@pani_knygarka На перонах курять ті самі люди, що паркуються під знаками, на поворотах чи «зебрах», і кажуть «та я ж на аварієчкє на пять мінут відбіг»
Але смішно було, коли починали «та я єбала развалю тібє» і щось про свого кума, а потім пук среньк коли приїздила безпека або виходили екіпажі
11 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку загинув льотчик 39-ї бригади тактичної авіації підполковник Олександр Боровик.
Йому було лише 30 років.
З дитинства мріяв про небо. Навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
За час бойових дій здійснив понад 200 бойових вильотів, завдаючи ударів по скупченню ворожих військ, бронетехніці та підземних бункерах на Донеччині та Луганщині, командних пунктах, укріпленнях та піхоті в Курській та Бєлгородській областях рф. Брав участь в операціях зі звільнення Київщини та Харківщини.
За мужність, професіоналізм і відданість військовій присязі Олександр Боровик став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького, був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», а також нагрудними знаками «За знищення ворожої бронетехніки» та «За знищення ворожої авіаційної техніки».
Після загибелі йому було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Та для рідних, друзів і побратимів він назавжди залишиться не лише льотчиком, а щирим, добрим і життєрадісним другом.
Людиною, яка вміла підтримати запалити інших своєю енергією та ніколи не втрачала віри.
Та понад усе Олександр хотів, щоб Україна перемогла.
Минув рік.
Рік болю, спогадів і вдячності.
Пам’ятаємо його усмішку, його відданість справі та його боротьбу.
Вічного польоту, Герою!
@whoisviks Мабуть тільки з тестом ДНК
Мої батьки робили в Штатах через ДНК, то там все шикарно, а потім шукали через якийсь сервіс в Україні родовід діда і баби, то повна шляпа