальний субʼєкт не була союзником Третього Рейху. Тільки поодинока співпраця АК.

Але це не означає, що польська історія автоматично стає стерильною. Та в реальному політичному житті такі закони працюють не тільки через вироки.

Вони працюють через атмосферу. Ну як на росії, формально теж не все так страшно, але людей саджають буквально за вираження своєї думки публічно.

Закон створював ризик, що будь-яке ширше узагальнення про польську співучасть можуть трактувати як атаку на польську націю або польську державу.

Почалась критика історики, правозахисників й академічного середовища. Бо межа між «описом участі окремих поляків» і «плямуванням польської нації» в такій конструкції стає не юридичною, а політичною.

А політичну межу завжди рухають туди, куди треба владі та як вигідно в моменті. Зараз ми це наочно бачимо.

Тобто спроба була захистити не стільки історичну правду, скільки державний міф про польську невинність. Де є польське мучеництво, польський героїзм і Польща як вічна жертва чужих імперій. А все, що псує цю картинку, має бути максимально витіснене в категорію «окремих випадків».

Власне, це дуже схоже на те, що росіяни роблять у своїх законах, коли намагаються криміналізувати незручну історію і захистити державний міф від фактів. Масштаби різні, політичні системи різні, але сама логіка впізнавана.

Саме після міжнародного скандалу, реакції Ізраїлю, США, істориків, академічного середовища і правозахисників кримінальну статтю 55а скасували. Формально кримінальну відповідальність прибрали. Але сама логіка так нікуди не поділася, залишилася цивільно-правова логіка “захисту репутації Польської держави і Польського народу”. У самих поправках 2018 року були також статті 53o–53p, які дозволяли подавати цивільні позови для захисту репутації Польщі, зокрема з боку державного Інституту національної пам’яті.

Замість кримінальної справи залишився цивільно-правовий механізм захисту «доброго імені Польщі». Тобто тебе вже не обовʼязково могли посадити в тюрму, але могли затягати по судах за висновки, які не вкладалися в правильний державний наратив. І такі випадки були почитайте про справу Енгелькінг і Грабовського.

Якщо коротко то все, що не влазить у міф невинності це все "окремі якісь поляки"

А коли мова про польські жертви — тоді вже це вся нація, вся історична памʼять, вся держава, весь історичний біль і бажано ще політичні вимоги до сусідів.

Дуже зручна схема, чи не так? Вина завжди індивідуальна. Страждання завжди національне.

Звісно, в цю саму конструкцію впихнули окремим блоком і українське питання. Без цього теж нікуди.

У законі зʼявилися формулювання про «злочини українських націоналістів» які нібито ціле направлено діяли проти польського народу і польського населення, всі співпрацювали з нацистами тощо. Привіт-привіт, тут десь росіяни передають полякам окремий методичний посібник.

Але Конституційний трибунал Польщі у 2019 році визнав частину таких формулювань неконституційними через їхню нечіткість. Бо «українські націоналісти» і «Східна Малопольща» — це не юридичні категорії. Дякую дебілам які цей закон писали.

Ось чому сьогодні так важко говорити з ними з позиції фактів. Коли ти кажеш, що ваші предки теж не були супербілими і світлими, що вони теж брали участь у насильстві, етнічному тиску, переслідуваннях і боротьбі за свою державу не завжди красивими методами, частина польського середовища йде в повну істерію.

- Українців у міжвоєнній Польщі тиснули — але це пояснюють «державною політикою».

- Пацифікацію українців та знищення всього українського — як «наведення порядку».

- Колонізацію, асиміляцію, обмеження українського життя — як щось майже цивілізаційне.

- Злочини польських формувань проти українців — як «акції відплати чи превентивно діяли».

- Операцію «Вісла» — як вимушений безпековий захід, хоча це була примусова депортація та етнічна чистка українського населення з їх земель.

Так само треба сказати й інше.

Так, Волинь була масовим злочином проти польського цивільного населення, і українська сторона не має права це замовчувати чи виправдовувати.

Але визнання українських злочинів не означає, що Польща отримує право стерти міжвоєнну пацифікацію, колонізацію, насильство проти українців, примусові переселення, акції польських формувань і власну політику асиміляції. Перші зафіксовані масові вбивства українців відбулись в 1939 році, проєкт «Жертви польсько-українського протистояння 1939–1947 рр.» знайшли 880 випадків смертей тільки за вересень, включно з жінками та дітьми яких вбили поляки. В 1941-1942 велась активна ліквідація Українських допоміжних комітетів, інтелігенції, вчителів та священиків, тільки за те що вони відбудовували українство на цих землях, бо загрожує відновленню Польщі.

У дослідженні Christoph Mick про Львів 1939–1944 вказано, що польське підпілля ще наприкінці 1941 року фіксувало настрої, де “середній поляк” підтримував депортацію всіх українців за Збруч, а в липні 1942 року львівський штаб АК рекомендував депортувати 1–1,5 млн українців до СРСР, решту розселити в інших частинах Польщі, а на східних територіях Польщі залишити не більше 10% національних меншин. Там же згадується подібний рапорт “Alfa” щодо проблеми меншин, датований весною 1942 року.

Бачте як за формованою польською зручною рамкою у 1943 році українці просто чомусь зірвалися і почали масово вбивати поляків. Без попередньої історії. Без міжвоєнного контексту. Без польської державної політики. Без насильства з обох боків. Без усього того, що ламає красиву картинку про одну невинну сторону і одну сторону абсолютного зла.

Польська держава неодноразово намагалася юридично закріпити зручну версію історії, де Польща передусім тільки жертва. Такий собі «Христос народів», як це люблять у польській політичній традиції. Де поляки передусім герої, мученики і носії правильної памʼяті. А співучасть, колаборація, погроми, злочини проти іншого населення, зокрема українців, — це якісь окремі випадки, локальні перегини або «акції відплати».

А от провина української сторони — це вже, за їхньою логікою, системна історична і політична історія. Бажано така, щоб її можна було носити як політичний шантаж десятиліттями.

І це було закладено ще до 2018 року. Нагадаю, задовго до нинішньої хвилі загострень, заяв, блокувань і політичних ігор навколо України.

Саме в 2018 фактично зламалася співпраця між польським Інститутом національної памʼяті та Українським інститутом національної памʼяті. Саме через цей закон і через спробу зробити так, щоб про складні сторінки історії можна було говорити тільки в межах польської політичної рамки.

Тому коли нам розповідають, що українці мають чесно дивитися на минуле і визнавати свої помилки, моя відповідь проста: чудово, давайте.

Давайте говорити в правовому полі. Не у вашому політичному, а в міжнародному. Давайте говорити академічно. Давайте піднімати архіви, документи, свідчення, дослідження. Давайте заберемо політиків від цієї теми і залишимо її історикам.

Але мені щось підказує, що на це польська сторона не піде.

Тому що:

Українці мають каятися.
Поляки мають берегти добре імʼя.
Українська провина — системна.
Польська провина — окрема, випадкова і бажано без узагальнень.

Ось вам буквально один приклад, чому частина польського суспільства так погано сприймає факти. Бо їм роками пояснювали, що факт — це не те, що було. Факт — це те, що не шкодить доброму імені Польщі.

[Igor Sushko @igorsushko]

The Burden of a Failed Empire
From the Peace of Riga to Volhynia: How a former colonizer rewrote its history to play the perpetual victim.
History of Polish-Ukrainian relations of the early 20th century.
https://t.co/r12xEbJvr2

[Вечный Критик @eternal_critic]

ℹ️ В 1710 г. гетман Филипп Орлик не знал, что «Украины никогда не существовало», поэтому упоминал её в своём соглашении с козацким старшиной и Войском Запорожским.

Документ сей получил название «Конституция Филиппа Орлика».

Оригинал был издан на латыни и староукраинском языке.

[Eduard Andryushchenko @kgb_files]

Чекісти повідомляють партійним керівникам УРСР, що зірвали захист докторської дисертації літературознавця Дмитра Наливайка. При цьому самі визнають, що праця, присвячена українсько-європейським літературним зв'язкам 15-17 століть "заслуговує на наукову увагу". Але разом із тим у

[Вечный Критик @eternal_critic]

ℹ️ В 1770 г. британский путешественник Джозеф Маршалл ещё не знал, что «Украины никогда не существовало», поэтому описал её в своей книге.
Ещё Джозеф не знал, что «у окраин не бывает столиц», поэтому поведал миру о столице Украины – выдающемся городе Киеве.

💬Том 3, стр. 168-169

[Вечный Критик @eternal_critic]

ℹ️ В 1731 г. французский писатель и философ Вольте́р ещё не знал, видимо, что «Украины никогда не существовало», поэтому писал про неё и про украинцев в своей книге «История Карла XII, короля Шведского».
В 1803 г. Москва ещё не решила отменять Украину и напечатала перевод книги.

[Татьяна Николаевна @TMandrikova]

Уривок вірша козака Якова Бабенка «Выхід козака на війну», «Сборникъ славы кубанцевъ». Єкатеринодар (нині Краснодар, РФ), 1916 рік.

[Kiwi 🇺🇦 @Good__Bad]

Оце був неочікуваний факт для мене, який вкотре показує, як росія роками застосовувала схожі методи, одних і тих ж людей для знищення "неугодних " їм народів, в тому числі українців та кримських татар, яких русня переслідує і сьогодні

[Український часопис @falledlenin]

02.06.1943 р. в с.Гірка Полонка увійшли німецькі вояки разом з польськими колаборантами, які займалися грабунками. Було спалено 62 будинки, вбито 22 жителі. Дим від палаючих осель помітили в УПА, які вступили у бій із нападниками й зуміли захистити село від повного знищення.

[Сука великого розміру @chiefEoSh]

Ще варто нагадати, що весь минулий рік йшли розкопки на місцях де отакі "історики" посилаючись на "свідчення очевидців" говорили про людобойства цілих сіл, а то і по два раза, знаходили від нуля до 4 поховань і ті не часів 2св.