ugaemugo

[Agenzia ANSA @Agenzia_Ansa]

Ricoverato in via precauzionale un altro bambino che ha frequentato la Family Baby School di Tropea, la stessa struttura frequentata dal piccolo Alessio Pio, il bimbo di un anno e mezzo deceduto all'ospedale di Catanzaro. 'Le condizioni sono buone e la situazione è sotto controllo' #ANSA
https://t.co/hEnxrGVjvV

[Donald Trump Jr Q @0DonaldTrumpJrQ]

Be honest

What are the chances you'd vote for Michelle Obama for President in 2028?
A. 100% B. 50%
C. 25% D. 0%

[ugaemugo @prateria46]

@0TulsiGabbard2 A

[ugaemugo @prateria46]

@0ivankaTrump1 Si

[ugaemugo @prateria46]

Ma le vogliamo riportare in Italia?!? @GiorgiaMeloni presentedelconsiglio
https://t.co/I3MkqvFgT5

[ugaemugo @prateria46]

👏👏👏

[Abolizione del suffragio universale @AUniversale]

Oggi Pedro Sánchez ha espresso solidarietà a Giorgia Meloni.

Lo ha fatto davanti alle telecamere, a fine Consiglio europeo, e in privato, guardandola in faccia.

"Le ho espresso la mia solidarietà, anche in privato, di fronte a questo attacco che non è né politico né personale e che sinceramente non so neanche come qualificare". E lo ha fatto a poche ore di distanza da quando, sempre a Bruxelles, la stessa Meloni aveva accusato la Spagna di aver regolarizzato mezzo milione di cittadini stranieri.

E allora vale la pena ricordare cosa ha fatto lei, in tutti questi mesi, per lui.

Quando Trump, appena insediato, ha liquidato la Spagna come una "nazione BRICS" e ha minacciato di colpirla con dazi al cento per cento, Meloni se ne stava a Mar-a-Lago a farsi celebrare come la sua alleata più fidata in Europa.

Quando Trump, al vertice NATO dell'Aja, ha minacciato Sánchez perché si fermava al 2,1 per cento di spese militari, gridando "è terribile" e promettendo di fargli pagare il doppio sui dazi, Meloni applaudiva il target del cinque per cento e lo chiamava "necessario e sostenibile", arrivando a negare (mentendo) che la Spagna avesse rifiutato l'imposizione.

Quando Trump, in mondovisione, è arrivato a dire che la Spagna "forse dovrebbe essere espulsa dalla NATO", una cosa mai sentita, una minaccia aperta a un Paese alleato, da Palazzo Chigi è sceso un silenzio assoluto.

E quando, ad aprile, il Pentagono ha persino valutato di sospendere la Spagna dall'Alleanza atlantica, perché Sánchez si era rifiutato di prestare le sue basi per bombardare l'Iran, Meloni, ancora una volta, si è girata dall'altra parte.

Un anno e mezzo. Un anno e mezzo di insulti, minacce di dazi e di espulsione contro un leader europeo. Un anno e mezzo in cui Giorgia Meloni ha trovato il tempo di andare a Domenica In a commuoversi sulle pastarelle della domenica con i nonni, ma per Pedro Sánchez, preso a sportellate settimana dopo settimana, mai una parola. Una sola.

Poi è arrivato oggi. Oggi Trump si è voltato e ha colpito lei. E nel giro di poche ore, il primo a difenderla in pubblico e in privato, è arrivato proprio lui, Pedro Sánchez.

Che ha insegnato a Giorgia Meloni una cosa che lei, in due anni, si è sempre dimenticata di fare: comportarsi da persona perbene. E con la schiena rigorosamente dritta.

[Barack Obama @BarackObama]

More than 40 years ago, I arrived in Chicago in search of an idea. I was a young man looking for purpose, who believed deeply in America, was inspired by the Civil Rights Movement, and wanted to be a part of something larger. The America I believed in was one where everyone has opportunity, everyone is seen, everyone belongs—because that was an America that had a place for me, too.

[Penguin X @ThePenguinBTC]

İran'ın asıl kozu petrol değil. Amerika'nın 39 trilyon dolarlık borcu.

Bugün Trump çok sert bir şey söyledi.

İran'ın en önemli petrol adası Kharg'ı alacağını açıkladı.

Ama tuhaf olan şu.

Aynı Trump, bir eliyle vurmakla tehdit ediyor, öbür eliyle masaya oturuyor.

Herkes buna bakıp bir Ortadoğu savaşı görüyor. Petrol, füze, ateşkes.

Ben başka bir şey görüyorum. Bu olayın zinciri Ortadoğu'da bitmiyor. Tam 39 trilyon dolarlık bir yerde, Amerika'nın borcunda bitiyor.

