@drug_matvii@ZoryaLondonsk Я тобі кажу не про принциповість матчів з Динамо, а про гнілую натуру Суркіса (всіх причому). Матчі з Шахтарем я надав як приклад, бо був безпосередньо на цих матчах присутнім. А що там у Динамо на футбольному полі, мені глубоко поєбать)
@drug_matvii@ZoryaLondonsk Нє, друже, не нормально) Нормально було б, якби він мав гідність відповідати за свої вчинки і піздьож на полі, але чомусь після кожного фінального свистка тікав куди подалі
@drug_matvii@ZoryaLondonsk Шкода сина ватного підора і племінника ватного підора? Не переймайся, він же в клуб за «великий» талант попав, пропєтляєт. І як гравець - гандон він ще той, менше до чужих трибун бігати треба
14 жовтня 2012 року в моєму рідному місті Стаханов, Луганської області на моїх очах уперше в моїх земляків вихопили з рук прапор України й щосили ногою переламали навпіл флагшток… Тоді я вперше зрозумів — живучи в Незалежній Україні, ми все ще щодня боремося за свою Незалежність
Це був марш на честь 70-річчя УПА — один із небагатьох, якщо не єдиний у Луганській області. Мені тоді було 15 років, і я брав у ньому участь, тримаючись трохи осторонь, соромлячись приєднатися до незнайомих мені людей. Початок ходи я побачив випадково біля місцевого автовокзалу, проїжджаючи повз і помітивши рідні червоно-чорні та синьо-жовті прапори
Уже в центрі міста ходу зупинив оскаженілий натовп «регіоналів», «комуністів» і «донських козаків». Уся ця величезна орда затиснула 15 учасників ходи на славу УПА й під вигуки «фашисти» та «любо, козаки» почала вихоплювати й ламати українську символіку. Це був безповоротний момент, який визначив для мене всі наступні роки життя
Не минуло й місяця після цієї події, як я почав заклеювати своє рідне місто стікерами на честь УПА та різного проукраїнського змісту. Далі була війна за вулиці у 2013–2014 роках, потім — відхід у підпілля аж до кінця 2021-го, з відстеженням до останнього самотнього «Урала» російських окупантів і передаванням на наш бік координат вогневих позицій ЗС РФ просто біля мого дому.
2022 рік: Київ, нарешті зброя в руках, ДФТГ… Пізніше — організація десятків людей в окупації, що об’єднала інформацію в єдиний пул; десятки прильотів HIMARS по Стаханову із закономірним знищенням цитаделі зради, катувань і тиранії — місцевого управління ФСБ. Інтерв’ю, статті, обшуки в моїх домівках, сюжети російського телебачення, арешти друзів і близьких — і паралельно служба в ЗСУ
Заходження в Росію, Суджа, обшуки в квартирах ФСБ, російські прапори на могилах моїх батьків… Заочні суди, 19 років суворого режиму, міжнародний розшук… Боротьба за залишок нашої Донеччини — живучи в Незалежній Україні, ми все ще щодня боремося за свою Незалежність
Не часто я роблю огляд трибун фанатів Шахтаря, але сьогодні є привід.
Сьогодні Шахтар Донецьк грав у Києві на стадіоні «Лівий Берег» з якоюсь командою під назвою «Харків».
Хлопцями було вирішено зробити невеликий перфоманс зі стилістичним зображенням солдата Першої Світової війни, який йде з помаранчево - чорним прапором по черепах з позначкою «Z», яка є символом російських окупантів. Думаю, лаконічно.
Також трибуну з фанатами представляє основний банер «Донецьк» з тризубом та гербом міста Донецьк. Це щоб вкотре нагадати всім, що Донецк - це Україна і сини Донбасу про це нагадують вчергове.
І для особливих коментаторів, а такі неодмінно зʼявляться, зазначу окремо: на трибуні на фото багато діючих військових, списаних ветеранів, бувших полонених, волонтерів, тих хто має вже в родині того хто служить та малих, які з часом, думаю, приєднаються до Сил Оборони України. З 2014 року і по сьогодні більшість з тих хто бився в махачах на вулицях і полянах за кольори Шахтаря приєднались до Сил Оборони України, або їхні близькі родичі воюють, або ж активно волонтерять. У відсотках, серед всіх фанатських рухів, я думаю, що саме Кротів найбільше представлено у Силах Оборони України.
