Я пишу для себе. Та викладаю малюнки для Вас. Якщо буде бажання, то можу намалювати щось конкретно для Вас за мінімальну плату (можете самі запропонувати).
Чи є людина яка не знущалася з долі свого оса по максимуму? Типу оцей тренд точно для оса з його автором:
- ... Em.. I'm sorry..
- i don't forgive u.
Типу я зберу всі жахи моєї фантазії і засуну тобі це в історію. Бо так ти будеш трагічно епічним і глибоким
Досить ненавидіти себе за те, що не виходить бути ідеальною. Просто ще раз поглянь як багато ти вже зробила і змінила. В кожній частині свого життя. І після цього глянь в очі лєрі, що любить коней і мріє стати художником як тато. І нарешті знайди сили заглушити ці кляті голоси
Привіт, це я. Мене звільнили з роботи, в мене не виходить бути щуроправильним щуроводом, не виходить бути і��еальною дівчиною чи донькою чи подругою, не виходить бути щасливою, не виходить жити після депресії.
Але ж я стараюсь, з усіх сил. Тому лєр, це не кінець. Це процес.
Моя мати майже ніколи не казала що любить. А батько кажучи це по п'яні, показував що це лише слова.
Тепер Ваня кожен день каже що любить мене, і кожен раз доводить що це не тільки слова.
І приходить ще один день де сльози вже не мають сили іти, а жорстокість світу без зупину тебе дивує своїми новими досягненнями.
P.s: якщо не знаєте історії цього песика, то краще і не знати
Я крокую у т��мряві, в своїх окулярах, десь відблискує сонце у високих домах. Десь сходяться зорі, десь уходить пітьма. Десь світанок заходить, приносить сніданок. Я все іду та вже не в пітьмі, та от повертаючись, я бачу як морок крокує зі мною, крокує зі мною додому.
Так шкода що друзі в мене почали з'являтися тільки зараз, у школі на це був би і час і сили, і можливість. А зараз від роботи і додому, втомлений і без бажання бачити людей ідеш і мрієш про компанію друзів, яка буде крокувати поруч через роки.
Просрала, що вже тут скажеш.
Раніше було відчуття що після смерті світ буде далі жити, і твоя смерть нічого не змінить. Така мала �� великому всесвіті.
А зараз відчуття що світ помре не дочекавшись моєї старості.