Gute Frage: Warum sprechen so viele Ukrainer Russisch?
Lassen Sie sich das erklären.
Aber zuerst möchte ich eine Frage stellen:
Warum sprechen Iren und Schotten Englisch, Katalanen und Basken Spanisch, Bretonen Französisch, Portugiesen und viele weitere Länder wie Brasilien (größtes portugiesischsprachiges Land mit über 200 Millionen Sprechern) portogiesisch und usw.?
Die kurze Antwort kennen Sie wahrscheinlich schon.
Aber lassen Sie mich eine Ausführlichere geben.
Die ukrainische Sprache wurde von Russland 134 Mal verboten!
Hier sind die wichtigsten Ereignisse:
1720: Ein Erlass von Zar Peter I. verbot den Druck von Büchern in der Ukraine.
1753: Ein Erlass von Katharina II. untersagte den Unterricht in ukrainischer Sprache.
1768: Ein Erlass der Synode der russisch-orthodoxen Kirche forderte die Beschlagnahmung ukrainischer Fibel aus dem Besitz der Bevölkerung.
1775: Schließung ukrainischer Schulen, nachdem russische Truppen die Sitsch von Saporischschja zerstört hatten.
1830er–1840er Jahre: Die Russifizierung der Ukraine verschärfte sich. Selbst die Verwendung des Namens „Ukraine“ wurde verboten.
1889: Auf einem archäologischen Kongress in Kyiv war es erlaubt, Vorträge „in allen Sprachen außer Ukrainisch“ zu halten.
1895: Verbot ukrainischer Kinderliteratur.
1914: Verbot der ukrainischen Presse.
1938: In der gesamten Ukraine wurde der Pflichtunterricht in der russischen Sprache eingeführt.
Gleichzeitig kam es zu einer massenhaften Schließung nationaler Schulen, und das Ansehen der ukrainischen Sprache sank.
1926–1939: Physische Deportationen ukrainischer Aktivisten, denen Nationalismus vorgeworfen wurde. Vier Familienmitglieder von @rshereme
mütterlicherseits wurden deportiert.
1929: Ein neu gedrucktes Wörterbuch der ukrainischen Sprache wurde verboten.
1960er Jahre: Verhaftungen und Auslöschung der jungen Generation der ukrainischen Intelligenz.
Vor 130 Jahren beschränkte sich das ukrainischsprachige Gebiet nicht auf die Ukraine, sondern es wurde auch in einigen Teilen Russlands und Weißrusslands gesprochen (siehe den roten Bereich; dies ist das Ergebnis der Volkszählung des Russischen Reiches von 1897, bei der sich die Menschen anhand ihrer Sprache identifizierten).
Wenn also jemand behauptet, eine Region der Ukraine sei „russischsprachig“, lesen Sie die obige Liste noch einmal durch.
Es ist überhaupt schon ein Wunder, dass die ukrainische Sprache überlebt hat und viele Menschen dafür ihr Leben geopfert haben.
Какое самое масштабное изменение произошло в мире с появлением соцсетей?
Сорок лет назад трудовик в моей школе поделился с классом рассказом о том, что свастика произошла от соединения четырёх букв "Г", на которые начинались фамилии вождей нацизма Гитлера, Гиммлера, Геббельса и Геринга.
Уровень умственного развития трудовика не позволял ему задаться вопросом, с чего немецкие нацисты стали бы использовать кириллические буквы "Г". Тем более не мог слаборазвитый трудовик знать, что фамилии вождей нацизма вообще не начинались на одну и ту же букву.
Среди моих одноклассников были такие, кто, находясь на одном уровне развития с трудовиком, вполне ему поверили. Возможно, они даже потом с кем-то этим поделились. Но в целом речь шла максимум о паре-тройке десятков человек.
Однако то было сорок лет назад.
Тогда трудовик даже в границах одного только города Тбилиси не мог общаться с большим числом людей. Не говоря уже о республике, стране, мире.
А сегодня есть всепроникающие соцсети.
И в этих соцсетях сидит множество весьма популярных инфлюэнсеров, по сравнению с которыми мой трудовик был глубоко образованным человеком.
И эти инфлюэнсеры распространяют дичайшую хрень в огромных объёмах.
И этих инфлюэнсеров слушают не полтора десятка человек, а сотни тысяч, порой даже миллионы. Которые находятся в самых разных странах.
И которые дичайшей хренью проникаются, потому что это же их любимый инфлюэнсер сказал.
Доля малообразованных не выросла по сравнению с тем, что было 40 лет назад.
Но многократно выросли возможности этих малообразованных распространять свой бред и набирать последователей.
А памʼятаєте, як багато українців не розуміли дії чеченських борців за свободу, коли Шаміль Басаєв у 1995 році зайшов до Будьоновска і взяв російських заручників і вимагав припинення знищення чеченців російськими військами?!
Або ж коли Мовсар Бараєв о 2002 році захопив «НордОст» та вимагав виводу російських окупантів з території Чечні?!
Зараз, коли я бачу як Росія знищує українських цивільних, бʼє торгові центри, розстрілює полонених, я хочу запитати у тих українців які співчували тоді росіянам: тепер ви зрозуміли ці дії відчаю чеченців?
Четыре года назад Украина освободила Изюм.
То, что было обнаружено, шокировало мир: 447 могил, в том числе 414 гражданских лиц и 5 детей.
Это то, что оставляет после себя российская оккупация.
Россия — страна-террорист.
За публикацию этого видео в русских соцсетях сейчас дают от 5-10 лет. Русские очень не любят вспоминать, как они начали вторую мировую войну вместе с Гитлером
Законопроект про довічну охорону родини президента після звільнення з посади — кращої ілюстрації того, який в нас президент і що він коїть, годі й шукати.
Чомусь Порошенко собі довічну охорону не намагався в законах прописати.
А цец виблядок боїться помсти народу.
Коли він потрапив в полон, то йому на допиті заявили, що він воював проти "братів".
Він же відповів прямо: "ви ніколи не були нам братами. І це ви прийшли на нашу землю, а не ми на вашу".
За кожне слово українською його били. Жорстоко, нещадно та щоразу.
В Оленівці його кинули в камеру смертників - "двохсотих". Після теракту він вижив дивом: із цілого тіла неушкодженою лишилася тільки права рука. Решта - в уламках і болю.
У лікарні Донецька до нього ставилися гірше, ніж до тварини.
Коли від крововтрати його почало трясти, охоронець поставив каталку під кондиціонер, увімкнув -16°C і лишив так на чотири години.
Роздягнутого. Під крижаним вітром. Медики мовчали. Перев'язку зробили лише на четвертий день. Деякі уламки він витягав із себе сам.
Потім знову була Оленівка. Нова "прийомка". Він підтримував побратима без ноги - їх обох били. Змушували сидіти навпочіпки з перебитими кістками. І просто лупцювали. Годинами.
Дорогою на обмін зав'язали очі так туго, що біль пульсував у скронях. Вони нічого не бачили.
Але в українському автобусі Олександр на дотик упізнав м'які велюрові сидіння й зрозумів: це додому.
Він пройшов Азовсталь, Оленівку, барак "200", лікарню Донецька, знову Оленівку. Обмін. Реабілітація. І знову - служба.
Олександр продовжує військову службу та залишається в строю бригади "Азов" Національної гвардії.
Сьогодні він каже: росіянин ніколи не був і не буде нам братом. Забудьте фразу "какая разніца" раз і назавжди.
Це історія нескореної людини.
На таких, як Олександр "Авокадо" Гришин, зараз тримається Україна.