Nasıl mı? Anlatıyorum.

Önce bugün ne olduğunu netleştirelim.

Kharg, İran'ın küçük bir adası. Ama İran petrol ihracatının yüzde 90'ından fazlası tek başına buradan akıyor. Yani adanın adı küçük, önemi devasa. İran'ın can damarı.

Trump bu adayı almak, İran'ın petrolünü kendi kontrolüne geçirmek istiyor. Kendi sözüyle, "tıpkı Venezuela'da yaptığımız gibi" petrol piyasasının kontrolünü ele almak istiyor.

Peki neden bu kadar istiyor? İki sebep var.

Birincisi, petrolü kontrol eden, fiyatını da kontrol eder. Ucuz petrol demek, ucuz benzin demek.

İkincisi, Kasım'da Amerika'da seçim var. Bir iktidarı sandıkta en çok yakan şeylerden biri pahalı benzindir. Halk her gün depoyu doldururken zam görürse, faturayı iktidara keser.

Yani Trump'ın hem stratejik hem de siyasi olarak bir petrol zaferine ihtiyacı var.

Ama İran'ın da bir cevabı var. Hem de çok sert.

İran diyor ki: benim petrol altyapım vurulursa, ben de bölgedeki herkesin altyapısını vururum. Ya herkes petrol üretir, ya da hiç kimse.

Bu boş bir tehdit değil. İran geçmişte Körfez'deki rafinerileri vurdu. Suudi Arabistan'ı, Kuveyt'i, Birleşik Arap Emirlikleri'ni.

Şimdi şu rakama dikkat edin.

O küçük Körfez bölgesi, tek başına dünya petrol üretiminin neredeyse üçte birini yapıyor. Dünyanın kanıtlanmış petrol rezervlerinin de yarısı orada.

Yani dünyanın enerjisinin üçte biri, avuç içi kadar bir bölgede sıkışmış durumda.

Şöyle düşünün.

Koca bir şehrin bütün suyu tek bir mahalleden dağıtılıyor. O mahallede yangın çıkarsa, susuz kalan sadece o mahalle olmaz. Bütün şehir kalır.

İşte İran'ın kozu bu.

Kendi batarsa, yanında bütün dünyanın petrolünü de batırabilecek olması.

Trump'ı asıl kilitleyen de bu. İstediği o petrol zaferine uzanırsa, İran bütün Körfez'i ateşe verir, petrol fiyatı çok sert yükselir. Bu da bir başkanın seçim öncesi başına gelebilecek en kötü şey.

Yani Trump'ı zafere iten şey, İran sayesinde onu mahvedecek şeye dönüşüyor. Bir eliyle tehdit edip öbür eliyle masaya oturmasının sebebi tam olarak bu.

Buraya kadarı, herkesin gördüğü kısım.

Asıl mesele şimdi başlıyor. Çünkü bir petrol krizinde asıl önemli olan, fiyatın ne kadar yükseldiği değil. O yükselen faturanın kime, nereye dokunduğu.

Bu zincirin ilk durağı Japonya.

Japonya enerjisinin neredeyse yüzde 90'ını dışarıdan alıyor. Dünyanın en büyük petrol alıcılarından biri. Yani petrol pahalanınca en ağır yarayı alan ülkelerin başında o geliyor.

Ama Japonya'nın derdi sadece bu değil. Japonya çok özel bir tuzağın içinde.

Önce şunu anlamak gerekiyor. Japonya'da yıllarca fiyatlar düştü.

Kulağa güzel geliyor, her şey ucuzluyor. Ama bir ülke için zehir gibidir.

Çünkü fiyatlar düşerken insan alışverişi erteler. "Bugün almayayım, nasılsa yarın daha ucuz olur" der. Herkes beklerse kimse harcamaz. Kimse harcamayınca fabrika satamaz, işçi işten çıkar, ekonomi durur. Japonya bu kısır döngüde neredeyse otuz yıl kaybetti.

Japonya yıllardır bu yüzden biraz enflasyon, yani fiyatların sağlıklı şekilde artmasını istiyordu.

Sonunda enflasyon geldi. Ama yanlış kapıdan geldi.

Çünkü bu enflasyon, Japon halkı çok harcadığı, ekonomi canlandığı için gelmedi. Tamamen dışarıdan geldi. Pahalanan petrolden ve değer kaybeden yenden.

Yani Japonya istediği o sağlıklı ısınmayı değil, dışarıdan bulaşan bir hastalığı aldı.

Üstüne bir de yen var. Japonya'nın parası dolar karşısında uzun süredir çok zayıf. Sebebi Amerika ile arasındaki büyük faiz farkı. Para hep faizin yüksek olduğu dolara kaçıyor, yen zayıf kalıyor.

Petrol ise dolarla alınır. Zaten zayıf bir parayla, bir de pahalanmış petrolü almak zorunda kalan Japonya'nın dolar ihtiyacı iyice arttı.

İşte tam burada zincir Amerika'ya bağlanıyor.

Çünkü Japonya, Amerika'nın borcunun en büyük alacaklısı. Elinde 1,2 trilyon dolarlık Amerikan tahvili var. Yani Amerika'ya en çok borç para veren ülke Japonya.

Japonya dolara sıkışınca ne yaptı? Elindeki Amerikan tahvillerini satmaya başladı. Hem de son kriz ve yükselen petrolün ardından, 2022'den bu yana en sert satışını yaptı.

Şimdi neden bunun bu kadar tehlikeli olduğunu anlatayım.

Amerika'nın borcu bugün 39 trilyon dolar. Bu borcun tam 10 trilyon dolarlık kısmının vadesi bu yıl doluyor. Yani Amerika bu yıl bu devasa borcu yeniden borçlanarak çevirmek zorunda.

Borcu çevirmek demek, eski borcu kapatmak için yeniden borç bulmak demek. Bunu da tahvil satarak, yani dünyadan para isteyerek yapıyor.

Tam da bu hassas yılda, en büyük alacaklısı Japonya masadan kalkıp tahvil satmaya başlarsa ne olur? Alıcı azalır, Amerika borç bulmak için daha yüksek faiz vermek zorunda kalır.

İşte asıl tehlike burada. 39 trilyon dolarlık bir borçta, faizdeki minicik bir artış bile yüz milyarlarca dolarlık ek yük demek.

Bu yükün ne kadar büyük olduğunu bir örnekle görelim. Amerika şu an sadece borcunun faizine, ordusuna harcadığından daha fazla para veriyor. Faiz ödemesi savunma bütçesini çoktan geçti.

Şimdi başa dönelim.

İran, Amerika'nın ordusuyla baş edemez. Doğrudan bir savaşta kazanamaz.

Ama buna gerek de yok. Çünkü birbirine bağlı bu dünyada, en güçlüyü cepheden vurmak zorunda değilsin. Onu, görünmeyen uzun bir zincirin en ucundan da vurabilirsin.

İran'ın Körfez'de yakacağı bir ateş petrolü pahalandırır. Pahalı petrol Japonya'yı sıkıştırır. Sıkışan Japonya Amerikan tahvilini satar. O satış da Amerika'nın 39 trilyonluk borcunun faizini yukarı iter.

İşte İran'ın asıl kozu bu. Petrolün kendisi değil, o petrolün ucundaki Amerikan borcu.

Bir gücün asıl zayıf noktası, en kalın zırhının olduğu yer değildir.

Görünmediği için kimsenin korumadığı o ince bağlantı noktasıdır.

Bu benim şahsi analizim.

Gelişmeleri takip ediyorum, sizi bilgilendireceğim.

[ugaemugo @prateria46]

@s9_l6 124

[ugaemugo @prateria46]

@s9_l6 120

[Gimmoriso' 🇵🇸 @fawollo13]

Lo scandalo non è il diritto internazionale brutalizzato da Israele e Stati Uniti e neanche le sanzioni contro i giudici della Corte Penale Internazionale e Francesca Albanese. La vera vergogna è che l'unico premier occidentale a denunciare questo schifo sia rimasto Pedro Sanchez

[Gianl1974 @Gianl1974]

Here are a few reasons why nobody should take Melania Trump seriously.

When Donald Trump publicly mocked the killing of Rob Reiner, Melania stayed silent.

When Donald Trump publicly celebrated the death of Robert Mueller, Melania stayed silent.

When Donald Trump publicly, and repeatedly, called Marjorie Taylor Greene a "traitor," triggering death threats against her and her family — threats that the former representative said the president blew off and dismissed when she asked him to stop — and continuing his public attacks against her even after she informed him of those threats, Melania stayed silent.

When U.S. intelligence essentially confirmed Donald Trump's war against Iran mistakenly hit a school, taking the lives of nearly 200 children — while her husband refused to acknowledge the mistake, take responsibility, or even apologize — Melania stayed silent.

When Donald Trump and his oldest son publicly mocked the attack on Nancy Pelosi's husband, a senior citizen, with a hammer by a fanatic who had supported Donald Trump's lies about the results of the 2020 election, Melania stayed silent.

