Під час виконання бойового завдання на Півдні України загинув житель Золочівської громади Віталій Владико.
Віталій Віталій народився і виріс у селі Мала Рогозянка Золочівської громади, закінчив місцеву школу та ПТУ у Харкові. Він працював у будівельній с��ері в Харкові, але весь вільний час проводив у роботах на землі. Восени 2025 року він мобілізувався та служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка.
Солдат Віталій Владико загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Васинівка Запорізької області.
"Віталій любив футбол, був доброю, щирою та відповідальною людиною. Завжди приходив на допомогу, ніколи не проходив повз чужий біль, мав добре серце та чисту душу. Всією громадою схиляємо голови перед подвигом нашого земляка і розділяємо біль втрати з його рідними, по��ратимами, односельцями. Впевнені, що світлі спогади, які залишив по собі відважний воїн і незламний Захисник, житимуть у серцях кожного, хто його знав особисто, а чин, мужність і відвага ніколи не будуть забуті", — розказали у Золочівській селищній адміністрації.
Захисника поховають на батьківщині.
Миляцька територіальна громада з болем у серці сповіщає, що підтвердилася загибель нашого земляка, жителя села Миляч, Савича Сергія Максимовича (09 вересня 1981 року народження).
Сергій Максимович народився і виріс у селі Миляч. У 1999 році закінчив Миляцьку загальноосвітню школу. Після школи навчався у Дубровицькому професійно-технічному училищі, де здобув професію столяра. Свій трудовий шлях пов’язав із СПП «Хлібороб», сумлінно працюючи на благо рідного краю.
29 лютого 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Проходив військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 9 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини А4056.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Відповідно до встановленого законом порядку його визнано загиблим. Сергій Максимович загинув 9 травня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області.
Він віддав найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і мирне майбутнє України та її народу.
Сарненська міська рада
Із сумом повідомляємо про смерть солдата Чижа Петра Григоровича — жителя села Одринки.
Петро Григорович народився 2 лютого 1981 року. Після закінчення школи навчався у Сарненському СПТУ-22. У 1999–2000 роках проходив строкову службу у Збройних силах України. Повернувшись додому, працював у колгоспі ім. Шевченка. Був працьовитою, щирою та доброю людиною, яку поважали односельці, рідні та друзі.
24 квітня 2026 року був прийнятий на військову службу до лав 5-ї окремої штурмової бригади на посаду стрільця.
📷 28 квітня 2026 року, перебуваючи на службі в Харківській області, військовослужбовець помер.
Біль цієї втрати для родини є особливо тяжким, адже брат Петра Григоровича — Олександр — загинув у листопаді 2023 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області.
У скорботі залишилися мати Єфросинія Артемівна, брати Василь, Сергій, Роман, сестри Тамара та Раїса, рідні, близькі, друзі та всі, хто знав Петра Григоровича.
📷 Щиро співчуваємо рідним і близьким покійного та розділяємо біль важкої втрати.
Світла пам’ять і вічний спокій…
Доманівська селищна рада
З глибоким сумом повідомляємо, що 17 лютого 2026 року загинув ��аш земляк — БРЕНДУЛЯ Андрій Андрійович, 06.06.1986 року народження, житель с. Зелений Яр.
Він мужньо став на захист України та з честю виконував свій військовий обов’язок, боронив рідну землю, свободу і незалежність нашої держави.
До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі разом з вами.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Романівський старостинський округ
Шановна громадо!
З глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого земляка, жителя Миропільської громади — солдата Плотнікова Руслана Леонідовича (21.02.1986 р.н.).
Руслан був стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмової роти військової частини А1910. Загинув 07 травня 2026 року поблизу н.п. Новоселівка Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання із захисту України.
Щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять Герою.
Герої не вмирають! Слава Україні!
На Запоріжжі загинув командир екіпажу БПЛА Олександр Садковий
Лозівщина знову схиляє голову у невимовній тузі — захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої держави, героїчно загинув лозівчанин, відважний воїн та відданий захисник Олександр Садковий.
Олександр Іванович народився 24 лютого 1987 року у місті Лозова. Перші шкільні роки провів у Лозівському колегіумі № 2, а повну загальну середню освіту здобув у Лозівській загальноосвітній школі № 11.
Олександр вирішив пов'язати своє життя із залізничною справою, тому вступив до Слов'янського фахового коледжу транспортної інфраструктури, де успішно здобув спеціальність із технічного обслуговування та ремонту вагонів. Після навчання працював за фахом на рідній залізничній станції Лозова. Останнім часом працював різноробочим, ніколи не цурався важкої праці та завжди був надійною опорою для своєї родини.
Коли ворог підступно прийшов на нашу землю, Олександр став на захист Батьківщини. Він опанував одну з найважливіших та найнебезпечніших військових спеціальностей сучасності. Солдат Садковий Олександр Іванович служив командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів — командиром 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів штурмового спеціалізованого батальйону військової частини А7400.
15 травня 2026 року в районі населеного пункту Широке Пологівського району Запорізької області серце мужнього воїна зупинилося. Олександр загинув під час виконання обов’язків військової служби внаслідок ворожого удару FPV-дрона. До останнього свого подиху він залишався вірним Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши свій обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність.
