Dariia

Хмельничанка, фанатка Баффі, котомамка

[Dariia @Darynkerys]

@vvvshark Перепробувала купу всього від менструального болю. Коли вдома, то чудово допомагають свічки диклоберл( 50 або 100 мг). Нещодавно гінекологиня сказала, що протокол МОЗ від альгодисменореї - 400 мг ібупрофену + свічка диклоберлу. Про таміпул, то кофеїн, щоб посилити дію обезболів

[Alina Sarnatska @ASarnatska]

Залишайтеся частково мʼякими.

Моя баба була цільнометалева. Їй щойно виповнилось сімнадцять років, коли в село прийшли німці. Вона заховалась на горищі, щоби не “угнали на роботу”. Того разу її не знайшли, але за кілька тижнів упіймали в полі, посадили в вагон для худоби і повезли в Німеччину. Вона втекла за сотні кілометрів і пішки повернулась в село. Баба казала, що у війну всі жили важко, але їй пощастило. Вона до самої своєї смерті годувала бездомних котів. Дід був проти, але вона все одно годувала котів. Але цей текст не про неї.

Якось так сталось, що у двох моїх знайомих за минулий місяць почали труситися руки під час обстрілів. Раніше не трусилися, а тепер почали.

Я це знаю, бо вони мені розповіли. Всі знають, що мене трясе під час обстрілів, тому люди розповідають мені такі речі. Одного дня на Донеччині під час обстрілу мене поплавило і вже ніколи не відпустило. Можна сказати, що я - амбасадорка людей, які трясуться під час обстрілів.

І от, за минулий місяць пишуть мені одразу дві знайомі. І обидві починають зі слів: «Не розумію, що зі мною раптом сталося».

НЕ РОЗУМІЮ ЩО ЗІ МНОЮ РАПТОМ СТАЛОСЯ

Отак пишуть мені обидві знайомі.

Пʼять років росіяни обстрілювали цих жінок та їх дітей дронами, ракетами, ракето-дронами і дроно-ракетами. Лякали ядерним ударом. Вперше в історії людства запускали міжконтинентальну балістичну ракету середньої дальності. Намагалися взяти їх в оточення. Лякали ядерним ударом. Пробували заморозити посеред зими знищуючи енергетику. Обстрілювали дамбу, щоб затопити два райони міста. Лякали ядерним ударом. Випробовували на них усі існуючі в світі технології доставки вибухівки на відстань понад 300 кілометрів. Організовували теракти. Ну і знову ж таки - лякали ядерним ударом.

Сьогодні вночі росіяни запустили по Києву 37 балістичних ракет і це найбільша в історії кількість балістичних ракет по одному місту в одній атаці. Попередній світовий "рекорд" — це 28 балістичних ракет, якими вдарили по Києву в ніч на 2 липня 2026 року

І ось мені пише Валя: «Було все нормально, і тут РАПТОМ щось зі мною сталося. Всі крім мене сплять вдома, одна тільки я якась нервова».

А ще у мене є одна колега з Німеччини. Німкеня. На минулому тижні вона надіслала нам листа, що не зможе вчасно перевірити звіт тому, що біля її офісу почали будівельні роботи. “Робочий графік будівельників співпадає з нашим робочим графіком і нам заважає шум, тому доведеться перенести терміни” написала німкеня. Я відкрила цей лист вночі, під час роботи з колегою українкою. Ми працюєм вночі, коли треба вкластись в строки.

Мої знайомі жінки після обстрілів “беруть себе в руки”, відводять дитину в садок і йдуть на роботу. Бо треба годувати дитину, ще й заплатити за приватний садок з укриттям, якщо в державному немає укриття. Мої знайомі жінки сплять зі своїми дітьми в коридорі багатоповерхівок, на паркінгах, в метро, в підземних переходах. “Все нормально” кажуть вони. “Було гучно, але все нормально” кажуть мої знайлмі жінки після рекордної кількості балістичних ракет запущених по одному місту. А якщо в них трясуться руки - дивуються і навіть звинувачують себе в слабкості. Адже все нормально.

Мою бабу звали Діна, але в паспорті Анісія. Так тоді часто бувало. Батькам подобалось імʼя Діна, але їх бажання не мало значення. Записали “як положено”, тобто по-церковному календарю. Тому в моєї баби було два імені. Коли мене хтось питав, як звати мою бабу, я казала “Діна, але в паспорті Анісія”. Дорослі не дивувались, лише кивали у відповідь.

І моя баба була цільнометалева.