When a Donald Trump supporter hunted down Democrats, taking the lives of two while shooting two others in an act of horrific violence in Minnesota last year, and Donald Trump didn't even reach out to the governor of the state to offer help or condolences, Melania stayed silent.

When Donald Trump chose to attack and criticize Michigan Governor Gretchen Whitmer after an attempt to kidnap her by far-right radical lunatics was thwarted, rather than simply expressing relief that these lowlifes who were plotting to do so were stopped, Melania stayed silent.

She's married to one of the worst human beings on the planet. An absolute lowlife piece of garbage who's among the most disgraceful people to ever be allowed to call themselves "president" — who spends hours every single day lashing out and attacking others with some of the most vile statements imaginable — and Melania stays silent.

Oh, but when Jimmy Kimmel makes a joke about her husband's age in a comedy sketch — now the thin-skinned, easily triggered snowflake who married a man who's only two years younger than her father for his money has something to say.

Just... stop.

Go away.

Nobody cares.

In my lifetime, there's not been a First Lady who's less consequential than Melania. She's a clown whose biggest accomplishment will be marrying a man old enough to be her father for his money and not throwing up while they conceived their son.

And if my words are harsh, I don't care. When she took up a cause "against cyberbullying" while she's married to the most infamous cyberbully on the planet, while never once standing up to any of the horrible things he's said online — she can F all the way off.

She needs to be like the rest of us, sitting around waiting to read that big, beautiful headline so we can all celebrate.

Until then, nobody cares what she has to say about anything — including her husband.

[ugaemugo @prateria46]

@filo_78 @Quirinale Lui però voleva andarsene dopo il primo mandato.....

[Charles de Batz de Castelmore - Conte d'Artagnan @conteDartagnan]

Abbiamo una leader con idee sane che parla italiano non fa smorfie non urla e non spara cazzate…vedo la luce in fondo al tunnel

[Christian Pircher 🇪🇺🇺🇦🇳🇮 #nafo @C_Pircher]

Trump ha appena licenziato tutti i 24 membri del Consiglio Nazionale delle Scienze. Tutti quanti. Via e-mail. Senza preavviso. Senza fornire alcuna motivazione. Il Consiglio esiste dal 1950.

Il Consiglio Nazionale delle Scienze è l’organismo indipendente che sovrintende alla Fondazione Nazionale per la Scienza, l’agenzia che eroga ogni anno 9 miliardi di dollari in finanziamenti per la ricerca.

I suoi membri sono scienziati e ingegneri provenienti dal mondo universitario e dall’industria. Hanno mandati scaglionati di sei anni proprio per andare oltre i mandati presidenziali e rimanere indipendenti da chiunque sia al potere.

Venerdì, ognuno di loro ha ricevuto la stessa email standard da Mary Sprowls dell'Ufficio del Personale Presidenziale: "A nome del Presidente Donald J. Trump, le scrivo per informarla che la sua carica di membro del Consiglio Nazionale delle Scienze è revocata, con effetto immediato. Grazie per il suo servizio."

Tutto qui. Questa è l’intera lettera. Per 76 anni di indipendenza istituzionale.

La NSF finanzia la scienza di base alla base delle risonanze magnetiche. Dei cellulari. Della chirurgia oculare LASIK. Del GPS. Di Internet stesso. Delle stazioni di ricerca antartiche. Dei telescopi spaziali. Delle navi da ricerca che mappano i fondali oceanici. Ogni scoperta che ha reso l’America leader mondiale nella scienza per gran parte di un secolo risale alle sovvenzioni concesse da questa agenzia e approvate da questo consiglio.

Il presidente del consiglio, Victor McCrary, stava attivamente fornendo consulenza al Congresso sul taglio del 55% al bilancio della NSF proposto da Trump. Il consiglio stava aiutando a opporsi. Quindi Trump ha licenziato il consiglio.

Marvi Matos Rodriguez, uno dei membri licenziati, ha detto ai giornalisti che stava esaminando un rapporto di 80 pagine come parte dei suoi compiti nel consiglio pochi giorni prima di essere licenziata.

Keivan Stassun, fisico alla Vanderbilt, ha affermato che la dirigenza della NSF aveva smesso già da mesi di rispondere alle richieste di controllo del consiglio. "Chiedevamo loro: 'State seguendo le direttive di governance del consiglio?' E la loro risposta era, in effetti: 'Non vi ascoltiamo più'."

Ora non c’è più alcun consiglio a cui rispondere.

La deputata californiana Zoe Lofgren, leader democratica della Commissione scientifica della Camera, l’ha definita «l’ultima mossa stupida compiuta da un presidente che continua a danneggiare la scienza e l’innovazione americana. Il presidente riempirà l’NSB di fedelissimi del MAGA che non gli si opporranno mentre cede la nostra leadership scientifica ai nostri avversari?»

