@Beelzebub_ua Він був одним з тих богів, що боялись своєї сили, і хоча сили давали перевагу, він більше ніколи не йшов на поступки, коли просили про щось.
— Я звинувачував себе, я ненавидів себе, і, якщо чесно, посварився із Зевсом. І тому він дозволив зберегти хоч краплину його життя.
Тут зорі всипали небо; тут світ був іншим не таким; тут пахло росою та дощем; тут було так затишно і добре — рідна земля. Вона кликала мене до себе, оспівувала в минулому все що було, зберігала спогади в травах і степах.
@Beelzebub_ua Гермес думав над цим, коли ставало досить складно, звісно, то було б просто — провести його, але в той час він просто не міг так.
— Я вперше в житті вбив когось, звісно, що я боявся бачити обличчя того, кого вбив, — він видихає, крильця неспокійно тріпотять.>>>
@Beelzebub_ua Гермес сумно посміхнувся, ця історія була для нього досить неприємною, жахливою.
— Я вбив його, тільки через необережність. Він помер на моїх руках, а потім я відмовився провести його до Підземного царства, — він підіймає голову до неба. — Я перетворив його в квітку.
@Beelzebub_ua Нащо слухати чужі розповіді, які нічого не дадуть, крім кривди іншого? Він не хотів такого, чомусь після того єдиного разу, коли вони говорили, то сам Гермес не бачив нічого поганого в ньому.
— Я теж пригадую того, кого кохав, здавалось і мене тоді справді кохали.
@Beelzebub_ua Він уважно слухав, дивлячись на нього. Так бувало не часто, щоб бог мандрівників та крадіїв, слухав когось уважно. Глибоко в душі він і сам розумів Вельзевула, знав тільки історії про нього, але завжди від них відмахувався.>>>
@Beelzebub_ua — Люди в це вірять, тому часто, коли за кимось сумують дивляться в небо, і боги не виключення, — Гермес проводить рукою по обличчю, потім видихає. — Приємно знати, що хтось спостерігає за нами.
Бог привстає на лікті, дивиться на Вельзевула.
— Ти за кимось сумуєш?
@Beelzebub_ua Гермес посміхається на його слова. Він колись таке чув, але не перевіряв, то не було часу, то не хотілось дивитись на небо.
Зорі повільно почали зʼявлятись одна за однією.
— Сьогодні прекрасний час, щоб розглядати зорі, — він потягнувся.
@Beelzebub_ua — Була ціла купа роботи, але зараз я вирішив відпочити, — він примощується в трави, вони ховають частину його обличчя.
Від того, як квіти торкались крилець ті затріпотіли, наче від лоскоту. Бог видихнув, тут справді було спокійно.
— А твої справи як?
@Beelzebub_ua Гермес повертається до нього, посміхаючись. Бог в такі задумливі моменти схожий на юнака, хоча він і справді був наче юнак: веселий та яскравий, живий.
— Давно не бачились, Вельзевуле, — похитав головою з боку в бік.
Душу побачив свою, зранену і зламану життєвими шляхами. Душі такої не буде більше ні для кого, сподіваюсь на це. І більше не омиють її ріки твоєї святості, твоєї чесності. Приймай мене.
@Beelzebub_ua