12 років, з самого початку російської окупації Ультрас Шахтар Донецьк постійно декларують на всіх можливих майданчиках і рівнях - що сини Донбасу - це українці, і Донецьк - це Україна!
🇺🇦 Перший символічний удар у матчі «Шахтар» 🆚 «Колос» виконав старший лейтенант Дмитро Гавриков (позивний Гаврик) – офіцер 15-го мобільного прикордонного загону, представник ультрас «Шахтаря» та колективу «Сєвєр 8» ⚒️
#Shakhtar#ШахтарКолос
Остання «Червона Рута» на Донбас Арені.
12 років тому 25 квітня 2014 року відбувся останній домашній матч на Донбас - Арені на якому були присутні Ультрас Донецького Шахтаря.
Вже на той час було дуже небезпечно ходити на сектор і тим паче з такими показовими українськими банерам, проте, ми з пацанами все ж пішли.
В ті часи російські Тітушки вже приїздили за хлопцями, то на роботу, то додому. Вже були облави.
Банер внизу на два наших сектори: «Одна єдина - соборна Україна», ще присутній прапор ВМСУ і один з останніх голосів України пісня «Червона Рута» на Донбас Арені.
(Я на відео зліва в синій кофті)
With special Feature Article, acknowledgement of invaluable work of @informnapalm and @newsburko who were instrumental in so many key investigations for Ukraine!
Walking the Path of Fire:
12 Years of InformNapalm's War Against the Kremlin
https://t.co/3mCP80mTKo
Subscribe Today
Мешканець окупованого Луганська: передавав українським спецслужбам розвідувальні дані про російську армію
ФСБ: Про скоєне шкодуєте?
Мешканець окупованого Луганська: Ні.
Сильний фрагмент з чергового відео ФСБ про затримання проукраїнського жителя окупованого Луганська, який не погоджувався з російською окупацією свого міста та допомагав українській стороні, передаючи розвідувальні дані
Окупований Стаханов (Кадіївка), рівно 12 років тому
Тієї злощасної «російської весни» ми вийшли на акцію пам’яті Тараса Григоровича Шевченка в центрі міста
Зовсім поруч із місцем проведення нашої акції вже давно був встановлений намет проросійських сил із люмпенами-дегенератами всередині
У жовтні 2025 року на «Ехо» вийшла стаття про викрадення жителів окупованих територій України співробітниками ФСБ росії (https://t.co/NgNPoMaIa3)
У ній фігурують різні факти терору російських спецслужб щодо українців в окупації. Серед іншого є й згадка про мій рідний окупований Стаханов (Кадіївку). Йдеться про звернення до апарату російського омбудсмена родичів співробітника «МЧС» зі Стаханова, викраденого співробітниками ФСБ у жовтні 2024 року
Дані викраденого співробітника «МЧС» не розкриваються, але оскільки Стаханов — місто невелике, і будь-яка, навіть прихована інформація, поширюється по всьому місту досить швидко, встановити особу затриманого не становило великої складності
Окрім чергового підтвердження терору російських спецслужб на окупованих ними територіях, у цьому випадку варто зазначити, що затримана людина, окрім роботи в місцевому «МЧС», є досить публічною особою з власним доволі великим телеграм-каналом (https://t.co/LILWkHznnD), а головне – розробником деяких застосунків і розширень для смартфонів
Після його арешту, зрозуміло, вся техніка опинилася в руках співробітників ФСБ. Виходячи з цього, вважаю важливим перевірити свої мобільні пристрої на наявність такого застосунку, як Instander (одна з найпопулярніших розробок викраденої людини)
Усе, що опиняється в руках російських спецслужб, може бути трансформоване й використане в їхніх інтересах. Тому рекомендую перевірити свої пристрої на наявність цього застосунку та видалити його у разі, якщо він у вас встановлений
Станом на сьогодні про долю чергової жертви терору російських спецслужб проти цивільного населення України – нічого не відомо
Так само нічого не відомо й про тисячі інших доль, про які немає навіть згадок в інтернеті. Росія день за днем продовжує «зачистку» українських територій від українців, які там проживають, інколи інкримінуючи сфабриковані кримінальні справи, а інколи просто викрадаючи людей з вулиць
На жаль, досі жодна міжнародна організація у світі не може надати реальної допомоги в установленні всіх фактів зникнення мирних громадян на окупованих територіях, не кажучи вже про сприяння у звільненні тисяч встановлених і підтверджених цивільних українських полонених
Сьогодні чергове свято для України, і в чергове ми бачимо, що і українські медіа, і блогери, і лідери суспільної думки та організації не замислюються над питаннями стратегічної доцільності, ефективності та безпеки. Справа в тому, що за час війни та окупації деяких українських територій певні громадські організації вирішили, що пропагування акцій "прямої дії" у вигляді фотографування папірців з проукраїнськими написами чи позв'язування жовтих стрічок є корисним для пропаганди.