Questa è la vera domanda.

Perché mentre Trump licenzia gli scienziati americani, la Cina sta costruendo università di ricerca a un ritmo che non possiamo eguagliare. Il CDC ha appena insabbiato uno studio che dimostra l’efficacia dei vaccini.

RFK Jr. dirige l’HHS. L’EPA è stata smantellata. Il Servizio Forestale sta crollando. Metà dei bambini americani respira aria pericolosa. E ora le persone che decidono su cosa si fa ricerca negli Stati Uniti sono state tutte licenziate via e-mail un venerdì pomeriggio.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

Поки всі намагаються хоч якось проаналізувати заяви Трампа і вгадати наступний крок, у Європі тихо відбувається одна з найважливіших геополітичних трансформацій останніх десятиліть. Щоб зрозуміти, чому вона взагалі почалась, потрібно почути одну цифру. 10.

10 — це кількість партій скрапленого газу, які Катар не постачатиме Італії до середини червня. Не перенесе, а скасує. Qatar Energy оголосило force majeure після того, як іранські удари по комплексу Рас-Лаффан вивели з ладу близько 17% всього катарського експорту СПГ. Відновлення — 3-5 років. Це 20 мільярдів доларів втрат щороку для Катару і катастрофа для їхніх контрагентів.

А тепер цифра, про яку в Брюсселі воліють не говорити. 100% нафти для Баварії йде через один італійський порт. 90% для Австрії. Близько 50% для Чехії. Все це через Трансальпійський трубопровід TAL, який починається на морському терміналі в Трієсті на Адріатиці. Тобто промислове серце німецькомовної Європи в Баварії, нафтохімія біля Відня, чеські НПЗ — все це живиться через Італію.

І от Італія, яка імпортує 95% споживаного газу і генерує понад 40% електроенергії з газу, отримала «force majeure» від свого найбільшого постачальника СПГ. До удару Ірану по Рас-Лаффан 45% італійського СПГ йшло саме звідти.

Що робить Джорджія Мелоні? 3 квітня без публічних анонсів сідає в літак і за 48 годин зустрічається з наслідним принцом Саудівської Аравії, еміром Катару і президентом ОАЕ. Вони проводять екстрене планування нової енергетичної архітектури Європи в умовах, коли Ормуз де-факто закритий, а Трамп перетворив увесь регіон на зону бойових дій.

Найцікавіше в цьому те, що Мелоні — не просто якийсь європейський лідер. Це та сама консервативна популістка, яку Трамп постійно хвалив як модель для європейських правих. Але так думали тільки у Вашингтоні. Насправді цим несанкціонованим візитом Мелоні показала, що вона не популіст, а самостійний гравець і стратег. Хоча Трамп же казав, що він любить сюрпризи.

Коли найближчий ідеологічний союзник Трампа в Європейській раді веде незалежну енергетичну дипломатію з Перською затокою — тріщина в трансатлантичному альянсі вже не теоретична. Вона операційна. Далі трохи про те, про що все-таки домовилась Мелоні.

Саудівська Аравія. Головне — не нафтові родовища, а трубопровід Petroline, побудований ще під час Ірано-Іракської війни 1980-х років спеціально як обхід Ормузу. 1200 км від узбережжя Перської затоки до порту Янбу на Червоному морі. Зараз працює на повну потужність — 7 млн барелів на добу. 5 млн експортується через Янбу безпосередньо в Червоне море, далі через Суец у Середземномор'я. Тобто прямо в той басейн, де італійські НПЗ. Саудівська нафта через Янбу фізично ближче до Італії, ніж та, що йшла через Ормуз.

ОАЕ. Трубопровід Хабшан-Фуджейра (ADCOP), 248 миль від нафтових полів Абу-Дабі до порту Фуджейра в Оманській затоці. Ключове — Фуджейра поза Ормузом. Потужність 1,8 млн барелів на добу, зараз працює на 1,5 млн.

Катар. Контракти на СПГ зараз укладати немає сенсу — Катар не може виконати навіть наявні. Але Мелоні запропонувала італійську промислову допомогу у відновленні Рас-Лаффан. Це багатомільярдна інвестиція, яка ставить Італію в перший ряд на майбутні постачання. І друге — доступ до проекту Golden Pass у Техасі. Це спільне підприємство Qatar Energy і ExxonMobil. Катар не володіє Golden Pass одноосібно, але контролює зобов'язання з відвантаження. І Італія тепер має преференційний доступ до обсягів Golden Pass завдяки зв'язкам, які Мелоні зміцнила в Досі.

