Mike Hanlon

[Steve Rotheram, Mayor of the Liverpool City Region @LCRMayor]

🎵 IN THE TOWN WHERE I WAS BORN 🎵

A new one-of-a-kind Beatles experience is coming to Liverpool!

The Beatles story will relocate from its current home on the Royal Albert Dock to St Johns Market in 2028.

The attraction will bring the Fab Four’s story to life with immersive tech, original artefacts and spectacular sets and props from Sam Mendes' upcoming Four Film Cinematic Event.

Visitors will journey through the world that created The Beatles from post-war Liverpool, through to their years in Hamburg, to the explosion of Beatlemania, and the heights of international fame.

Fans will step inside some of the most memorable locations including:

🎙️ The Cavern
🎚️ Abbey Road
🏟️ Shea Stadium
🎶 Savile Row and more!

The iconic St Johns Beacon will also house a new Yellow Submarine experience that will give fans:

🌆 A panoramic 360-degree view of Liverpool
🎸 A chance to spot Beatles landmarks
📍 A look at some of the city’s most famous sights

This will be the first official fan experience to be operated in Liverpool by Apple Corps, creating a world class destination befitting of the world’s greatest musical legacy!

[BladeoftheSun @BladeoftheS]

Tax the rich?

Everyone is against it until they find out how it actually works.

Watch and find out how Wealth Taxes actually work.

[Christopher Miller @ChristopherJM]

Story here: Zelenskyy says Starlink speed limits in Ukraine are a ‘planned operation’
w/ @fabrice_deprez @FT
https://t.co/yqKx3nDBjX

[Chris Atkins @scatatkins]

I posed as a far right news reporter at an anti-migrant march where the locals were furious about jihadi Morris dancers, halal blood in the NHS and teaching Muslim in schools

[Joe Barnes @Barnes_Joe]

EXCLUSIVE: Elon Musk came to Donald Trump with the plan to throttle Ukraine’s use of SpaceX’s Starshield satellite internet network, sources have told the Telegraph.

The tech billionaire made the proposal during the US President’s row with Volodymyr Zelensky over strikes on Russian oil refineries.

‘The reality is that they were both in it,’ a senior source said of Musk’s and Trump’s involvement.

But after a night of carnage in Kyiv caused by the slowdown, Musk was alarmed about the possibility of adverse consumer reaction in Europe.

The SpaceX boss then proceeded to tweet, blaming the US administration, and ultimately, President Trump for authorising the slowdown.

‘He tweeted out that he was innocent and that it was the US administration that did it,’ the source said.

[Martin Cymbal💚 @cymbal_martin]

Apparently, according to #Farage, there's no evidence of any 'Russian' connections ...... 🤔

[AxoAndy @AxoAndy]

Watch how uncomfortable Reform UK’s Jaymey McIvor is as his entire argument and party’s strategy is dismantled right in from of him

@McivorJaymey

[Sir William Browder KCMG @Billbrowder]

This is so interesting

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

The New Yorker вийшов із великою статтею Декстера Філкінса «Jared Kushner’s Dollar Diplomacy». І це один із найважливіших матеріалів про те, на що перетворилася американська дипломатія при другій адміністрації Трампа.

Головний герой - Джаред Кушнер. Зять Трампа, бізнесмен і людина, якій фактично доручили закінчувати війни в Україні, Газі, Ірані та скрізь, де президенту США потрібен «deal». Проблема в тому, що сам Кушнер дивиться на дипломатію приблизно так само, як на продаж будинку. «Мирні угоди схожі на угоди з нерухомістю». І ще краще: «Мене останні кілька років критикують усі люди, які намагалися і зазнали невдачі, за те, що я роблю це не так, як вони. Якби хтось був успішним, я б цим не займався».

Тобто базова установка проста: десятиліття дипломатії, історія конфліктів, військові баланси, міжнародне право і технічна експертиза - це все другорядне. Треба посадити дві сторони за стіл, поторгуватися і «розділити різницю».

Саме з таким підходом Кушнер і Стів Віткофф у лютому вели переговори з Іраном щодо ядерної програми. The New Yorker пише, що в кімнаті переговорів у них навіть не було технічного радника, хоча спеціаліст Міністерства енергетики був закріплений за Віткоффом. Білий дім це заперечує. Колишній чиновник Білого дому, який займався іранською ядерною програмою, описує ситуацію так: «Іранці приходять до вас із пропозицією. Що вона насправді означає? Наскільки вона їх відкидає - на два місяці чи на два роки? Які є способи це обійти? Те, що в них не було технічних радників, - це просто повна професійна недбалість».