Натомість такі дії вже призвели до низки трагічних подій, коли окупанти вираховують людей, які робили такі фото, кидають їх на підвали, катують і вбивають. І тут постає моральне питання: чи переважає користь таких акцій шкоду, яку вони несуть для проукраїнських людей в окупації? Якщо такі люди крім напису на папері збирали інформацію про об'єкти ворога, передавали їх ЗСУ, то така ситуативна акція тільки сприяє ворогу, якому вдається вирахувати їх через емоційну дію. А якщо вони не допомагають ЗСУ, а їх активність обмежується лише такими акціями "на свята", то і це несе шкоду для інших, бо окупант підвищує пильність - встановлює додаткові камери спостереження, посилює перевірки і це може призвести до провалу операцій справжніх партизан. Про все це більшість воліє не замислюватись. Бо ж як круто, що з якогось окупованого міста надіслали фотку з привітанням українською і жовтою стрічкою.
Нам болить, бо така дурість ламає долі та життя, бо замість агітувати робити такі дії - потрібно інструктувати людей по заходах безпеки та цінувати кожного українця, який лишаючись в окупації прагне робити щось для перемоги України. І це щось може бути значно важливіше для перемоги, ніж фото з написами на папері. Потрібно долати ворога хитрістю, розвідкою, наводити удари на критично важливі об'єкти окупантів, а не палитись і не палити інших на безглуздому ситуативному піарі. Війна не пробачає безпечності.
Це ми кажемо вам як люди, які самі були в окупації, які з перших днів російського вторгнення в 2014 активно діяли, займались OSINT, HUMINT та CYBINT на користь Сил оборони України та чітко розуміємо, які дії несуть користь для перемоги, а які створюють небезпечні ілюзії.
Бережіть себе і Україну.
І коли Україна переможе, то на деокупованих територіях ми хочемо бачити більше живих українців, а не вбитих і закатованих, які діяли на емоціях, бо ніхто їм не підказав, що робити корисно для перемоги, а що безглуздо.
До уваги @ukrpravda_news та інших медіа, які пишуть сьогодні по цій темі.
Bilozerske – is a city in the Pokrovsk district of Donetsk Oblast
An inscription on a destroyed house in russian reads: “Here russia killed my family. I will take revenge!”
This is the same Donbas that, according to the Americans, we are supposed to give to russia
Життя ВПО УБД – це:
- у більшості випадків – у відпустку з бойових у чужу квартиру. Відсутність власного тилу для себе та родини
- купа заочних кримінальних справ від російських спецслужб
- великі проблеми для родичів, що залишилися в окупації. Включно з обшуками та іншими репресіями
- особливий статус «зрадника» для росіян з усіма наслідками у разі потрапляння в полон
- імовірність оголошення в міжнародний розшук росією
- назавжди обірваний зв’язок із родичами на окупованих територіях
- у Сили оборони - через поліграф або спеціальну перевірку, на яку можна чекати місяці
- постійна боротьба за програми підтримки від держави
«Mr. #Trump, I’m from #Donbas - why should I give my home and my region to Russia? Donbas - it’s #Ukraine».
This message to Trump I made in the center of #Dobropillia near #Pokrovsk on November 26.
These days, during the negotiations, various ideas about the future of Donbas are being discussed.
But we, the people of Donbas, are against handing over Donetsk and Luhansk regions to Russia.
Druzhkivka, Donetsk region
Inscription on the wall: “Tomahawk — is the best negotiator with Russia”
Druzhkivka itself is located 16 km from the front line, and Russian FPV drones are hunting civilians in the city center