ходила на документалку, де один з головних героїв — наш загиблий друг. мене-то звісно розїбало, але я супер зацінила як розділений у групі біль якісніше проживається.
Сьогодні на виставку приїхали наші друзі, які воюють. Ми провели цей вечір наче зараз 2021. Йшли під снігом, пили ігристе, танцювали і багато обіймалися. Кидалися сніжками. Я розплакалася коли обіймала І., так неочікувала побачити. Відчувається наче нам подарували Різдво.
В принципі, можна особливо не заморочуватися щоб не зачепити людину, яка пережила втрату. Я от ледве стрималася щоб не розплакатися в магазині, коли вибирала мамі тортик. Бо її улюблений тепер завеликий, а це перше Різдво без батька.