Друг Кушнера висловився ще простіше: «Він чудовий хлопець, але він, блядь, абсолютно не на своєму рівні». І це переговори про ядерну програму Ірану. Вранці Кушнер із Віткоффом говорили про іранські центрифуги та уран. Після обіду - вже про війну Росії проти України. Саме так сьогодні виглядає американська човникова дипломатія.

Поки Кушнер веде переговори від імені президента США з урядами Близького Сходу, ці самі держави вкладають мільярди доларів у його приватний інвестиційний фонд Affinity Partners. Один із колишніх американських чиновників описав нову систему зовнішньої політики максимально точно: «Я знаю всіх цих хлопців. Вони приходять на ці зустрічі й ведуть бізнес просто паралельно з дипломатією. "Гаразд, досить про припинення вогню. У нас тут є готель, який ми хочемо побудувати". Ось така тепер зовнішня політика Америки».

Для нас найважливіша частина статті стосується України. За словами колишнього високопоставленого чиновника адміністрації Трампа, коли Кушнер і Віткофф тільки почали займатися Україною, вони практично не розуміли війни. Більше того: «Обидва вважали, що Володимир Путін - "хороший хлопець", а російська армія - "непереможна"». І далі фраза, яка фактично пояснює весь американський підхід останнього часу: «Вони думають, що це угода з нерухомістю. Вони, здається, не розуміють, що це війна».

Після переговорів у Флориді Кушнер і Віткофф винесли мирний план, за яким Україна мала погодитися майже на всі ключові вимоги Росії: віддати території, назавжди відмовитися від НАТО і радикально скоротити власну армію. Навіть Марко Рубіо, за даними статті, назвав цей документ «списком бажань Росії».

The New Yorker посилається на засекречений звіт однієї з європейських розвідок, у якому описані десять потенційних бізнес-проєктів між американцями та Росією. Сам документ, за даними видання, не датований, а представник Кушнера заперечує, що американські чиновники повинні були отримувати прибуток від цих домовленостей. Серед обговорюваних проєктів: відновлення Nord Stream 2 під американським контролем, повернення ExxonMobil на Сахалін, видобуток нафти в Охотському морі та розморожування російських активів, заблокованих американськими санкціями. У документі згадуються Трамп, Віткофф, Кушнер та інші люди з їхнього оточення.

Європейський чиновник, який передав цей звіт журналісту, говорить прямо: «Угоди будуть реалізовані тієї миті, коли Трамп забезпечить мирну домовленість». Це не доказ того, що Кушнер «продав Україну». Стаття такого висновку не робить. Але це дуже добре пояснює, чому питання про те, де тут закінчується американська дипломатія і починається приватний бізнес, взагалі виникло.

Після першого президентства Трампа Кушнер створює Affinity Partners, не маючи досвіду управління private equity такого масштабу, і просить у державного фонду Саудівської Аравії 2 мільярди доларів. Саудівський інвестиційний комітет виступає проти. У протоколах, які цитує The New Yorker, зазначено, що Affinity не змогла «надати жодного кількісно підтвердженого інвестиційного track record», операційна діяльність фонду була оцінена як «незадовільна за всіма параметрами», а Саудівська Аравія мала взяти на себе основну частину ризику.

Але головою саудівського PIF є Мухаммед бін Салман. Той самий MBS, із яким Кушнер вибудовував відносини, працюючи у Білому домі. Рішення комітету просто перебили, і Кушнер отримав 2 мільярди доларів під управління. За управління цими коштами Affinity отримує 1,25% на рік. Це понад 25 мільйонів доларів щороку плюс частина прибутку. Ще 200 мільйонів вкладає ОАЕ. Ще 200 мільйонів - Катар. За даними розслідування фінансового комітету Сенату США, лише до 2024 року Affinity отримала до 157 мільйонів доларів комісій від іноземних клієнтів, із них 87 мільйонів - від уряду Саудівської Аравії.

Один із колишніх американських чиновників пояснив логіку цих інвестицій дуже просто: «Еміратці бачили Джареда як постійну фігуру, людину, яка залишатиметься ще дуже довго. Вони інвестували у відносини».

Потім Кушнер повертається до американської дипломатії. Без зарплати. Білий дім подає це практично як благодійність: людина витрачає власний час заради миру в усьому світі. Тільки державна зарплата тут взагалі не є головним питанням, бо компанія цієї людини отримує десятки мільйонів доларів комісій від урядів держав, із якими вона паралельно має політичні та дипломатичні відносини.