Війна забрала люблячого чоловіка та турботливого батька. У Олександра залишилися дружина та син, для яких він назавжди буде головним героєм і янголом-охоронцем.
Лозівська громада висловлює найщиріші слова співчуття дружині, сину, близьким, друзям і бойовим побратимам Олександра Івановича. Жодні слова не вгамують біль цієї страшної втрати, але пам’ять про його подвиг житиме вічно у серцях вдячних земляків.
Світла, благословенна пам'ять Захиснику. Спочивай з миром, герою. Вічна слава та низький уклін.
20 травня поблизу населеного пункту Нововодяне на Донеччині, внаслідок вл��чання fpv-дрону, загинув молодший сержант Безіменний Олександр Григорович.
Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе висловлюю глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.
Олександр Безіменний народився 23 травня 1978 року в Камʼянському. У 1995 році закінчив ПТУ №4. Упродовж 1996-1997 років проходив строкову військову службу. Тривалий час працював у ТОВ «Хімефект». У березні 2022 року став на захист України та її народу.
Без чоловіка залишилася дружина.
Доземний уклін воїну-захиснику!
Вічна пам’ять і слава Герою!
Жириновський за Зеленського.
Кисєльов за Зеленського.
Охлобистін за Зеленського.
Скабєєва за Зеленського.
Сімонян за Зеленського.
Ну як можна було не обрати Президентом такого класного кандидата?!
Обухівська міська рада
З глибоким сумом повідомляємо про смерть мужнього Захисника України, молодшого сержанта Альберта Вікторовича Куркіна, позивний «Дєд», сапера 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго, учасника АТО/ООС та бойових дій.
17 травня 2026 року після важкої хвороби ��упинилося серце воїна, який понад десять років віддано боронив Україну. Альберт Куркін був мужньою, скромною та щирою людиною, справжнім патріотом і надійним побратимом.
З глибоким сумом повідомляємо, що 16 травня від захворювання помер військовослужбовець Василь ЧИНЧАК, 1971 року народження, житель села Сороки.
Сержант Василь Чинчак проходив військову службу на посаді бойового медика.
Його смерть — важка втрата для рідних, близьких, друзів, побратимів.
Висловлюємо щирі співчуття родині покійного.
Світла пам’ять про Василя Чинчака назавжди житиме у серцях людей, які його знали та поважали.
Вічний спокій його душі.
Джерело інформації- Бучацька міська рада - територіальна громада
З превеликим жалем повідомляємо, що 13 березня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув мешканець села Кирнички, матрос Денис ДАВІДОВ (26.05.1995 р.н.), водій-електрик відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А4548.
Денис був призваний на військову службу 15.01.2023 року, присягнувши на вірність українському народові, та мужньо виконував бойові завдання, проявивши відданість Батьківщині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Дениса. Пам’ять про нього назавжди житиме в наших серцях
Трагічна звістка надійшла до громади на Чернігівщині. Повертається додому «на щиті» солдат Сергій Лизогубенко, який віддав життя, захищаючи Україну.
Про це повідомляє Бобровицька територіальна громада.
Сергій Лизогубенко народився 6 квітня 1979 року в місті Бровари. Навчався у Броварській школі № 7. Після закінчення школи працював на будівництві.
У 2011 році Сергій Лизогубенко переїхав на постійне місце проживання в Бобровицю.
16 грудня 2022 року вступив до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
Загинув воїн 4 квітня 2024 року в Донецькій області під час виконання бойового завдання.
На війні проти Російської Федерації загинув старший лейтенант Микита “Дос” Доценко – начальник зв’язку 4-го механізованого батальйону 138-го центру спеціального призначення. Йому було 24 роки.
Микита – уродженець Дніпра. Він єдиний син генерала Данила Доценка, колишнього начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
“Дос” у цивільному житті був розробником програмного забезпечення. До війська добровільно долучився восени 2024 року, у віці 22 років.
Став командиром у 23 роки, обійнявши посаду начальника зв’язку механізованого батальйону.
“Дос” загинув поблизу Куп’янська Харківської області внаслідок удару ворожої керованої авіабомби.
12 березня у Свято-Преображенському соборі в Києві відбулося прощання з воїном.
Олександрійська громада втратила захисника – загинув Сергій Солонько.
46-річ��ий військовий свій останній бій прийняв 31 січня у Краматорському районі Донецької області.
У бійця залишилися син, батьки, дві сестри і брат.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна памʼять і слава Герою!
Пройшов пекельні бої на Донеччині: у Кривому Розі попрощалися з полеглим воїном Олексієм Звєрєвим
Близько років свого життя криворіжець віддав роботі слюсаря-ремонтника в цеху ЦРЕО. Однак у березні 2023 року долучився до лав механізованого взводу та боронив державу від ворожого наступу. Останній бій 40-річний захисник провів у Покровському район, поблизу Звірового 6 червня і з того часу вважався зниклим безвісти. Лиш нещодавно рідні отримали сумну звістку про загибель свого Героя.
📷Вдома на бійця чекала мати.