1/ Чи справді в нас “недостатньо грошей” на розширення оборони України?
Автор нової статті на "Республіці", @AlexValchyshen пропонує критично переглянути цю тезу.
"Все, що технічно можливе, можна реалізувати фінансово"
Запрошуємо до ознайомлення!
https://t.co/bTtHFXGw7t
У "@ResPublicaUA" з'явився ютуб та тік-ток проєкт — "Поступ Республіки"
Перше відео вже можна переглянути за посиланням: Симон Петлюра — оборонець Демо��ратичної України
https://t.co/AuhMYyqrFQ
Дякую @ShtLnd_, автора проєкту, за його неймовірний проєкт та ініціативу.
Підписуйтесь, поширюйте цей пост і канал!
Якщо Петлюра герой для української лівиці — за його персональні заслуги, демократизм, патріотизм, лідерство, соціальні реформи і республіканізм — а він абсолютно таким є — то і Микита Шаповал таким теж є.
Микита Шаповал, один з провідних ��ленів Української Партії Соціалістів-Революціонерів, критик Петлюри зліва, з лівоесерівських позицій, на жаль, недоречно забутий.
І так само, як до річниці Петлюри, до річниці Шаповала я буду готувати текст до «Республіки», і можливо інші матеріали.
Плюралізм важливий, і як на мою думку, «петлюрівці» і «шаповалісти» тримали порівну правильного розуміння, але революція, розділена, на роздоріжжі, без взаєморозуміння цих сил, на жаль не змогла вмобілізувати всі можливі сили на захист України тоді.
Микита Шаповал народився 8 червня. Також для тих, у кого є інтерес — це також можливість написати блог-текст на ліву рефлексію, думки, фантазію — чи може навіть концепти і програми на обговорення — на «Республіку» (@ResPublicaUA) , до дня одного з найцікавіших українських е��ерів.
Симон Петлюра та незавершена справа європейської України
Ідеї Петлюри постають як проєвропейські, антиколоніальні та спрямовані на демонтаж імперських структур. Державність для нього не є ��бстракцією, а виступає конкретним результатом колективної праці суспільства, колективної дії, інструментом захисту прав, а також соціальної та національної емансипації.
Український рух в еміграції, і Петлюра зокрема не були чужі ідеям і рухам найбільших демократичних сил Європи, європейського контексту, і приймали участь в дискусії щодо формування спільного європейського політичного простору ще задовго до створення Європейського Союзу, продовжуючи давні пан-європейські традиції «Молодої Європи»
Читати матеріал від організації "Вольт Україна" — на @ResPublicaUA .
https://t.co/MZwdvC6CVO
До 100 років памʼяті і 147 років життя Симона Петлюри присвячується
(...) Вирвати ці брехливі сторінки з історії та наново освітити Україну та (...) Петлюру. (...), настав час визнати і наших героїв історії.
Читати на @ResPublicaUA від @BanduraYura
https://t.co/3s1rRPGebi
To the 147th birthday of Symon Petluira, Volt Ukraine published a text - Symon Petluira and unfinished case of European direction.
https://t.co/hDQhvfu0Wv
Цікавий блог вийшов на «Республіці». Хоч я часто зазначаю (анти)українські тренди і тенденції серед міжнародної радикальної лівиці — чого варті лише ксенофобні висловлювання Рози Люксембург, є звичайно і позитивні приклади.
З більш сучасної історії можна пригадати троцькістів Хела Дрейпера і Шахтмана — що порвали з багатьма своїми друзями і союзниками, і підтримали Україну проти радянської окупації. Таких прикладів насправді теж повно. Йдучи далі, можна пригадати і італійського національного героя-анархіста і лівого радикала Джузеппе Гар��бальді і його прославлення українських козаків, чи позиція соціал-демократичного реформатора Едуарда Бернштейна на користь української незалежності.
Тим цікавіше згадувати, що і для самого Карла Маркса проблематика України не була чужою. Він знав, хто був Виговський і Хмельницький, писав про «козацьку республіку» і «московську окупацію», згадував русинів-українців в цілому ряді праць і конспектів.
Роман Галенкін розбирає конспект Карла Маркса на українського діяча, засновника Кирило-Методіївського товариства, Миколу Костомарова — конспект, існування якого приховувалось Радянським Союзом.
Що ж Карл Маркс писав про українське козацтво? Ознайомитися можливо за посиланням:
https://t.co/JRmgBOjjyN
1\ В Києві відбулася акція проти ректора Володимира Бугрова. Серед її учасників був Артем Ремізовський. Після події він поділився спостереженнями та запропонував погляд на виклики, з якими стикаються студентські протести, і на те, що допоможе їм ставати сильнішими в суспільстві.
1\ Біля стін Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася акція протесту проти ректора Володимира Бугрова.
Серед її учасників був культуролог Артем Ремізовський. Після події він поділився своїми спостереженнями та запропонував змістовний погляд...
3/ Що, якщо зробити зін, де люди діляться своїми думками — з ціллю посміятися, викликати політичну дискусію, висловити думки, сумніви?
У розмові з авторкою багато про те, як складно це підтримувати. Але водночас — про те, чому це все одно має сенс.
https://t.co/LjlnXm8X9g
2/ Політика може бути смішною, дивною і неідеальною, а нові думки і громадська залученість народжуються в хаосі.
І. Голуб поговорив з авторкою зіну "Політика для початківців". Ми звикли, що хороший текст — це той, до якого складно причепитися. А що, якщо навпаки?
Сьогодні — 109 років з формування Центральної Ради. Вперше, українці до формування своєї моде��нової держави.
І невипадково для цього вибрали державу демократичну, соціально-економічну рівну, народоправську. Як заявляли представники Другого Інтернаціоналу «ніде уряд не був так тісно звʼязаним зі своїм народом, як в Українській Народній Республіці».
УЦР, створена українськими соціалістами змогла показати можливість іншого світу, іншого життя, іншої демократії, спільного добробуту, замість індивідуального нещастя. Плюралізму, і патріотизму.
Це важлива дата, і її варто памʼятати.
Today marks 109 years since the formation of the Ukrainian Central Rada.
For the first time, Ukrainians took a decisive step toward building their modern state. It was no coincidence that the vision we chose was one of a democratic, socially just, and people-centered republic.
As representatives of the Second International observed at the time, “nowhere was a government so intimately linked to its people as in the Ukrainian People’s Republic.”
The Central Rada — created by Ukrainian socialists and social-democrats demonstrated the possibility of a different kind of political order:
One grounded in collective well-being rather than individual hardship, in pluralism rather than domination, and in a form of patriotism that was civic, inclusive, and democratic.
It was also a bold experiment in mass political participation, with broad representation of workers, peasants, soldiers and intellectuals; feminist reforms; national self-determination not only for the state nation, but minorities, through national-personal autonomy; social reform, including land redistribution and labor rights; and a construction of democratic socialism based on cooperative enterprises and state economy mutually reinforcing each other, being accountable to social and democratic norms and goals of social economy.
Though its path was short and fraught with external pressures and internal challenges, the Central Rada left behind a powerful legacy: the idea that Ukrainian statehood is inseparable from democracy, social justice, and popular sovereignty.
This is an important date — and one worth remembering.
9/ Чи може республіканська ідея стати новою мовою прогресивної політики?
Чи здатна вона повернути поняттю свободи його суспільний — а не лише індивідуалістичний — вимір?