Юристка з питань етики Вірджинія Кентер формулює проблему прямо: «Кушнер загруз у конфліктах інтересів. Він повинен працювати на американський народ, але насправді має величезні фінансові стимули просувати інтереси своїх інвесторів».

І ця модель повторюється скрізь. У Газі Кушнер презентує Project Sunrise - реконструкцію території за 112 мільярдів доларів. На слайдах - хмарочоси, швидкісна залізниця, стовідсоткова зайнятість. Кушнер обіцяє приватному сектору «дивовижні інвестиційні можливості» і говорить про можливий «катастрофічний успіх». Газа після війни в його презентації фактично перетворюється на девелоперський проєкт.

В Албанії вже інша історія: курорти, яхтові марини, гольф, десять тисяч готельних номерів та апартаментів. Загальна оцінка - близько чотирьох мільярдів доларів. У Саудівській Аравії - інвестиційний фонд. В Україні - «win-win». У Росії - потенційні нафтові, газові та інвестиційні угоди.

Кушнер сам пояснює свою логіку: «У бізнесі ви думаєте про речі в контексті win-win». У Києві він говорив, що Росія та Україна після «мирного пакета» зможуть «зосередитися на реалізації свого величезного потенціалу і знайти способи отримувати вигоду одна від одної». Через кілька годин після його від'їзду Путін знову почав бомбити Україну.

У цьому, на мою думку, головна цінність матеріалу The New Yorker. Він не доводить існування однієї великої таємної угоди, де навпроти слова «Україна» стоїть конкретна сума. Він показує систему, у якій дипломатія, державна влада, особисті зв'язки, доступ до президента США, державні фонди інших країн і приватні інвестиції опинилися в одному приміщенні.

Один із європейських чиновників у статті називає це максимально точно: «Приватизація американської зовнішньої політики зайшла вже досить далеко».

І після прочитання всієї статті це, мабуть, найточніший опис того, що відбувається. Американська зовнішня політика дедалі більше починає працювати як бізнес-модель.

[ProPublica @propublica]

Oligarch Umar Kremlev’s previously unreported relationship with Don Jr. represents an extraordinary development: a member of Putin’s circle financially supporting the president’s son and gaining intimate access to the Trump family.
https://t.co/w7Yp3bukPE

[Jürgen Nauditt 🇩🇪🇺🇦 @jurgen_nauditt]

Russian Oligarch Paid Hundreds of Thousands of Dollars for Trump Jr.’s Bahamas Wedding – ProPublica.

Umar Kremlev covered part of the costs for the three-day celebration, including the rental of a private island and a fireworks display.

About 50 of Trump Jr.’s closest associates attended the event, including his brother Eric Trump and Jared Kushner. At the same time, a group of Russians led by Kremlev—including senior executives from the Russian defense and energy sectors—was also present on the island.

According to reports by ProPublica, efforts were made to avoid publicizing the presence of the Russian guests on social media.

U.S. national security experts and former FBI officials believe that covering the private expenses of high-ranking officials' family members can serve as a means to gain influence and leverage.

Even more influence?

[Ed Conway @EdConwaySky]

Financial markets are now betting on FOUR @bankofengland interest rate rises over the next year, taking rates close to 5% by the end of next year.
VERY big shift in expectations in only the past few days...

[Financial Times @FT]

Breaking news: A military aircraft entering 'spurious' flight data into the UK’s air traffic control system led to an outage that caused thousands of planes to be grounded and unleashed a crisis that threatens to topple the head of the agency.

[Byline Times @BylineTimes]

Our undercover reporter, Chris Atkins, posed as a far-right journalist at the Reform Conference and got thrown out for asking difficult questions about Farage's corruption scandal @scatatkins

[Verbatim @Verbatim_Media]

🚨 BREAKING: Nigel Farage & Reform exposed 🚨

We went undercover for a year to investigate illicit foreign donations. To watch the full 35-minute investigation follow link in bio.

[Verbatim @Verbatim_Media]

Our yearlong investigation reveals Nigel Farage courting illicit funding as part of a plot to bring foreign money into British politics, orchestrated by his top aides and caught on hidden camera.

[GET A GRIP @docrussjackson]

🚨 The 1970s weren’t a golden age across the board. But it was a period when the state distributed a smaller pie far more evenly than it does now, which is exactly what the “back to the 1970s” headlines, a regular front page feature since 2017, are working to obscure.