Баба Діна називала мене “дитина”. Так само, як і сусідських дітей. Іноді мені здавалось, що вона не знає, як мене звати. Її дуже злило, коли я лізла до родичів обійматись. Одного разу в гості прийшла бабина сестра, я сіла їй на коліна і обійняла руками. Баба Діна накричала на мене: “Ану злізь, не позорся, ти вже здорова дівка!”. Мені було сім. Вона дуже боялась, що мене розбалують. Коли я плакала, вона казала матері: “От бачиш, розбалувала, як вона жить буде?”.

[Майор @sinicynr]

Так

[Dariia @Darynkerys]

Була 5 днів на природі. Везу додому таку пам'ять:
- укус міні фігні
- укус гедзя (розпухнув і чухається)
- 1/3 ляшки рясно подряпана малиною
- пара синяків
- думала, що опік бощівником, але наче не воно
Радію, що без анафілактичного шоку) Кайфи

[Dariia @Darynkerys]

@EmperorAwe Вітаю тебе! Будь щасливим 💚

[Марічка, що готує шоколадки @Tym_Mary]

Терміново шукаю собі заміну, яка буде:
1. Гладити та чухати пана Пса після кожного його буць і без.
2. Обійматись, не знаю, хто його цьому навчив, але це дуже мило.
3. Гуляти і кидати м'ячик (не багато, бо в нього ще стоїть пластина в лапі).
4. Жити щасливе життя разом з ним.

[Марічка, що готує шоколадки @Tym_Mary]

Ви можете в це повірити: це один і той самий пес з різницею в 4 тижні?

І він шукає дім!

[Хмарочос / Skyscraper. Media about 🇺🇦 cities @hmaro4os]

«Це може бути найбільший у Європі ліс солов’їв»: дно Каховського водосховища заселяють тварини

[Dariia @Darynkerys]

@krapka_ch НІКОЛИ

[Dariia @Darynkerys]

@gavrusssha1 Можливо, вам буде цікаво почитати про концепцію базового доходу та експерименти з цим

[Dariia @Darynkerys]

Записую, аби не забути. «До некорисної тривоги я маю запитання: навіщо ти мені, якщо я від тебе нічого не отримую?»

Стіни в моїй голові, Володимир Станчишин

[цепібуля @ce_epistafi]

Іронія по-київськи

[Мілітаріциган @Veremiy_MD]

Якось мав задоволення бути за начмеда в одному штурмовому батальйоні, що набирав людей якраз на першій хвилі бусифікації. І ясне діло, що привозили мені в якості новобранців на медогляд найвідбірніших тигрів 🐯
Буквально вже з автобуса деякі випадали в ломці, на інших же через 2-3 дні на казармі нападала найлютіша білка.
І уявіть собі, пиздили там лише тих індивідів, які в пориві лютого абстинентного психотичного галюцинозу вчиняли шкоду іншим. І було це двічі на моїй пам'яті і абсолютно без наслідків. І всіх цих бідолах я возив на дурку і всіма силами списував чи вибивав їм обмежену придатність і переведення кудись в тили. І завіз я їх на дурку стільки, шо там закінчились шльопанці, і шоб мої підопічні не чалапали босоніж як каченята, я навіть нарішав їм в ту ж дурку, тут в твіторі, ящик цих же шльопанців.
Бо, любі друзі, коли ти не покидьок і не підар в душі і по життю - то ти не допускаєш такої хуйні яка твориться в Скелі, навіть по відношенню до таких маргінальних індивідів, як метадонщики, алкоголіки і різного штибу ухилянти.
Бо треба людиною бути, а не тупим собакою довбойобської системи. І мати хоч трохи яєць, шоб не робити хуйні. І не бути уйобком.
Йобаний сором, служити пліч о пліч з таким непотребом. Ганьба нашого війська

[Dariia @Darynkerys]

@Pinqink_ @kulllgi Поділля

[Dariia @Darynkerys]

@soniachnyi Г, Д мені видаються найбільш важливими для глибини стосунків

[Dariia @Darynkerys]

@indigodolorous Спробуйте державні центри ментального здоров'я. На Шулявці чудова лікарка. Це безкоштовно, запис через реєстратуру медзакладу

[Alina Sarnatska @ASarnatska]

Щодо сварки про намети в укритті.
Блін, от якби в Києві була якась, ну, знаєте, типу міська влада, щоб організувати роботу укриттів!
Вони могли б також застосувати вагони для ночівлі людей, облаштувати підземні переходи і побудувати нові укриття. Шкода що в Києві такого немає.

[Dariia @Darynkerys]

Так, я почала передивлятися Секретні файли. І що ви мені зробите?)

[al gal pal @cabbage_sad]

Кияни в укртві цього ранку восхіщаються співом птахів: