косарь офіційний

gold on my wrist я протитанкіст

[Чорті Чорт @hurtrunner]

Друзі, ви покарані

Тому зараз буде тред

✨УНІКАЛЬНІ ШЕВРОНИ НА ВАШ СМАК✨

[усіліть літалово @usilitlupashevo]

@HromadskeUA «Я люблю Україну за те, шо Антону Тимошенку можна не служить», — каже стендапер

[MCM1991 @K95869Mc]

A Thread on T-72s sent from Russia to the Donbas separatists from May to September of 2014.

[C4H10FO2P ☠️ @markito0171]

Situation
🇷🇺FPV fiber optic drones roaming through the city of
🇺🇦#Kramatorsk

[Playfra @Playfra0]

Uncultivated and burned fields area, SAR of July 17th.

[DG MEME 🇪🇺 @meme_ec]

Born to be a rebel.
(Will this decrease Ukraine's chances to join the EU?)

[охорона здоров'я @okhzdor]

Антична Лозова

[Vitaly @M0nstas]

Trillion dollar nature "restoration" project

[kriegsforscher @kriegsforscherD]

Together with @RALee85 we wrote and published an unique information — «Rubicon» elite drone unit ORBAT.

I highly recommend to read this article. Open high quality images and learn more about Russian approach in terms of drone warfare.

Link🔽

https://t.co/8ACAxbhe1Q

[3BM15 @3_bm15]

Russian cruise missile strikes the National Chernobyl Museum in Kyiv.

First strike in the video.

50.466367, 30.517219

@GeoConfirmed
@UAControlMap

[Playfra @Playfra0]

Interesting light pollution map showing Ukraine.
2021 in picture #1, 2022 in picture #2, and 2025 in picture #3.

https://t.co/GLuYuzKcy7

[MACHIAVELLIST @PulseOfUkraine]

Багато людей так і не розуміють, чому Ернст Юнґер має такий вплив і чому його настільки поважають з точки зору його біографії та книг.

І, мабуть, саме в цій незручній складності й криється причина його ваги.

Бо його біографія — це не просто історія «солдата, який просто став філософом». Це значно складніше. Це історія людини, яка пройшла через дві світові війни, побачила народження й крах кількох політичних світів, але до кінця життя так і залишилася фігурою дуже незручною.

У Першу світову він був хоробрим настільки, що був на межі самознищення. У 1914 році пішов добровольцем до німецької армії, служив у 73-му Гановерському полку, швидко став офіцером і воював не десь у тилу, а в самій м’ясорубці Західного фронту.

Сомма, штурмові групи, окопи, гранати, постійний ближній бій, поранення одне за одним. Юнґер пережив те, що більшість людей не переживає навіть у кошмарах. За війну він був поранений багато разів, отримав Pour le Mérite — одну з найвищих військових нагород Німецької імперії — і вийшов із війни не пацифістом, а людиною, яка сприймала війну як страшну, але майже метафізичну кузню особистості.

Саме з цього досвіду написані «В сталевих грозах» — одна з найсильніших книжок про Першу світову. Її сила не в моралізаторстві, а в холодній точності та брутальній реальності. Юнґер описує війну очима людини, яка не просто її пережила, а певною мірою в ній сформувалася.

Потім прийшла міжвоєнна Німеччина, Веймарська республіка, яка народилася в муках і в муках померла, націоналізм, політична лють, радикалізація, фашизм, а далі — нацизм. І тут Юнґер теж відзначився тим, що знову не став своїм для Рейху.

Не був демократом у сучасному сенсі. Його ранні тексти точно не були миролюбними чи гуманістичними. Але він також не став нацистом. Відмовлявся від пропозицій НСДАП, критикував ідеологію, не вступив у партію, а його «На мармурових скелях» читали як алегоричну критику тоталітарної диктатури.

Під час Другої світової Юнґер служив тиловим офіцером у Вермахті в окупованому Парижі. Він залишався солдатом своєї держави й носив німецький мундир, але водночас дедалі сильніше дистанціювався від нацистської партії та її ідеології. Юнґер мав контакти з французьким рухом Опору, що зрештою зробило його небажаною фігурою для режиму та призвело до його усунення зі служби. Його запідозрили у зв'язках із колом офіцерів, які організували невдалий замах на Гітлера 1944 року. Його безпосередні начальники в Парижі були страчені, а Юнґера врятував лише його статус всесвітньо відомого письменника та героя Першої світової війни. За критику Гітлера, сина забрали на війну де той помер.