What was demonstrably better in the 1970s, especially for working-class Britons:

#Housing. Homes cost roughly 3.5 to 4 times average earnings, against 8 to 9 times today. Nearly a third of households lived in secure, low-rent council housing; that’s fallen to around 6% since Right to Buy sold off around 2.8 million council homes.

#Jobs. Union density stood above 50% of employees, compared with roughly 22% now, giving working people real collective bargaining power over pay and conditions that has since been legislated and deindustrialised away.

#Manufacturing and skilled trades. The production sector, mostly manufacturing, employed around 9 million people in 1970; by 2016 that had fallen to 3 million, a loss of nearly 6 million jobs. Manufacturing’s share of employment dropped from around 25% in the postwar decades to just 9.5% by the 2000s.

#Apprenticeships collapsed with it: in the early 1970s about 15% of school leavers, and 35% of young men, went into apprenticeships, overwhelmingly in industry and skilled trades.

A separate measure shows the same collapse from the other direction: by 2011 only 11% of apprenticeship starts were in manufacturing at all, down from 60% in 1950. A whole route into secure, skilled, well-paid work for those who didn’t go to university largely disappeared.

#Equality. Income inequality was at a historic low. The top 1%’s share of pre-tax income has since roughly doubled, from 7.1% in 1970 to 14.3% by 2005, and the UK now has one of the highest inequality levels among large west European economies.

#Education. University tuition was fully state-paid, with means-tested maintenance grants on top, none of it repayable. Today’s graduates in England often leave with £50,000-plus in debt before their first pay cheque.

#Wealth concentration. The 20th century’s “Great Equalisation” had driven the top 1%’s share of UK wealth down from over 75% in 1900 to around 16-20% by 1980.

That trend then reversed: by 2019 the top 1% held more than a fifth of all UK wealth again, and the top 10%’s share had climbed back from around 50% in the 1980s to nearly 60%. Britain also had barely a billionaire to its name in the 1970s; by 1990 there were 15, and today there are over 150.

#Poverty. Food banks were not a feature of 1970s Britain as a national emergency-food system. Trussell Trust foodbanks alone now distribute more than 2.5 million emergency food parcels a year.

#TaxRates. The headline numbers are dramatic: the top rate of income tax was 83% on earnings and 98% on investment income in the mid-1970s, against 45% today, and corporation tax stood at 52% rather than today’s 25%.

However, it’s not a simple case of “the rich paid more then”: 1970s tax law had far fewer anti-avoidance rules, so effective rates for the wealthy were well below those headline figures, and the UK’s total tax burden as a share of GDP is actually higher today.

What really changed after 1979 was who the burden falls on: a deliberate shift of tax away from top earners and onto everyone else, dressed up as simplification.

#TaxHavens. Economist Gabriel Zucman’s research puts global offshore wealth at a minimum of $7.6 TRILLION, roughly 80% of it owned by the richest 0.1%. A global, present-day figure, but it shows the scale of the offshore problem that 1980s-onward tax cuts fed into.

#TaxAndWelfare. Even at the height of 83%/98% top tax rates, Britain was never a “high tax, high welfare” country by international standards. By the late 1970s, our overall tax take was only marginally above the OECD average and already BELOW most of western Europe, and the same was true of welfare spending, which lagged France, Germany and Scandinavia throughout the postwar expansion.

Both positions are essentially unchanged today: the UK sits mid-table on tax and ranks around 17th of the OECD on standard social-spending comparisons, with particularly low generosity in working-age benefits, housing support and replacement rates (state pension spending is the exception).

It is a misleading myth pushed by the ultra-rich, the right-wing news media, right-wing politicians and powerful free-market think tanks/lobbyists that Britain today is a “high tax, high welfare” country.

The “high tax, high welfare” Britain invoked by critics of the 1970s, and by defenders of the current settlement, has never actually existed: what changed was not Britain’s international standing but the distribution of the load within the country.

None of this is nostalgia for high inflation or the widespread strikes and industrial unrest of the ‘Winter of Discontent’. It’s a record of a country that once built millions of secure jobs, kept housing within reach, funded education without debt, and taxed and distributed wealth far more evenly than it does now.

The billionaire-owned news media’s scaremongering “back to the 1970s” headlines are asking readers to fear the return of what that decade actually got right. I’d say “they haven’t got a clue”, but this would be incorrect: they know precisely what they’re doing.

[Rt Hon. Will || Portfolio for Sarcasm (parody) @colder_sarcasm]

The net is closing.