Повернулась до країни. Півтори доби в дорозі до мого міста зайняло повернення. Три пересадки. Вражень купа, купа вина, далі ще тиждень відпустки.
Партнерка мене не зустріла і враження наче людина мене уникає. Але чесно, гратися в угадайку мені остогидло. Я не мама дорослій жінці
Є в мене однокласниця, з якою нас в школі "стикали лобами" щоб на конкуренції ми типу краще вчились. І здається школа мене за 10 років так і не відпустила, бо коли бачу її успіх, мене пробирає таке відчуття наче я програла й ненависть до себе що це пиздець...
Кілька років тому я б засоромилась не те що публікувати, а й робити фото в нинішній вазі(70кг), але пропрацювавши РХП, я публікую це фото. І грала я чужі думки. В країні війна і в будь-яку мить може роз'їбати ракета, то я буду жити зараз, а не звертати на чужі фу і фє.
Маю надію що ця поїздка в певній мірі допоможе мені віднайти якусь давно загублену частину мене яка любила подорожі і я знову зможу писати. Не для видання, не для якоїсь високої мети в літературі. Ні. Просто для себе. Для власного задоволення.
Реальність:✨Працюю в компанії що входить в ТОП-20 ІТ компаній в Україні за версією DOU✨
Також реальність: загальну середню зарплату по країні можу заробляти тільки з овертаймами 16годин+ на місяць 🤦🏻♀️
Моя відпустка офіційно почалась. 4 години до виїзду в тур, нова книжкова бажанка (яка тепер офіційно є найдорожчою книгою в моїй бібліотеці) суші й за кадром мохната моська, яка очікує поки мама зробе фото щоб заявити права на весь вугор😁🤌
Порахувала в скільки мені приблизно обійдеться відпустка за кордоном 6 днів (автобусний тур+дод.екскурсії+особисті витрати). Я в ах.ї і мені страшно стільки грошей витрачати на себе. Відчуваю себе винною чи що, транжирить такі суми🫠