Олексій Юков, керівник пошукового загону «Плацдарм», загинув.
Людина неймовірної мужності, честі та людяності. Людина, яка повернула додому сотні, а можливо й тисячі наших полеглих захисників, щоб їхні рідні могли попрощатися з ними гідно.
Важко знайти слова, які могли б передати масштаб цієї втрати.
Світла пам'ять.
Вічна честь і слава, пане Олексію
Реальна історія з життя про реальних «ждунів». Ми стояли під Лиманом і поруч жили сімʼя с чотирьох людей з маленьким хлопчиком 6 років. Скільки ми їх не вмовляли виїхати, поліція теж, вони не в яку не хотіли. Батько говорив що боїться ТЦК і помирати на фронті він не збирається⬇️
Чего-то более эпичного вы сегодня уже точно не увидите!
Украинская фехтовальщица Алина Комащук на 1/8 финала Мирового первенства в Гонконге буквально выгрызает победу у российской команды сократив разрыв со счета 41:33 выиграв в итоге 44:45
Эти эмоции и звук непередаваемы 🇺🇦
Chelsea head coach Xabi Alonso has reportedly ordered the immediate removal of midfielder Enzo Fernández from the first-team squad following a highly controversial celebration during a recent match against England.
Speaking in a recent interview, Alonso did not hold back.
“The Chelsea boards don’t support racism. We can’t keep Enzo here anymore, I have received several complaints from other English players in our team. He has disrespected England and he deserves to be evicted from the team with immediate effect.”
Alonso, who only officially took charge this summer, is said to have informed the club’s hierarchy that Fernández’s actions were “completely unacceptable” and incompatible with the values he wants to instil at the club.
He survived the battle for Mariupol.
He did not survive russian captivity.
Bohdan Usenko was captured on April 12, 2022, during the breakout from the Ilyich Steel Plant.
His wife spent years searching for answers. She recognized him in a russian propaganda video. Freed POWs later told her what had happened behind bars: torture, broken ribs, relentless pain.
Then came the message no family should ever receive.
“This is not just grief. It’s the silence after the explosion. It’s a life that will never be the same again.”
Bohdan Usenko was murdered in russian captivity.
Every murdered POW is another russian war crime.
Don't let them die twice in silence.
#FreeUkrainianPOWs
Oleksandr Kiriyenko, a Ukrainian defender, before and after russian captivity. I’ve seen similar images from Auschwitz – this is how the Nazis treated their prisoners.
Sul caso @Pirlo_official si è parlato molto del viaggio a Mosca e del contratto con Fonbet.
Ma nei documenti ufficiali russi c’è un altro pezzo della storia. È rimasto quasi fuori dal dibattito italiano e merita di essere raccontato.
Con ordine. 1/14
Вони підняли руки - і їх розстріляли з танка. Богдан і Євген мріяли робити обручки, а загинули в 17 років.
Ця історія розриває не тому, що це війна, а тому, що це двоє хлопців, які за п'ять хвилин до смерті сказали сестрі: "Зараз повернемося".
Богдан та Євген народилися в червні 2004 року на Чернігівщині. Їхня старша сестра Тетяна мріяла про братика - а отримала одразу двох.
Близнюки були майже ідеальними копіями: плакали, хворіли й робили перші кроки одночасно. Різнилися лише родимкою на обличчі Богдана.
Вони мріяли стати ювелірами, - обіцяли подрузі Діані зробити найкрасивішу обручку. Вступили до ліцею - опановували електрика та гіпсокартонника.
24 лютого 2022 року їхня родина сховалася в погребі у бабусі. Іноді брати навідувалися додому по господарству, а так намагалися не виходити - оскільки вулицею їздила ворожа техніка.
14 березня після обіду до них зайшов 18-річний друг Валентин. Тетяна саме готувала їсти, коли брати заскочили на мить і сказали: "Зараз повернемося".
А за мить - автоматні черги.
Вона вибігла й побачила колону танків і дим. Односельчанин їй сказав, що російські військові розстріляли трьох підлітків, які підняли руки.
Євген і Валентин загинули на місці. Богдан був ще живий.
Тетяна поклала його в машину й помчала до лікарні. Вона благала його триматися, а він шепотів "добре". Але на блокпостах вони втратили час і Богдан помер дорогою до Чернігова.
Поховали хлопців 15 березня. Гроби майстрували сусіди, а відспівували місцеві жінки.
Їхня кімната збережена такою, якою й була 24 лютого - ліжка, які вони самі застелили та зошити на столі.
Шестирічний Тимур, син Тетяни, на день народження запитав: "Можна заплатити гроші, щоб повернути хлопчиків?"
А вона промовила: "Синочку, не можна повернути людину з того світу за гроші". Тоді хлопчик пообіцяв: коли виросте - зробить машину часу.
Сьогодні рідні не будують планів. Вони кажуть: втрата братів - немов відрубані руки і біль не вщухає. Життя вже ніколи не буде таким.
Він загинув, рятуючи поранених захисників "Азовсталі": пам'яті Героя України Дениса Бадіки, якому сьогодні могло б виповнитись 26.
Наприкінці березня 2022 року російські війська збили його борт. Екіпаж намагався вивезти важкопоранених захисників із заблокованого Маріуполя.
Денис народився у Вінниці 20 липня 2000 року. Після ліцею вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Служив у 16-й окремій бригаді армійської авіації "Броди".
Його бойовий шлях тривав трохи більше місяця. Денис літав на ураження ворожих цілей, доставляв на "Азовсталь" продукти, медикаменти, зброю - і забирав поранених.
Перед тим фатальним рейсом він зателефонував додому:
- Тату, якщо я не буду виходити на зв'язок добу чи більше - ось номер моїх друзів.
Він прощався. Він знав, куди летить.
31 березня 2022 року на зворотному шляху, неподалік Маріуполя, в гелікоптер влучила ворожа ракета. Загинув увесь екіпаж: Денис Бадіка, бортмеханік Іван Ваховський та вертолітник Юрій Тимусь.
Понад два роки Денис вважався зниклим безвісти. Його тіло поховали в братській могилі в селищі Мангуш, звідки згодом забрали за обміном. Дві експертизи ДНК і 26 місяців болючого очікування.
До Вінниці Дениса привезли 11 червня 2024 року. На прощання приїхав навіть батько загиблого азовця, чийого сина екіпаж Дениса намагався вивезти.
Поховали Героя на Сабарівському кладовищі у Вінниці. Колеги-льотчики віддали останню шану, - шість вертольотів пролетіли над Алеєю слави.
30 вересня 2024 року старшому лейтенанту Денису Бадіці посмертно присвоєно звання Героя України з орденом "Золота Зірка".
Вічна пам'ять і шана Воїну.
Перше інтерв'ю цього року. Якось чим далі все несеться, тим менше бажання щось говорити.
Але цього разу і є що сказати і хочеться сказати.
Про те, як ми можемо втрати все та програту війну. Саме програти. Тупому русаку який закидує м'ясом та поширює терор на міста та людей.
Про те, що реформи не можливі за місяць чи "на нараду" через тиждень. А гарні презентації це далеко не все.
Про те, як ми сворили прецедент "Скали", та 155-ї бригади, де можна обнуляти людей зараз фото "контрольованих позицій" чи власних кар'єрних інтересів.
Про повільне деградування ситем управління: від держави до війська.
Про важку зиму.
І ситуацію на напрямках фронту.
Дякую @RomanKravets запрошення та розмову.
Дивитися тут 👉 https://t.co/2RyQFJYk11