Разом це не заміна катарського дефіциту повністю. Але це архітектура європейського імпортера, який намагається працювати в новій реальності, де Ормуз більше не надійний коридор. Це диверсифікація, якої так не вистачало. Кожен барель нафти, що прибуває в Трієст, за кілька днів може живити виробничі лінії BMW в Баварії, нафтохімію під Віднем, чеські НПЗ. Трієст — не локальний італійський порт, це південна завантажувальна палуба центральноєвропейської промисловості.

Якщо Італія фіксує преференційний доступ до саудівської нафти в Янбу, якщо ця нафта через Суец йде в Середземне море і прибуває в Трієст — кожен НПЗ на трубі TAL від Інгольштадта до Карлсруе працює на постачанні, яке забезпечила Мелоні в Саудівській Аравії.

Цей крок Італії був підготовлений заздалегідь. Вона не просто так пішла до Затоки. Мелоні йшла на основі Плану Маттеї — італійської рамки партнерства з африканськими та середземноморськими державами в енергетиці та інфраструктурі. ОАЕ тільки в Римському фінансовому процесі вклали 25 мільйонів доларів. Саудити підписали меморандуми з опріснення води і ВДЕ в Африці під Маттеї. ENI має спільне підприємство з саудівською ACWA Power. Fincantieri та Elettronica вбудовані в саудівські виробничі ланцюги на роки вперед.

Що це дасть Україні:

По-перше, це ще один доказ того, що США як гарант глобальної безпеки більше не працюють. Навіть найближчий ідеологічний союзник Трампа в ЄС — Мелоні — веде власну дипломатію повз Вашингтон, бо Вашингтон створив проблему, а не пропонує рішення.

По-друге, Європа вчиться бути суб'єктом. Повільно, через біль і втрати, але вчиться. Мелоні в Перській затоці — це те, чого Україна домагається від ЄС роками: самостійних рішень без очікування вказівок з Білого дому.

По-третє, і це найважливіше для нас. Європа, яка сама будує нову енергетичну архітектуру і платить за це реальні гроші, нарешті зрозуміє: залежність від будь-якого авторитарного режиму — смертельна пастка. Катар — не Росія, але сама модель «покластися на одну країну в критичній інфраструктурі» тепер лежить розбита в Рас-Лаффан. Найголовніше — це протидія закликам американців купувати кацапську нафту. Москва знову втрачає гроші.

По-четверте, Італія тепер має унікальний важіль. Це країна, на території якої сходиться південне постачання і центральноєвропейський розподіл. Це справжня енергетична влада. І ми маємо ретельно стежити за тим, як Мелоні цим важелем користуватиметься — особливо щодо політики Європи.

Нова енергетична мапа Європи малюється просто зараз. Хаос, створений Трампом на Близькому Сході, парадоксально підштовхує Європу до стратегічної автономії.

[Denys Shtilierman @DenShtilierman]

У Вашингтоні відбувається одна з найбільших політичних катастроф адміністрації Трампа. І щоб зрозуміти її масштаб, треба порівняти дві цифри.

1,7 мільярда доларів — сума, яку Обама виплатив Ірану в 2016 році. Трамп 10 років називав це «зеленою готівкою», «зрадою», «викупом терористам» і однією з найгірших помилок в історії США. 19 днів тому, 1 квітня 2026-го, він повторив цю риторику у формальному зверненні до нації.

20 мільярдів доларів — сума, яку тепер Трамп готовий розморозити Ірану в рамках переговорів про завершення війни. Майже в 12 разів більше, ніж та сума, яку він називав зрадою. За даними Axios, під угоду підпадають іранські активи в Південній Кореї, Іраку та Європі. Натомість Іран передасть запас збагаченого урану — близько 2000 кг на рівні 60% — у третю країну для переробки або зберігання.

При всьому моєму вкрай негативному ставленні до Обами, переговори і виплату 2016 року вели фахові юристи Держдепу — цивільні службовці з обов'язковими фінансовими деклараціями та під правилами щодо конфлікту інтересів. Це було врегулювання міжнародного арбітражу, що тягнувся з 1979 року: США заборгували Ірану за непоставлену за часів шаха зброю, і Казначейство оцінювало, що Америка в будь-якому випадку програє справу з більшими відсотками.

А ось ключова фігура в нинішніх переговорах — Джаред Кушнер. Зять Трампа. Людина, чий приватний інвестиційний фонд отримав мільярди від Саудівського Державного Інвестиційного Фонду та від ОАЕ. Тобто угода, яка перекроює економічну архітектуру Близького Сходу, ведеться людиною, чиї приватні інвестори — учасники саме цієї системи. Демократи в Комітеті з питань юстиції Палати представників вже відкрили розслідування щодо конфлікту інтересів.

