Шановні твіттеряни з ХАРКОВА!!!‼️‼️‼️
ШУКАЮ В ОРЕНДУ дві квартири 2-кімнатні на Нових домах!!!!
Будемо евакуйовуватися з Краматорська, бо вже їбашить арта((😢
Прошу допомоги тві-родини 🫶🏻🫶🏻🫶🏻
Декілька днів тому йому виповнилося 22роки. Він купив айфон, про який давно мріяв. Під час детонації телефон розірвало. В моменти, коли просинався від морфінового сну він шкодував за подарунком самому собі, яким так і не встиг покористуватись. І радів, що зберіг фото сімʼї на старому телефоні. Знову сон, який мені б так хотілось продовжити хоч на трішки.
Проснувся. Болить. В очах розгубленість. Знеболюю… Голосове від командира «Зайчику, ми тобі вже скинулись на новий айфон. Головне, що ти живий». Я бачу проблиск дитячої радості в очах і він знову засинає.
Знов проснувся. Питає чи дуже понівечене його обличчя, бо вечором хоче позвонити до вагітної дружини і боїться налякати. Сон.
Я стережу твій сон, лиш спи довше. Мені боляче дивитись в твої очі…
Проснувся. «Багато операцій мене чекає?». Я брешу. Я не можу сказати правду. Про щоденні перевʼязки під наркозом і чисельні пересадки шкіри. Якомога веселішим голосом кажу «Підлатаєм». «Мені до хлопців треба. Може через тиждень я зможу до них повернутися?».
Просить кави. Я згораю від сорому, відмовляючи йому. Не можна. Чекає перевʼязка під наркозом по приїзді в Дніпро. Не можна пити. Він так іще по-дитячому просить «а ми не скажемо нікому. В мене гроші є. Я заплачУ». І я розумію, що я зараз заплАчу. Від безвиході. Від того, що ми не маємо тут бути. Від того, що забирали раненого під гучний прильот поблизу шпиталю. Від того, що ми обоє не так маємо проводити молодість…
Їдемо далі - мужній воїн із дитячими очима і маленький анест, який іще не навчився знеболювати душу
Покровськ, центр міста тепер виглядає так 🥀
проща Незалежності заростає не тільки травою, а й часом. а центр поповнюється все новими і новими руйнуваннями.
раніше тут збирались люди на свята.
раніше тут було життя… 💔
Сьогодні ми закриваємо останнє відділення Нової пошти в Костянтинівці Донецької області.
Це місце було не лише про посилки. Тут мешканці міста заряджали телефони, готували їжу, підключалися до інтернету, щоб поспілкуватися з рідними, зустрічалися із знайомими та підтримували один одного. Тут було життя.
Ще до лютого в місті працювали чотири наших відділення. Після запровадження спеціального пропускного режиму два з них ми евакуювали в інші населені пункти Донеччини.
Завдяки керівниці відділення Катерині та операторці Діані, відділення №2 продовжувало працювати. Вони щодня виходили на зміну, попри масовані обстріли. Залишалися, бо хотіли допомогти нашим людям.
Наші колеги — Ігор, Лариса, Денис і Валерія із відділення №7 — лишалися у райцентрі та були готові повернутися до роботи будь-якої миті, але, на жаль, безпекова ситуація в місті цього не дозволила.
Дякуємо кожному із них — за стійкість, відвагу і вірність справі.
І дякуємо Силам оборони України, які боронять місто 🇺🇦
Ми обов’язково повернемося в Костянтинівку. Щойно це стане можливим.
When I came, I realized that my resources can turn life around. Being my asset in the organization of large projects, it is possible to help the high school, to donate something to those who need it. And you know what I saw? Real spiritual pleasure. First of all, for a large number of gifts, I noticed that this is indeed the case, that I have a correct sense.
And you know how people look for Diogenes. When he was asked - What are you doing?
- I'm looking for a human! Diogenes replied.
Diogenes is not just looking for someone alive from the crowd - he was looking for real people - honest, virtuous, moral, one who is in harmony with nature and reason, and does not obey ambitions, wealth or social norms.
And I realized that only now I found that person in myself. And I want to convey to you the main thing: money itself does not bring happiness. But it gives the opportunity to help. And the desire to help should be your motivation for success.
Earn more not in order to own, but in order to share. By helping others, you create harmony - in your life, in society, in the world.
I am convinced: real success is not a bank account, but the number of people whose lives you have changed for the better.
Be those who do not just create a business, but change the world!
Є купа проблем:
- кожен другий бюрократ має дохуя грошей набутих хз звідки
- великі бізнеси працюють як ФОП
- великі бюрократи пиздять гроші і не знають де ховать
- у містах дерибанить землю
- більшість підозрюваних по важливих справах уєбали
Законопроект: щипати гусей olx
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ліна Костенко відмовилася виїжджати з рідного Києва і, попри обстріли та повітряні тривоги, написала цикл віршів про велику війну.
Один з них читає відома акторка Ада Роговцева.