@KatarzynaMari11@Vatslav55 Pourquoi les Polonais étaient en Volhynie qui est une terre ukrainienne ? Des envahisseurs !
Assassiner des civils n'est pas normal, mais vous avez colonisé l'Ukraine.
Одного дня нам доведеться поговорити з поляками про те, що треба називати речі своїми іменами.
Наприклад, що вирізання польських КОЛОНИСТІВ українськими повстанцями було жахливою трагедією, але передумови цієї трагедії були на 100% створені польською ОКУПАЦІЙНОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ.
Або про те, що термін "Малопольща", яким поляки називають етнічні українські землі, нічим принципово не відрізняється від російського колоніального терміну "Малоросія".
І про історичну іронію того факту, що поляки поділили Україну з більшовиками в такий самий спосіб, в який потім німці ділили з більшовиками Польщу.
Про те, що на момент існування УПА поляки були для українців такими ж окупантами, як і росіяни.
Про те, що УПА створювалася задля звільнення українського народу від окупації (як московської, так і польської), і саме за це вона вшановується. І про те, що боротьба народу проти окупації та колонізації його земель не є злочином - вона є необхідним елементом становлення будь-якої нації, і польська нація також через це неодноразово проходила.
Росіяни вважають терористами польських героїв, які боролися за визволення польських земель з-під окупації. Поляки вважають терористами українських героїв, які боролися за визволення українських земель. Це природно. Окупанту ніколи не подобається, коли поневолені народи починають боротися проти нього. Але думки окупанта ніхто не питає.
Для того щоб нарешті залишити минуле в минулому і почати будувати спільне майбутнє в цивілізованому світі, нам треба відверто все це проговорити. Це буде боляче, сумно й гірко, але через це треба пройти, щоб рухатися далі без ресентименту.
І ми звісно маємо покаятися за злочини, які наші предки скоювали одне проти одного. Але цей процес каяття не може бути одностороннім. Якщо ви хочете, щоб каялися тільки ми, а ви робили вигляд що польська окупаційна адміністрація все робила правильно - тоді ви підете під три чорти і цикл ресентименту продовжиться з обох боків.
Ми готові визнати провину наших предків. Ми робимо це регулярно протягом останніх десятиліть. Тепер ваша черга.
Поляки мають однозначно засудити польську окупацію українських земель та злочини польською окупаційної адміністрації проти українського народу. Тоді і лише тоді це буде сприйматися як реальне бажання примирення між народами.
Але поки поляки ставлять себе у позицію жертви, не визнаючи власної відповідальності за десятиліття системною політики по знищенню української нації на окупованих Польщею землях - побудувати справжній діалог не вдасться.
Бо ми визнаємо свої власні гріхи.
Але час і вам визнати ваші.
І допоки це не станеться - можете залишити свої ордени собі.
🇵🇱💥🇺🇦La Pologne devrait commencer par balayer devant sa porte : l'année dernière elle a bien instauré une "Journée nationale du souvenir des soldats de l'Armia Krajowa" (résistants en Pologne) alors que celle-ci est responsable du massacre entre 1943 et 1945 d'au moins 10 000 Ukrainiens et d'une centaine de Lituaniens (massacre de Dubingiai). Cela a t-il déclenché des protestations politiques de la part de l'Ukraine ou de la Lituanie? Non, parce que ces pays se sont montrés plus adultes face à ce que l'on appelle la concurrence des mémoires :
la Pologne voit l'UPA comme la responsable du massacre de 50 à 100 000 Polonais entre 1943 et 1945 en Volhynie et Galicie orientale mais en Ukraine elle est perçue comme une championne de la résistance et de l'indépendance ukrainienne face au nazisme et au soviétisme. Lorsque Zelensky, par un décret de mai 2026 attribue au Centre indépendant des opérations spéciales « Nord »le nom honorifique de « Héros de l'UPA », ce n'est pas pour glorifier le massacre des Polonais mais bien comme un symbole de résistance nationale. Le Président Polonais Nawrocki le sait mais il joue de cette concurrence des mémoires à des fins de politiques intérieures.
Face à cela, le rôle de l'Historien est d'expliquer. Une explication que je résumerais ici en quelques mots : le nationalisme et la construction d'Etat-nations dans des territoires aux nationalités enchevêtrées où la domination de l'une à un moment donné a provoqué la haine de l'autre. N'oublions pas que ces territoires peuplés majoritairement d'Ukrainiens mais conquis par la Pologne en 1920 ont fait l'objet d'une politique d'assimilation de Varsovie durant l'Entre-deux-guerres (polonisation, colonisation polonaise, obligation du Polonais dans l'administration et l'enseignement, limitation de l’enseignement en ukrainien, arrestation de nationalistes, etc.) donnant naissance à un ressentiment qui est en partie responsable des massacres de 1943-45.
@OAnalityk@hergravce C'est pour cela que Schroeder, grand ami de la russie, l'a toujours, ainsi que Catherine II, et Mussolini.
On a les amis qu'on mérite !
@TRACEYBTHIERRY@TKouilou La Pologne aussi a laissé de très mauvais souvenirs en Volhynie entre 1920 et 1939. La Pologne a attaqué l'Ukraine en 1918. Il faut se demander pourquoi les Ukrainiens avaient autant de haine (je ne cautionne pas les massacres)
@pawelski1908@hikeds777@tygpowszechny l'Ukraine moderne est née en 1918, et de suite a été envahie par la Pologne, qui lui a volé la Volhynie et envoyé des colons pour effacer la culture ukrainienne à la manière des russes.
@patrick_edery Et les Polonais n'ont jamais envahi le territoire de l'actuelle Ukraine, ne l'ont jamais colonisé, et jamais commis de massacres. Des blanches colombes.
@MarekAD1025@PetrenkoAndryi massacre de Jedwabne (10 juillet 1941)
massacre de Radziłów (juillet 1941)
pogrom de Kielce (4 juillet 1946)
massacres de représailles en Volhynie (1943-1944) - 10 000 à 12 000 civils ukrainiens.
pogrom de Lwów (novembre 1918)
massacre de Pinsk (avril 1919)