6 березня 2026 року Трамп заявив публічно: «не буде жодної угоди з Іраном, окрім беззастережної капітуляції». А що зараз на столі? Іран не капітулює. Іран отримує гроші. Збагачений уран не знищується — його перевозять. Збагачувальна програма не демонтується — її тимчасово зупиняють. 20 мільярдів не є «податком переможеної сторони». Це повернення іранських грошей, які США ж і заморозили як важіль. Гроші течуть з Вашингтона в Тегеран.

Це не капітуляція Ірану. Це узгоджене припинення вогню з фінансовими умовами на користь Тегерану.

У 2016 році найближчі соратники Трампа по Сенату — Ліндсі Грем, Марко Рубіо, Том Коттон, Марк Кірк — рік за роком називали 1,7 млрд доларів «викупом», «умиротворенням», «відкриттям дороги до війни». Всі вони досі в Сенаті. Всі вони завтра мають пояснити, чому 20 мільярдів доларів — це не те саме. Грем вже публічно закликав Конгрес розпочати перевірку переговорів — тими самими методами, яких він вимагав від Обами у 2015 році.

Схоже, що Іран веде цю гру значно розумніше, ніж показують у медіа. Президент Ірану Пезешкіан попереджає внутрішньо, що економіка розвалиться за 3-4 тижні без припинення вогню. КСІР хоче зберегти режим і воювати далі. Новий Верховний лідер Моджтаба Хаменеї (син попереднього, вбитого в перші години операції «Епічна лють» 28 лютого) намагається балансувати — він схвалив припинення вогню і одночасно пообіцяв помсту. Обидві заяви досі діють.

CNN вже повідомив, що Іран вимагає більше 20 мільярдів. Бо вони відчули головне: Трамп зараз потребує цієї угоди більше, ніж Іран. Отже, ціна піде вгору.

Це черговий урок про гарантії США. 19 днів між формальним зверненням до нації, де Трамп назвав 1,7 млрд «зрадою», і пропозицією віддати 20 млрд тій же «державі-терористу». 19 днів. Якщо хтось в Європі ще сподівається, що Америка виконає якусь домовленість по Україні — цей хтось живе у світі, якого вже давно не існує. Нам треба перестати сподіватися на американські гарантії в будь-якому форматі. Наша безпека — це наша армія, наше ОПК, наші дрони і ракети.

Операція «Епічна лють», яка мала «знищити цілу цивілізацію за одну ніч», закінчується тим, що США платять 20 мільярдів, Іран зберігає збагачений уран, режим аятол залишається при владі, ядерна програма не демонтована, а Трамп оголосить це перемогою.

[Smart Money Crypto @Smart_Money]

⚠️ INSIDER-HANDEL IM WEISSEN HAUS - DAS MUSTER IST JETZT EINDEUTIG!

Ein Trader sitzt um 6:49 morgens am Bildschirm und sieht, wie 580 Millionen Dollar in die Öl-Futures fließen. Kein News-Ticker, kein Analysten-Call, keine Erklärung. Reine Stille - und dann ein Berg von Geld, der sich auf genau die Richtung legt, in die der Markt gleich kippen soll.

16 Minuten später kommt Trumps Tweet. Iran-Pause. Öl fällt senkrecht. Die Bets gehen auf.

Das ist kein Einzelfall. Die BBC hat fünf dieser Muster dokumentiert. Tariff-Pause. Maduro-Capture. Ceasefire-Ankündigung. Iran-Verhandlungen. Hormuz-Öffnung. Jedes Mal derselbe Film - massive Wetten, Minuten bevor die Information öffentlich ist, 100 Prozent Treffer.

@unusual_whales schreibt: "580 Millionen in 16 Minuten VOR der Ankündigung. Nicht normal." @MerlijnTrader zählt die Serie mit: "11 Trades. 11 Wins. 100 Prozent Win Rate. Das ist nicht mehr Zufall." Und Senator @ChrisMurphyCT packt die nächste Zahl auf den Tisch: 1,5 Milliarden Dollar in S&P-Futures, 5 Minuten vor Trumps Iran-Post. 46-mal größer als jeder andere Trade an diesem Morgen.

Der italienische Journalist @francescoproia fasst das Playbook zusammen. 23. März - 500 Millionen Öl-Bet, 15 Minuten bevor Trump den Iran-Angriff vertagt. 7. April - 950 Millionen, kurz vor dem Ceasefire. 17. April - 760 Millionen, 20 Minuten bevor Trump die Straße von Hormuz für offen erklärt.

"Man liest Insider Trading. Man schreibt Barron oder Donald Trump."