Оце, власне, і робить Юнґера таким складним і цікавим. Він незручний ані для культу, ані для простого засудження. Він занадто правий і мілітарний для комфортного ліберального канону. Але занадто незалежний, естетично холодний і внутрішньо автономний для радикальних правих. У ньому дивно поєднувалися холодна воїнська жорсткість і здатність бачити в противнику не лише мішень, а людину. Юнґер описував як уже збирався вбити ворожого солдата, але, побачивши світлину його родини, відпустив його.

Після війни він відмовився проходити стандартну денацифікаційну процедуру, бо наполягав, що нацистом не був. За це мав проблеми з публікаціями. Але з часом повернувся в літературу вже не як співець «сталевої» людини, а як мислитель дистанції, внутрішньої свободи й автономії людини перед масовими ідеологіями та системою.

Його пізніша фігура — це вже не штурмовик і не ідеальний солдат, а спостерігач, мандрівник і мислитель дистанції. Людина, яка не вірить у масові ідеології, не хоче розчинятися в державі, партії чи натовпі й намагається зберегти внутрішню автономію в епоху тотального тиску.

У цьому є дуже важливе переосмислення. Молодий Юнґер шукав сенс у війні, дисципліні, ризику й екстремальному досвіді. Старий Юнґер дедалі більше шукав спосіб не бути перемеленим машиною історії.

Попри всю суперечливість його постаті, Юнґер отримав величезне літературне та інтелектуальне визнання. У 1982 році його нагородили престижною Премією Ґете за внесок у німецьку культуру. Його часто називають «поетом війни» — не через романтизацію насильства, а через майже унікальну здатність описувати війну як екзистенційний досвід і філософськи осмислювати долю солдата.

Попри словесні розбіжності й протилежний погляд на війну, Ремарк високо оцінював «В сталевих грозах» за його холодний, точний і нещадний реалізм, який робить цей текст одним із найсильніших свідчень фронтового досвіду.

Він прожив 102 роки. Пережив кайзерівську Німеччину, Веймарську республіку, Третій рейх, окупацію, поділ Німеччини, холодну війну й об’єднання країни. Пережив більшість тих, хто його засуджував або обожнював.

І, можливо, саме тому його книги й філософія залишаються такими цікавими — бо в них кожен може щось знайти для себе. Вони показують не «правильну» еволюцію людини, а таку, де тебе ламають війна, страх, кров і власні ілюзії.

Юнґер усе життя залишався індивідуалістом — із темними спогадами, подекуди небезпечними ідеями, пізніми прозріннями й постійною спробою зберегти себе там, де ХХ століття вимагало від людини або підкоритися, або зламатися.

І саме цей характер — холодна воля, внутрішня автономія та впертий індивідуалізм — досі приваблює багатьох людей, навіть тих, хто стояв по інший бік його епохи.

[Clément Molin @clement_molin]

In the Ukrainian 🇺🇦 occupied territories, Russia 🇷🇺 has developed significant military linked infrastructure projects.

New highways, water pipes, railways, power lines, military bases, building reconstruction can be seen in multiple places in Ukraine.

🧵THREAD🧵1/18 ⬇️

[Лиман @krasniyliman]

Святогорск в городе 500 жителей

[Desiderius | Casus Belli: Ukraine 2014 @doctoradmiral]

The history of Donbas is such a tragedy that, in my search for any meaning in all this shit, it appears almost bittersweet: this region, basically a physical representation of modernity that was created as side effect of the industrial revolution, followed its outline precisely:

[Desiderius | Casus Belli: Ukraine 2014 @doctoradmiral]

Bezler is a far more interesting character than Girkin. GRU agent living in Horlivka for a decade waiting for shit to hit the fan, becomes respected in the mafia community, captures a police station by walking in and appointing some SHADY dude the new chief,
1/

[Vitaly @M0nstas]

The green belt extended to Kherson.

15km deep on Ukrainian side and 10km on russian side.

[пан шаміль @vsheredeha]

вирішив якось генерал із Генерального штабу особисто перевірити морально-психологічний стан добровольців 2022 року, про яких по телевізору розповідають, що вони титани і все завдяки їм, а командири весь час доповідають, що вони постійно усім задоволені і нарікань не мають.

[Dakota Smith @weatherdak]

Weather satellites were able to see both the Artemis II launch and re-entry.

Space is cool, satellites are cool. It's all cool!!!