«Гра з вогнем», Тесс Ґеррітсен.
8/10. Шкода, що під час прочитання цієї книжки, мене відвідав нечитун.
Тесс зі своїми мінусами та плюсами. Це остання, перекладена українською її книжка, яку я прочитала. Дай бог здоровʼя цій жінці, аби писати далі.
«Rouge», Мона Авад.
9/10. Ну от, прийдеться купувати «Зайчика».
Гламурний роман, що його читаєш наче дивишся кіно в голові: кольорове, яскраве, дивне, страшне, похмуре. Наче фільм «З широко заплющеними очима» парувався з «Сімейкою Адамсів» та вони мали нащадка.
«Гості на літо», Тесс Ґеррітсен.
6/10. «The Thursday Murder Club on steroids». Очевидно позичена ідея в Османа, але зі збереженням власного стилю.
Жахливий переклад чи редактура, чи і те, і інше.
Або я пережила період детективів та трилерів, або так.
«Неможлива удача», Річард Осман.
8/10. Хочеться написати тут передостаннє речення зі слів подяки автора:
Тож хай живуть хаос, любов, життя й книжки. Звучить наче тост, а книжки Османа мають щось від свята.
«Нуль днів», Рут Веа.
5/10. Прочитала останню написану та перекладену книгу Рут і чи то книга не вдала, чи то моя любов до неї змаліла, але я ледве її дочитала, хоч і їхала в потязі ранньої години в тиші. Занадто колола очі простота та нелогічність.
«Відьмак. Сезон гроз», Анджей Сапковський
7/10. Мені дуже сподобалося відкрите закінчення, наче в міфа, казки або легенди. Сподобалася ця подорож і ця пригода.
«Велика брехня у маленькому місті», Діана Чемберлен.
6/10. Мені було тепло з цією книгою. Був запит на детектив чи трилер, який не буде бісити. Цей не бісив досить довго, а потім почалися прогалини в сюжеті, нелогічності, дибіляча любовна лінія. Trotzdem це було не погано.
«Відьмак. Час погорди», Анджей Сапковський.
7/10. Неймовірно вдала назва для книги.
Мені муторно від того, що війна - частина розважальної літератури, а ще і прописана зі знанням справи. Це частина життя, але щось це мене геть не розважає.
«Кров ельфів. Відьмак», Анджей Сапковський.
7/10. Варто мені було захопитися легкістю та гумором книжки, як почалася розвертатися війна.
Складніше йшло, толкієнова тягамотіна почалася. Сумую за Пратчеттом.
«Меч призначення», Анджей Сапковський.
9/10. А може я це читати, бо це саркастично, але не антифіміністично.
Саме в той момент, коли я сказала, що люблю Відьмачка за те, що він змушує мене посміхатися та сміятися, розверзлася драма.
«Відьмак. Останнє бажання», Андрій Сапковський.
9/10. Починаю та дуже захоплена всесвітом. Мабуть дуже очевидною є моя потреба ескапізму.
Дуже чоловіча і маскулінна оповідь, але (о, диво!) я можу це читати абстрагуючись і отримувати насолоду.
«Бідолашні створіння», Аласдер Грей.
8/10. Ні на що не схоже, сатирично, феміністично, дуже цікаво, але заразом і потворно.
Автор наївний, бо назвав толстого пацифістом, тож бали відніму та зроблю знижку на інші дурості.
«Невгамовні мерці», Саймон Бекетт.
6/10. Сюжет кращий за минулу книгу, але вже втомили ці рицарські рятування коханок, схожі тропи та бутафорії. Треба було зупинитися після третьої книги, Саймон.
«Відьми з Варде», Аня Бергман.
5/10. Перша половина мені сподобалася. Далі я не хотіла її читати, а коли читала, не могла відірватися, бо текст дійсно добре написаний.
Ось нарешті я і прочитала за останній час хоч одну книгу про Середньовіччя до кінця (не дуже тішуся).
«Смерть місис Вествей», Рут Веа.
6/10. Всі героїні книг Рут тою чи іншою мірою бісячі, але ця була особливо бісячою. Атмосферу спортили карти таро. Зовсім не моя естетика. Сюжет - цікавий.
«Мандри Гуллівера», Джонатан Свіфт.
7/10. Є потреба в пригодах, казкових світах, почитати про драконів абощо.
Окрім бісячого сексизму це було дещо скучно, але загалом і цікаво, дотепно, іронічно, критично та самокритично, навіть смішно.