Diesen Satz liest niemand gerne, aber auf CT denken ihn alle. @hayasaka_aryan formuliert ihn trocken: "Barron macht 90 Millionen pro Woche, weil sein Vater die Wirtschaft manipuliert." Ob es Barron ist, ein Berater, ein Familienmitglied oder irgendein Mitarbeiter im West Wing, weiß niemand. Aber irgendjemand in einem sehr wichtigen Raum nimmt jedes Mal das Telefon ab.

Ich habe das hier schon oft gesagt. Als die Tariff-Pause im April 2025 den Markt gerettet hat, lagen die Bets auf Polymarket Tage vorher richtig. Als Maduro in Caracas gefasst wurde, hatte ein Konto namens "Burdensome-Mix" aus 32.500 Dollar bereits 436.000 gemacht. Sechzehn anonyme Polymarket-Accounts kassierten je über 100.000 Dollar nach den Februar-Angriffen auf Iran. Jeder einzelne hat korrekt auf den exakten Zeitpunkt gewettet.

Und jetzt der Teil, der die Finanz-Audience nicht interessiert, euch aber auffallen sollte. Donald Trump Jr. sitzt im Advisory Board von Polymarket. Gleichzeitig ist er strategischer Berater bei Kalshi. Die zwei Plattformen, auf denen die größten Wetten platziert werden. Die Familie verdient am Haus und am Tisch gleichzeitig.

Der STOCK Act von 2012 verbietet genau das. Ausdrücklich auch für Executive Branch Officials. Seit 14 Jahren. Null Verfahren. Null Verurteilungen.

Die CFTC schaut sich die Trades an. Sam Liccardo, Abgeordneter der Demokraten aus Kalifornien, stellt Fragen. Das Weiße Haus schweigt.

Was mich bei dieser Story am meisten anekelt, ist der Maßstab. Wenn du in Frankfurt einen Tipp von deinem Cousin bekommst und 2.000 Euro auf BASF setzt, stehst du vor Gericht. Wenn aus dem Oval Office Milliarden vor einer Kriegserklärung verschoben werden, wird daraus eine "auffällige Marktbewegung" und eine Fußnote in den Nachrichten.

Die Leute, die den Spielplatz kontrollieren, spielen mit gezinkten Karten. Das Prediction-Market-Geld fließt in Plattformen, die der Präsidentensohn mitverwaltet. Die Öl-Futures werden von Wallets gekippt, die zehn von zehn Treffer landen. Die Regulierer schauen freundlich weg.

Das Spiel ist manipuliert. Das wissen wir seit Jahren. Der Unterschied heute: Die BBC hat die Quittungen.

[Silvio Bertoldi @SilviusBerthold]

Durante la sua visita a Berlino, Trump ha chiesto a Merkel quale fosse il segreto del suo successo politico. Lei ha risposto che bisogna circondarsi di persone intelligenti.
- E come si fa a capire se una persona è intelligente? – ha chiesto Trump.
Merkel ha chiamato il portavoce del Bundestag, Wolfgang Schäuble.
- Herr Schäuble, enigma! È il figlio di tuo padre, ma non tuo fratello. Chi è?
- Certo, sono io! – ha risposto senza esitazioni.
- Vedi? – ha detto Merkel a Trump. – Così capisco che una persona non è stupida.
Questo ha fatto una grande impressione su Trump. Tornato a casa, ha subito chiamato Mike Pence:
- Mike, insomma, enigma! È il figlio di tuo padre, ma non tuo fratello. Chi è?
Pence ha pensato a lungo e poi ha ammesso:
- Non lo so, ma lo scoprirò, lo giuro!
Uscito dall'ufficio di Trump, ha subito chiamato Obama:
- Signor Obama, enigma. È il figlio di tuo padre, ma non tuo fratello. Chi è?
- Io, – ha risposto Obama.
Pence si è rallegrato e ha chiamato Trump:
- In ogni caso l'ho capito. È Obama.
- Stupido! – ha esclamato Trump. – Chi cazzo è Obama! È Wolfgang Schäuble!

[Rubén Blades @rubenblades]

De todas las fotos que se le han tomado a Trump, ​esta lo “retrata” espiritualmente. Su falta de empatía, cero interés en el problema de otro, ausencia de solidaridad, falta de cooperación para ayudar a terceros, cero preocupación por el estado del otro. Completamente ausente, emocional y humanamente, completamente incapaz de sentir lo que normalmente una persona, y más en su posición, sentiría.
Pobre de la gente que piensa que a Trump le interesa asistirlos. Esta foto lo dice claramente.
Tu problema no es su problema. A él le interesa él y nadie más.