Peter Rotter

[Peter Rotter @rotter_peter]

@_CStocker Die Regierung scheint eine Koalition von willenlosen Willigen zu sein.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@GunterFehlinger Der Text entstand wohl in einem Heurigen Lokal gemäß dem Motto :"Nach 7 Vierterln wird erst das Leben schön und nach einem Doppler wenn wir alles doppelt sehn"

[Peter Rotter @rotter_peter]

@RKiesewetter Vor 80 Jahren scheiterte bereits ein Siegesplan. LGTPQ+ Kompanien an die Front. Die gab es damals noch nicht, vielleicht klappt es diesmal.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@RKiesewetter Deutschland ist auf ddem richtigen Weg. Je teurer die Energie desto größer das Wirtschaftswachstum.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@BMeinl Lei lei

[Peter Rotter @rotter_peter]

@oida_grantler @MonikaGruber24 Kabarettisten haben es echt schwer in diesen Zeiten, sind doch die echten Kabarettisten Baebock, Habeck, Scholz, Merz, Söder, Wadephul,....

[Peter Rotter @rotter_peter]

@BMI_Bund "Rückzahlungen" aus der "Waschmaschine" Ukraine sind da inbegriffen?

[Peter Rotter @rotter_peter]

@BMeinl Die Österreichische Wirtschaft wird in Südamerika nur bestehen können wenn durch 4-fach erhöhte Energiepreise eine 4-fach erhöhte Konkurrenzfähigkeit hergestellt werden kann.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@BMeinl Der "Hungerstreik" der EU wird fortgesetzt. Wann kommt die "Zwangsernährung" wegen Machterhalt und so?

[Peter Rotter @rotter_peter]

@vonderleyen The EU's hunger strike will therefore continue. When will ‘force-feeding’ begin?

[Peter Rotter @rotter_peter]

@AndiBabler Deutschland ist führend bei der Entwicklung zu einem Agrarstaat.
https://t.co/FHG83sRQsA

Können wir es noch einholen?

[Peter Rotter @rotter_peter]

@kajakallas The EU hunger strike continues.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@RobertSchalle11 Es gibt Themen die erst dann real werden wenn nach Ende des Geldes immer mehr vom Monat übrig bleibt. Dann ist es vorbei mit "politisch gefestigt".

[Peter Rotter @rotter_peter]

@RKiesewetter Russland muss besiegt werden, denn Zelenski hat schon vor Jahren den einzigen sinnvollen Satz seiner Präsidentschaft gesagt. "Wenn die Ukraine verliert, dann ist es das Ende der EU". So wird Ihr "Schrei" nach Fortsetzung des Krieges verständlich.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@nicolange_ Viel mehr als weitere Sanktionspakete als Verlängerung des "EU-Hungerstreiks" wird nicht passieren.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@m_kubiciel @SchaafAmBerg Auf dem Weg in den Abgrund ist die BRD nicht mehr einzuholen.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@bundeskanzler Biertischpolitik?

[Peter Rotter @rotter_peter]

@NafoEngelman @bundeskanzler Von der Leyen dürfte eingeschlafen sein und hatte wohl einen Albtraum. https://t.co/3OfYK6gSG6

[Flightradar24 @flightradar24]

We are seeing media reports of GPS interference affecting the plane carrying Ursula von der Leyen to Plovdiv, Bulgaria. Some reports claim that the aircraft was in a holding pattern for 1 hour.

This is what we can deduce from our data.

* The flight was scheduled to take 1 hour and 48 minutes. It took 1 hour and 57 minutes.
* The aircraft's transponder reported good GPS signal quality from take-off to landing.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@Eli_Holgers Die "Vereinigung" im Jahre 1938 hat Österreich nicht gut getan. Eine weitere brauchen wir nicht mehr.

[Peter Rotter @rotter_peter]

@tweet4Anna_NAFO Everthing is "fine". https://t.co/xKYtwsUstb

[Bohdan Krotevych @BohdanKrotevych]

Хроніка з виснаженого напрямку. Свідчення вигаданого офіцера вигаданої бригади. Проте болить по-справжньому.
З "К" до "В". Потім знову "К". Потім "Д". Без перепочинку, без ротації. В обороні – без укріплень. У штурмі – без резерву. Офіцери більше не ведуть у бій — вони тягнуть туди тих, хто ще в строю.
На ділянці понад 5 км — 10, максимум 12 бійців. Оборону тримають водії, артилеристи, кухарі. Але і вони — "закінчилися". Від штату в батальйонах залишилось 25% людей, більша частина яких вже поклала своє здоров'я раніше, а зараз обіймають посади баньщиків, водіїв, бо хочуть залишатись корисними і надалі.
Коли згоряє ще один батальйон, ми не отримуємо підкріплення — ми отримуємо “перерозподіл”. Люди не приходять — їх розмазують по дірках, які навіть важко порахувати.
Ворог заходить штурмом по кілька разів на день. Мотоциклетні хвилі, броньовані хвилі, штурмові групи зеків. Натомість наші новоприбулі мають п’ять днів адаптації. На шостий — в бій або в землю.
Накази зверху звучать як істерика. “Відновити позицію!” — яка нічого не дає. “Провести штурм!” — через кілометр відкритої місцевості, втрачаючи при цьому людей на підходах. Накази приходять напряму від найвищої військової посадової особи вигаданої армії.
Розвідка? Немає часу. Вогнева підтримка? Не встигла прибути. FPV? Не вистачає навіть на одну роту.
Ті, хто мав би розуміти обстановку краще за нас — бояться на неї дивитися. Вони не визнають очевидного, бо легше шукати винних в самій бригаді, ніж говорити правду нагору – хоча вище лише одна людина. Легше доповісти фразу "обстановка контрольована", або "командир вигаданої бригади обманює та ховає людей" ніж зізнатись, що цей контроль — це ілюзія, що спирається на роздроблені коліна і настільки важку втому – що смерть здається порятунком від цього театру абсурду.
Страх перед головним генералом паралізує не лише рішення, а й совість. І в цій тиші, де мали би бути мужність і правда, звучить лише одне — як викрутитись, як перекласти провину, як вчасно сказати правильне слово. Ситуація виглядає так, наче хтось нагорі вже примирився з нашою смертю, і тепер лише визначає, хто саме і в якому порядку ляже в цю землю першим.
Ми бачимо, як нас затискають. Ми бачимо, що буде, якщо впадемо. За нами — інші вигадані бригади, вже напівоточені. Ми тримаємося не за наказ, не за план — за тих, хто ліворуч і праворуч, за бригаду, яка ще жива.
Командир? Він з нами. Але він — заручник наказів з іншого світу, де PowerPoint важливіше за евакуацію.
А тепер гіпотетичні вигадані питання:
- Скільки ще потрібно "вигаданих" бригад, щоб почали слухати не паркетних генералів, а фронт?
- Скільки ще життів треба втратити, щоб наверху визнали: це не “частковий некомплект”, це системна катастрофа?
- Чому ми, які «на колінах» просять Мавік, маємо виконувати накази тих, хто має все — крім відповідальності?
- Чому серед генералів більше тих, хто боїться втратити посаду, ніж тих, хто боїться втратити людей?
- Хто відповість за тих, хто більше не повернеться? Чи знову — ніхто?
- Чи має бути чергова трагедія, щоб нарешті зрозуміти — ця війна виграється не звітами, а кров’ю та правдою?
- І головне: чи зможе держава колись дивитися нам в очі — якщо ми раптом повернемося?